Твiр по повiстi Довлатова ЗОНА

Сергiй Довлатов — письменник нашого часу. Вiн став вiдомий тiльки у вiсiмдесятих роках. У нас же в краïнi його книги з'явилися кiлька рокiв назад, на початку дев'яностих
Все життя письменника було рухом, енергiєю. Народившись в евакуацiï 3 вересня 1941 року в Уфi, вiн умер в емiграцiï 24 серпня 1990 року в Нью-Йорку. З 1978 року — дванадцять рокiв — Довлатов жив у США, де остаточно виразив себе як прозаïк. На Заходi вiн випустив дванадцять книг росiйською мовою. Його книги стали видаватися й на англiйському, i на нiмецьких мовах. При життi Довлатов переведений також на датський, шведський, фiнський, японський… Лауреат премiï американського Пен-клубу, вiн друкувався в престижнейшем американському журналi Ньюйоркер, де до нього з росiйських прозаïкiв публiкували лише Набокова. Самим утiшним образом озивалися про Довлатове Курт Воннегут i Джозеф Хеллер, Ирвинг Хау й Вiктор Некрасов, Георгiй Влади-Мов i Владимир Воинович. Чому ж все- таки росiйський талант на Батькiвщинi завжди в опозицiï? Чи не тому, що його цiль — iдеал? По завiтi нашоï класичноï лiтератури мiсце художника -серед принижених i ображених. Вiн там, де немає правосуддя, де вгасають мрiï, панує беззаконня й розбиваються серця. Але з темного болота життя художник витягає невiдомий до нього змiст, образи. Вони темнi иль незначнi — з погляду пануючоï моралi. А тому й сам художник завжди жахливо темний для навколишнiх
Довлатов сильно захоплювався американською прозою: Шервудом Андерсоном, Хемингуеем, Фолкнером, Селинджером. Вплив це очевидно. Особливо в шiстдесятi- сiмдесятi роки, коли автор жив те в Ленiнградi, то в Таллине й по дрiб'язках публiкувався в журналi Юнiсть. У Нью-Йорку виявилося, що еталоном прози Довлатову служать Повiстi Белкина, Хаджi-Мурат, оповiдання Чехова. Знадобилася емiграцiя, щоб переконатися в точностi й правильностi свого передчуття: …схожим бути хочеться тiльки на Чехова. Ця фраза з довлатовских Записних книжок дуже iстотна. Метод пошукiв, так сказати, художньоï правди в Довлатова специфiчно чеховський. Якщо хочеш стати оптимiстом i зрозумiти життя, то перестань вiрити тому, що говорять i пишуть, а спостерiгай сам i вникай. Це вже з Записноï книжки Чехова — судження, необхiдне для розумiння творчостi й життєвих принципiв Довлатова.
У першу чергу письменника цiкавило розмаïтiсть найпростiших людей i ситуацiй. Вiдповiдно .щодо цього його подання про генiя: безсмертний варiант простоï людини. Слiдом за Чеховим вiн мiг би сказати: Чорт би забрав усього великого свiту цього з усiєю ïхньою великою фiлософiєю! Добуток Зона, опублiковане в 1983 роцi, спочатку в Америцi, у нас — набагато пiзнiше, має друга назва — Записки наглядача. Це свого роду щоденник, хаотичнi записки, комплект неорганiзованих матерiалiв, що описують у точностi життя карноï колонiï. Оповiдання ведеться вiд першоï особи — людини, що работали в цiй колонiï наглядачем. Вiн розповiдає про дикiсть, жах миру, у який вiн потрапив. Миру, у якому билися заточеними рашпiлями, ïли собак, покривали особи татуюваннями, насилували кiз. Миру, у якому вбивали за пачку сподiваючись. Вiн пише про людей, що живуть у цьому свiтi. Про людей з кошмарним минулим, що вiдштовхує теперiшнiм i трагiчним майбутнiм
Але, незважаючи на весь жах i кошмар цього миру, життя тривала. I в цьому життi навiть збереглися звичайнi життєвi пропорцiï. Спiввiдношення радостi й горя, добра й зла залишалося незмiнним. У цьому життi, пише вiн, минулого й праця, i достоïнство, i любов, i розпуста, i патрiотизм, i вбогiсть. Минулого й кар'єристи, i люмпени, i угодовцi, i бунтарi. Але система цiнностей була повнiстю порушена. Те, що ще вчора здавалося важливим, вiдiйшло на заднiй план. Повсякденне ставало дорогоцiнним, дорогоцiнне — нереальним. У цьому дикому свiтi цiнувалися ïжа, тепло, можливiсть уникнути роботи
В оповiданнi є епiзод, де автор розповiдає про людину, що мрiяла стати на особливому режимi, хлiборiзом. …Це була хмура, пiдозрiла, самотня людина. Вiн нагадував партiйного боса, змученого важкими комплексами. Для того щоб зайняти таке мiсце, у зонi треба було брехати, лестити, вислужуватися, iти на шантаж, пiдкуп, вимагання. Будь- якими шляхами домагатися свого
Порiвнюючи в передмовi до Зони себе iз Солженициним, Довлатов говорить, що книги ïх зовсiм рiзнi. Солженицин був ув'язненим i описував полiтичнi табори. Довлатов же писав про наглядача в карному таборi. Якщо говорити про художню своєрiднiсть добутку, то варто помiтити, що в цих хаотичних записках простежується загальний художнiй сюжет, якоюсь мiрою дотримана єднiсть часу й мiсця; дiє один лiричний герой (звичайно, якщо можна назвати наглядача лiричним). Можна сказати, що довлатовское оповiдання роздiлене не на глави, а на абзаци, на мiкроновели, як у чеховському театрi, границею мiж ними є пауза. Кожна з них може виявитися фатальною
Чiтко демократична орiєнтацiя довлатовской прози сумнiвiв не викликає. I iншого принципу вiдносин мiж людьми, чим принцип рiвностi, вiн не визнавав. Але розумiв: рiвними повиннi бути люди рiзнi, а не однаковi. У цьому вiн бачив моральне обґрунтування демократiï, i це переконання диктувало йому й вибiр героïв, i вибiр сюжетiв