1873)

Росiйський поет-романтик. Перша публiкацiя в журналi Современник пiд
рубрикою Вiршi, надiсланi з Нiмеччини (1836). Ця публiкацiя стала
етапною у його лiтературнiй долi, прине- сла йому визнання. Серед
сучасникiв надзви- чайно популярними були його епiграми, жарти й
афоризми. Вiршi Тютчева належали до най- яскравiших явищ у росiйськiй
поезiï, а М. Не- красов поставив Тютчева в один ряд з 0. Пуш- кiним
i М. Лєрмонтовим. Людина з блискучим розумом, яскравим почуттям
гумору, пристрас- на й щира, Ф. Тютчев залишився в пам'ятi су- часникiв
як неперевершений спiвець кохання ^як символу людського щастя.
1954 року вийшла
збiрка Вiршi. Особливiстю поезiï є фiлософiчнiсть та лiризм,
тому багато з них покладенi на музику. Найвiдомiшi вiршi: Весняна гроза
(1828), Безсон- ня (1829), Silentium! (1830), Зустрiв я вас…
(1870) та iншi.