Лєсков Н. С. Лiвша — глава вiсiмнадцята

Англiйця як привезли в посольський будинок, зараз вiдразу покликали до нього лiкаря й аптекаря. Лiкар велiв його при собi в теплу ванну всадити, а аптекар зараз же скачав гутаперчеву пiгулку й сам у рот йому всунув, а потiм обоє разом узялися й поклали на перину й зверху шубою покрили й залишили потiти, а щоб йому нiхто не заважав, по всьому посольству наказ даний, щоб нiхто чхати не смiливий. Дочекалися лiкар з аптекарем, поки полшкипер заснув, i тодi iншу гутаперчеву пiгулку йому приготували, бiля його узголiв'я на столик поклали й пiшли
А лiвшу звалили у кварталi на пiдлогу й запитують:
- Хто такий i откудова, i є чи паспорт або який iнший тугамент?
А вiн вiд хвороби, вiд питва й вiд довгого колтиханья так ослабшав, що нi слова не вiдповiдає, а тiльки стогне
Тодi його зараз обшукали, строкате плаття з його зняли й годинники iз трепетиром, i грошi обрали, а самого приставши велiв на зустрiчному вiзнику безкоштовно в лiкарню вiдправити
Повiв городовий лiвшу на санки саджати, так довго жодного встречника пiймати не мiг, тому вiзники вiд полiцейських бiгають. А лiвша увесь час на холодному парате лежав; потiм пiймав городовий вiзника, тiльки без теплоï лисицi, тому що вони лисовi в санях у такому разi пiд себе ховають, щоб у полiцейських скорiше ноги холонули. Везли лiвшу так непокритого, так як з одного вiзника на iнший стануть пересаджувати, усi роняють, а пiднiмати стануть — юшки рвуть, щоб на згадку прийшов
Привезли в одну лiкарню — не приймають без тугамента, привезли в iншу — i там не приймають, i так у третю, i в четверту — до самого ранку його по всiм вiддаленим кривопуткам тягали И всi пересаджували, так що вiн весь избился. Тодi один подлекарь сказав городовому везти його в простонародну Обухвинскую лiкарню, де невiдомого стану всiх умирати приймають
Отут велiли розписку дати, а лiвшу до розбирання на пiдлозi в коридор посадити
А аглицкий полшкипер у цей самий час на iнший день устав, iншу гутаперчеву пiгулку в нутро проковтнув, на легкий снiданок курку iз клуса з'ïв, ерфиксом запив i говорить:
- Де мiй росiянин камрад? Я його шукати пiду. Одягся й побiг
Дивним манером полшкипер якось дуже незабаром лiвшу знайшов, тiльки його ще на лiжко не уклали, а вiн у коридорi на пiдлозi лежав i скаржився англiйцевi
- Менi б, — говорить, — два слова государевi неодмiнно треба
      сказати
Англiєць побiг до графа Клейнмихелю й зашумiв:
- Хiба так можна! У нього, — говорить, — хоч i шуба
      овечкина, так душу человечкина. Англiйця зараз звiдти за це мiркування
      геть, щоб не смiв поминати душу человечкину. А потiм йому хтось
      сказав: Сходив би ти краще до козака Платову — вiн простi
      почуття має.
Англiєць досяг Платова, що тепер знову на укушетке лежав. Платов його вислухав i про лiвшу згадав
- Як же, братик, — говорить, — дуже коротко з ним знаком,
      навiть за волосся його бив, тiльки не знаю, як йому в такому нещасному
      разi допомогти; тому що я вже зовсiм отслужился й повну пуплекцию
      одержав — тепер мене бiльше не поважають, — а ти бiжи
      скорiше до коменданта Скобелєву, вiн у силах i теж у цiй частинi
      досвiдчений, вiн що-небудь зробиться
Полшкипер пiшов i до Скобелєва й усе розповiв: яка в лiвшi хвороба й отчого зробилася. Скобелєв говорить:
- Я цю хворобу розумiю, тiльки нiмцi ïï лiкувати не можуть, а
      отут треба якого-небудь доктора з духовного звання, тому що тi в цих
      прикладах виросли й допомагати можуть; я зараз пошлю туди росiйського
      доктора Мартин-Сольского.
Але тiльки коли Мартин-Сольский приïхав, лiвша вже кiнчався, тому що в нього потилиця про парат розколовся, i вiн одне тiльки мiг виразно виговорити:
- Скажiть государевi, що в англiйцiв рушницi цеглою не чистять: нехай
      щоб i в нас не чистили, а те, зберiгай бог вiйни, вони стрiляти не
      годяться
И с етою вiрнiстю лiвша перехрестився й помер. Мартин-сольский зараз же поïхав, про це графовi Чернишову доповiв, щоб до государя довести, а граф Чернишов на нього закричав:
- Знай, — говорить, — своє блювотне так проносне, а не
      у свою справу не мiшайся: у Росiï на це генерали є
Государевi так i не сказали, i чищення все тривала до самоï Кримськоï кампанiï. У тодiшнiй час як стали рушницi заряджати, а пула в них i бовтаються, тому що стовбури цеглою розчищенi
Отут Мартин-Сольский Чернишову про лiвшу й нагадав, а граф Чернишов i говорить:
- Пiшов до чорта, плезирная трубка, не у свою справу не мiшайся, а то я
      вiдiмкнуся, що нiколи вiд тебе про це не чув, — тобi ж i
      дiстанеться
Мартин-Сольский подумав: И справдi вiдiмкнеться, — так i мовчав
А доведи вони левшини слова у свiй час до государя, — у Криму на вiйнi з ворогом зовсiм би iнший зворот був