Народний одяг — твiр мистецтва

…Iснує легенда про те, як на землi вiд страшноï пошестi вимирали сiм'ï й навiть цiлi села. I от одна жiнка, втративши всю сiм'ю, крiм одного найменшого сыночка, молила Бога, щоб вiн зберiг хоча б цiєï дитини. Тодi Бог вiдкрив ïй таємницю: Виший дитинi й собi на сорочцi хрести — знак для ангелiв, тому що на кому немає хреста, той загине. Але нiкому не розповiдай про цьому, тому що загинеш сама й твiй син. Жiнка зробила всi, але не могла далi дивитися на те, як умирали iншi. Вона розповiла про обереге, але люди не повiрили ïй. Тодi вона зiрвала сорочку iз сина, i вiн умер на очах в усiх.
Вiдтодi люди вишивають сорочки-обережи, де чорний i червоний кольори переплiтаються у вiзерунках i символiзують радiсть i горе як у життi. Украïнська вишита сорочка прославлена у свiтi як твiр мистецтва: вiд ïï не можна вiдiрвати око, а коли торкаєш ïï дивнi по красi вiзерунки, серце завмирає вiд хвилювання, подиву й замилування. Пам'ятаю, як бабуся показала менi стару сорочку, що вишила ще ïï бабуся. Я дивилася — i не вiрилося менi, що це зробили руки простоï селянки пiд слабким вогником свiчки пiсля важкого трудового дня! Вишитi рукави майорiли казковими квiтами, якi нагадували квiти рiдних просторiв, а навколо шиï, начебто посмiшки, зiбралися маленькi складочки. Не менш гарноï є чоловiча сорочка-вышиванка, прикрашена мальовничими вiзерунками на комiрi, на грудях i на манжетах. Вишивкою або аплiкацiєю прикрашали жiночий нагрудний одяг-корсетку (безрукавку з фабричноï тканини). Але не тiльки вiзерунками з ниток прикрашався одяг моïх спiввiтчизникiв.
Знаменита козацька старшина носив кирею (верхнiй одяг), що расли дорогоцiнними каменями, хутром. А от стародавнiй гуцульський одяг сердак була прикрашена шнурами з кольорових ниток. Декоративна мальовничiсть украïнського одягу, що вiдображає високий рiвень культури нацiï, назавжди залишиться зразком для всiх поколiнь нашоï щедроï на таланти землi