Опис стихiï природи — Гроза
чиТраплялося вам коли-небудь потрапити пiд перший весняний дощ?Виявитися в поле в розпал грози? Чути близькi гуркоти грому й бачити
блискаючi блискавки в грозовому небi? Цi враження залишаються надовго
— страхаючi й захоплюючi одночасно, що зачаровують подихом весни,
що вступила у своï права. Весняна гроза зовсiм не схожа на грозу
влiтку або восени. Це зовсiм особливе явище. Якось раз на травневi свята
ми вiдправилися на природу. Розташувалися в невеликому дачному
будиночку, розклали продукти для пiкнiка. Дорослi зайнялися готуваннями,
а ми iз друзями побiгли розвiдувати територiю. Денек стояв прекрасний.
Весна починала проявляти себе у всiй вродi. Усе дерева були в кольорi, i
в повiтрi стояв неповторний аромат. Весняне сонечко, iнодi приховуване
хмарами, що набiгають, радувало своïм теплом. Птаха щебетали,
радуючись веснi. Iнодi налiтав свiжий вiтерець, а потiм затихав. I
здавалося, що всi навколо затаïлося на час разом з ним, немов
прислухаючись. А що ж далi?.. Все-таки природа знає: весняна
погода так мiнлива!
Захопленi грою й розмовами, ми не помiтили, як вiдiйшли досить далеко
вiд будиночка. I отут усе змiнилося… Набiгли хмари , всi навколо
стемнiло. Небо iз привiтно-блакитного стало грiзним i важким. Удалинi
воно здавалося майже чорним. Ми повернули назад i поспiшили повернутися
в будинок. Раптом небо розрiзала блискавка, а з iншого боку — ще
одна. I, начебто прямо над нашими головами, гримнув грiм. Вiн пролунав,
немов раптовий пострiл, i, прокотившись по полях, знехотя затих десь за
обрiєм. Вiдразу, як би у вiдповiдь йому, звiдкись здалеку донiсся
iнший розкат. Гуркiтливi звуки те наростали, то затихали, вiдновлялися
знову й iшли вдалину. Здавалося, що там, нагорi, хтось веде бурхливу
суперечку. Про що? Невiдомо. Але ставало якось страшнувато. На якусь
мить усе стихло. Не чулося нi грому, нi шуму вiтру. Листочки завмерли на
деревах чекаючи чогось, змовкли голосу птахiв
От ворухнулася травинка, десь цвiрiнькнула маленька пташка. В особу
пахнуло вiтерцем, але вже не тим, теплим i ласкавим. У повiтрi запахло
свiжiстю й легким холодком… I отут полив дощ — перший
цiєï навеснi, немов хтось перекинув з небес величезний цебер
води. Укритися вiд дощу було нiде, до будиночка було ще далеко. Вода
була навкруги, дощ лив суцiльний стiною. Ми бiгли майже навмання, нiчого
не бачачи перед собою. У небi ще подекуди блискали блискавки й лунали
вiдзвуки грому, але вже далеко. Вони ставали усе рiдше й усе слабкiше. I
раптом усе припинилося, так само раптово, як i почалося Небо швидко
прояснилося, i знову виглянуло сонечко. Птахи знову перегукувалися,
перелiтаючи з гiлки на гiлку. I той, хто з'явився б тут тiльки зараз,
дуже зачудувався б, побачивши нескiнченнi потоки води, що бiжать по
дорозi. I нас, що промокли до нитки, немов викупалися в рiчцi прямо в
одязi. Батьки зустрiли нас iз сердитими особами, але потiм перемiнили
свiй гнiв на милiсть. Нас переодягли, посадили за стiл. I ця травнева
гроза залишилася в минулому. Але я впевнена, що спогаду про неï
збережуться надовго!
Учорашнiй ранок був тихе, тепле й безхмарне. У такi днi особливо не
хочеться йти в школу, тому що, коли сидиш у вiкна, неможливо слухати
пояснення вчителя. Лементи малят на вулицi, спiв птахiв на деревах,
близькiсть канiкул не дають зосередитися на уроках — взяв би, та й
вистрибнув прямо у вiконце на зелену траву, у кущi бузку
Однак сонячна погода протрималася тiльки до початку третього уроку.
Швидко, начебто ïх хтось пiдганяв позаду, набiгли хмурi сизi хмари,
удалечинi гримнув грiм. Раптово так сильно стемнiло, що в класi довелося
вмикати свiтло. Ми притихли, навiть самi неспокiйнi хлопцi перестали
розмовляти. I от, коли в класi виникла мiнута мертвоï тишi, прямо
за вiкном пролунав гуркiт грому й блиснула блискавка. Удар був настiльки
сильним, що в мене задзвенiло у вухах, а багато наших дiвчисьок
заверещали. Через кiлька секунд полив таку зливу, що сусiднiй будинок
став важко помiтний. Учитель сказав нам швидше закрити кватирки. Було
видно, як по дорогах несуться вируючi потоки брудноï води, змиваючи
з асфальту смiття й пил. Багато пiшоходiв убрiд перебиралися через
калюжi. Нiхто з них не взяв парасольку, так це однаково було б слабким
захистом вiд такоï зливи
Раптово все стихло. Дощ перестав, за кiлька мiнут розтягло хмари. У
вiконце заглянуло ласкаве сонечко: не бiйтеся, гроза закiнчилася!
