Михайло Грушевський

Вражає велике поле творчоï дiяльностi Михайла Грушевського:
iсторiя , етнографiя, археологiя, лiтературознавство, соцiологiя,
публiцистика, художня творчiсть, суспiльно-полiтична сфера
Наукова спадщина надзвичайно велика й рiзноманiтно, вiн автор майже двох
тисяч робiт, якi збагатили європейську й нацiональну культуру.
Особливий iнтерес викликають драматичнi твори Грушевського: Хмельницький
у Переяславi, Ярослав Мудрий , а також кiносценарiй Запорожцi. Видатний
украïнський iсторик розглядав iсторичнi дослiдження як теоретичну
основу для практичноï украïнськоï полiтики. У
публiцистичнiй статтi Украïнська незалежнiсть i ïï
iсторична необхiднiсть обґрунтував стратегiю встановлення
державноï незалежностi, а також поставив питання культурного
вiдродження украïнського суспiльства
М. Грушевський був одним з головних iдеологiв украïнськоï
революцiï, творцем ïï концепцiï. Як лiдер
Украïнськоï Центральноï Ради — представницького
органа, що створив перше в XX столiттi демократична держава
украïнського народу — Грушевський домагалася в 1917 р. у
Тимчасового уряду економiчних, культурних i полiтичних прав
Грушевський внiс неоцiненний вклад у розвиток самосвiдомостi
украïнського народу. Його iсторичнi дослiдження й публiцистичнi
статтi є мiрилом нацiональноï полiтики Украïни. Вдячнi
нащадки в 1991 роцi на державному рiвнi вiдзначили ювiлей Грушевського
— 125-летие вiд дня народження вченого