Твiр по повiстi Довлатова ЗОНА
Сергiй Довлатов — письменник нашого часу. Вiн став вiдомий тiльки
у вiсiмдесятих роках. У нас же в краïнi його книги з'явилися кiлька
рокiв назад, на початку дев'яностих
Все життя письменника було рухом, енергiєю. Народившись в
евакуацiï 3 вересня 1941 року в Уфi, вiн умер в емiграцiï 24
серпня 1990 року в Нью-Йорку. З 1978 року — дванадцять рокiв
— Довлатов жив у США, де остаточно виразив себе як прозаïк.
На Заходi вiн випустив дванадцять книг росiйською мовою. Його книги
стали видаватися й на англiйському, i на нiмецьких мовах. При життi
Довлатов переведений також на датський, шведський, фiнський,
японський… Лауреат премiï американського Пен-клубу, вiн
друкувався в престижнейшем американському журналi Ньюйоркер, де до нього
з росiйських прозаïкiв публiкували лише Набокова. Самим утiшним
образом озивалися про Довлатове Курт Воннегут i Джозеф Хеллер, Ирвинг
Хау й Вiктор Некрасов, Георгiй Влади-Мов i Владимир Воинович. Чому ж все-
таки росiйський талант на Батькiвщинi завжди в опозицiï? Чи не
тому, що його цiль — iдеал? По завiтi нашоï класичноï
лiтератури мiсце художника -серед принижених i ображених. Вiн там, де
немає правосуддя, де вгасають мрiï, панує беззаконня й
розбиваються серця. Але з темного болота життя художник витягає
невiдомий до нього змiст, образи. Вони темнi иль незначнi — з
погляду пануючоï моралi. А тому й сам художник завжди жахливо
темний для навколишнiх
Довлатов сильно захоплювався американською прозою: Шервудом Андерсоном,
Хемингуеем, Фолкнером, Селинджером. Вплив це очевидно. Особливо в шiстдесятi-
сiмдесятi роки, коли автор жив те в Ленiнградi, то в Таллине й по
дрiб'язках публiкувався в журналi Юнiсть. У Нью-Йорку виявилося, що
еталоном прози Довлатову служать Повiстi Белкина, Хаджi-Мурат,
оповiдання Чехова. Знадобилася емiграцiя, щоб переконатися в точностi й
правильностi свого передчуття: …схожим бути хочеться тiльки на
Чехова. Ця фраза з довлатовских Записних книжок дуже iстотна. Метод
пошукiв, так сказати, художньоï правди в Довлатова специфiчно
чеховський. Якщо хочеш стати оптимiстом i зрозумiти життя, то перестань
вiрити тому, що говорять i пишуть, а спостерiгай сам i вникай. Це вже з
Записноï книжки Чехова — судження, необхiдне для розумiння
творчостi й життєвих принципiв Довлатова.
У першу чергу письменника цiкавило розмаïтiсть найпростiших людей i
ситуацiй. Вiдповiдно .щодо цього його подання про генiя: безсмертний
варiант простоï людини. Слiдом за Чеховим вiн мiг би сказати: Чорт
би забрав усього великого свiту цього з усiєю ïхньою великою
фiлософiєю! Добуток Зона, опублiковане в 1983 роцi, спочатку в
Америцi, у нас — набагато пiзнiше, має друга назва —
Записки наглядача. Це свого роду щоденник, хаотичнi записки, комплект
неорганiзованих матерiалiв, що описують у точностi життя карноï
колонiï. Оповiдання ведеться вiд першоï особи — людини,
що работали в цiй колонiï наглядачем. Вiн розповiдає про
дикiсть, жах миру, у який вiн потрапив. Миру, у якому билися заточеними
рашпiлями, ïли собак, покривали особи татуюваннями, насилували кiз.
Миру, у якому вбивали за пачку сподiваючись. Вiн пише про людей, що
живуть у цьому свiтi. Про людей з кошмарним минулим, що вiдштовхує
теперiшнiм i трагiчним майбутнiм
Але, незважаючи на весь жах i кошмар цього миру, життя тривала. I в
цьому життi навiть збереглися звичайнi життєвi пропорцiï.
Спiввiдношення радостi й горя, добра й зла залишалося незмiнним. У цьому
життi, пише вiн, минулого й праця, i достоïнство, i любов, i
розпуста, i патрiотизм, i вбогiсть. Минулого й кар'єристи, i
люмпени, i угодовцi, i бунтарi. Але система цiнностей була повнiстю
порушена. Те, що ще вчора здавалося важливим, вiдiйшло на заднiй план.
Повсякденне ставало дорогоцiнним, дорогоцiнне — нереальним. У
цьому дикому свiтi цiнувалися ïжа, тепло, можливiсть уникнути
роботи
В оповiданнi є епiзод, де автор розповiдає про людину, що
мрiяла стати на особливому режимi, хлiборiзом. …Це була хмура,
пiдозрiла, самотня людина. Вiн нагадував партiйного боса, змученого
важкими комплексами. Для того щоб зайняти таке мiсце, у зонi треба було
брехати, лестити, вислужуватися, iти на шантаж, пiдкуп, вимагання. Будь-
якими шляхами домагатися свого
Порiвнюючи в передмовi до Зони себе iз Солженициним, Довлатов говорить,
що книги ïх зовсiм рiзнi. Солженицин був ув'язненим i описував
полiтичнi табори. Довлатов же писав про наглядача в карному таборi. Якщо
говорити про художню своєрiднiсть добутку, то варто помiтити, що в
цих хаотичних записках простежується загальний художнiй сюжет,
якоюсь мiрою дотримана єднiсть часу й мiсця; дiє один
лiричний герой (звичайно, якщо можна назвати наглядача лiричним). Можна
сказати, що довлатовское оповiдання роздiлене не на глави, а на абзаци,
на мiкроновели, як у чеховському театрi, границею мiж ними є
пауза. Кожна з них може виявитися фатальною
Чiтко демократична орiєнтацiя довлатовской прози сумнiвiв не
викликає. I iншого принципу вiдносин мiж людьми, чим принцип
рiвностi, вiн не визнавав. Але розумiв: рiвними повиннi бути люди рiзнi,
а не однаковi. У цьому вiн бачив моральне обґрунтування
демократiï, i це переконання диктувало йому й вибiр героïв, i
вибiр сюжетiв
