Сторiнки сатиричного щоденника Сашка Чорного

Сторiнки 1908-1912 гг. увiйшли в iсторiю Росiï пiд час
реакцiï. Страх, розчарування, розгубленiсть охопили й
iнтелiгентськi верстви населення. У сатиричному щоденнику Сашка Чорного
з'явилися першi записи, зробленi як би вiд iменi й з доручення таких
iнтелiгентiв. Повернувшись спиною до надiï, що обдурила, И
безпомiчно звiсивши втомлену мову.

• Не роздягнувшись, вiн спить у європейському одязi
• И хропе, як хворий паровик

• Стомила Iдея бесплодьем iнтрижок,
• По кутах павутина ледачоï туги,
• На пiдлозi купи нерозрiзаних книжок
• И розбитих скрижалей шматки…
• Завершується запис сповiддю-монологом мученика:
• Були яскравi мовлення й смiливi жести
• И неповних бажань очманiлий хоровод
• Я наречений прекрасноï нареченоï, що не прийшла,
• Я хворий, стомлений виродок
• Iнтелiгент

Зухвала вiдраза вульгарнiстю, плазуванням, боягузтвом, зрадницьким мовчанням вiдзначене поводження iнтелiгента, що здався на милiсть перемiгшоï в Росiï реакцiй. Про цьому яскраво говорить ще один запис у щоденнику сатирика, рiзка, як ляпас, хльостка:

• Вiдбiй, вiдбiй. У момент кожноï, Пiд стiл юрбою. У будь-який момент Индифферент: Сiм'я, горщики, Справи, грiшки — Саме собою. Вiдбiй, вiдбiй, вiдбiй!
• Вiдречемося вiд старого миру… I полiземо гуськом пiд лiжко. Нам, що устали вiд шумного бенкету, Треба свiжi сили набрати. Ура!
• Вiдбiй

Порнографiя духу, як епiдемiя, поширилася по росiйських столицях, губернським i повiтовим мiстам, заражаючи парламентськi фракцiï, державнi служби, редакцiï, лiтературнi салони, рiзного роду становi збори нездоровим iнтересом до iнтимних подробиць життя знаменитостей, похмурим сюжетам (самогубствам), слухам, плiткам, патологiчним вiдхиленням.

• Проклятi питання,
• Як дим вiд цигарки,
• Розсiялися в iмлi
• Прийшла Проблема Пiдлоги,
• Рум'яна фефела,
• И iрже весело…
• Пiсня про поле

Сашко Чорний уважав, що основною причиною деградацiï iнтелiгента зразка 1909 року є його вiдiрванiсть вiд життя народу. Нiколи популярна в середовищi iнтелiгенцiï iдея ходiння в народ, героïка народництва цинiчно висмiювалися перекрученими мутантами. I от запис у щоденнику сатирика, у якiй тонко помiчене це огидне знущання:

• Квартирант i Текля на диванi
• ПРО, який урочистий момент!
• Ти — народ, а я — iнтелiгент,-
• Говорить вiн ïй серед цiлувань.-
• Нарештi-Те, тут, зараз, удвох,
• Я тебе, а ти мене — зрозумiємо…
• Крейцерова соната

Втрата iндивiдуальностi, нiвелювання особистостi, перетворення нiколи iнтелiгентноï людини в карикатуру — от смутний пiдсумок урядiв психологiчноï обробки, результат погроз, залякування, цензури, стеження, виказування, бездуховностi, газетно-журнальнiй порнографiï. Усе в штанях, скроєних однаково, При вусах, у пальто й у казанках. Я схожий на вулицi на всякого И зовсiм гублюся на кутах… Як би менi не обмiнятися особистiстю: Вiн увiйде в мене, а я в нього,- Я охоплений повною безрiзницею И боюся рiшуче всього. Усе в штанях, скроєних однаково. Мерзенна атмосфера егоïзму, вульгарностi, мир, у якому надiï зв'язують синiми кредитками замiсть Синього птаха, де панує однаковiсть сiреньких масок вiд генiя до коней, де сiм'я — єралаш, а знайомi — скиглiï i духовна смерть лютiшає й сослепу косить, п'яна й сильна, нарештi, вiдчуття повноï безвихiдностi й тупика настiльки травмували душу iнтелiгентного, але слабохарактерноï людини, що його розум охоплювала песимiзм, в серце вселявся розпач, а в щоденнику з'явився запис, подiбна цiєï:

• Мiй близький!
• Вас не тягне з вiконця
• Об брукiвку брякнути шалою головою?
• Адже тягне, правда?
• Жовтий будинок

Пiслямова до сатиричного щоденника Пройшло вже вiсiмдесят п'ять рокiв з моменту виходу збiрника Сатири Сашка Чорного, але проте розповiдає про те, як вона разом iз сестрою Настасiєю супроводжувала батька пiд час вiдвiдування берлiнськоï гiпсовоï ливарноï й складiв злiпкiв з мармурових оригiналiв, античних i ренесансних (головним чином тих, якi воскрешали давньогрецькi мiфологiчнi сюжети й образи).