Народний одяг — твiр мистецтва

…Iснує легенда про те, як на землi вiд страшноï пошестi
вимирали сiм'ï й навiть цiлi села. I от одна жiнка, втративши всю
сiм'ю, крiм одного найменшого сыночка, молила Бога, щоб вiн зберiг хоча
б цiєï дитини. Тодi Бог вiдкрив ïй таємницю: Виший
дитинi й собi на сорочцi хрести — знак для ангелiв, тому що на
кому немає хреста, той загине. Але нiкому не розповiдай про цьому,
тому що загинеш сама й твiй син. Жiнка зробила всi, але не могла далi
дивитися на те, як умирали iншi. Вона розповiла про обереге, але люди не
повiрили ïй. Тодi вона зiрвала сорочку iз сина, i вiн умер на очах
в усiх.
Вiдтодi люди вишивають сорочки-обережи, де чорний i червоний кольори
переплiтаються у вiзерунках i символiзують радiсть i горе як у життi.
Украïнська вишита сорочка прославлена у свiтi як твiр мистецтва:
вiд ïï не можна вiдiрвати око, а коли торкаєш
ïï дивнi по красi вiзерунки, серце завмирає вiд
хвилювання, подиву й замилування. Пам'ятаю, як бабуся показала менi
стару сорочку, що вишила ще ïï бабуся. Я дивилася — i не
вiрилося менi, що це зробили руки простоï селянки пiд слабким
вогником свiчки пiсля важкого трудового дня! Вишитi рукави майорiли
казковими квiтами, якi нагадували квiти рiдних просторiв, а навколо
шиï, начебто посмiшки, зiбралися маленькi складочки. Не менш
гарноï є чоловiча сорочка-вышиванка, прикрашена мальовничими
вiзерунками на комiрi, на грудях i на манжетах. Вишивкою або
аплiкацiєю прикрашали жiночий нагрудний одяг-корсетку (безрукавку
з фабричноï тканини). Але не тiльки вiзерунками з ниток прикрашався
одяг моïх спiввiтчизникiв.
Знаменита козацька старшина носив кирею (верхнiй одяг), що расли
дорогоцiнними каменями, хутром. А от стародавнiй гуцульський одяг сердак
була прикрашена шнурами з кольорових ниток. Декоративна мальовничiсть
украïнського одягу, що вiдображає високий рiвень культури
нацiï, назавжди залишиться зразком для всiх поколiнь нашоï
щедроï на таланти землi