Мiркування про антиутопiю Замятiна

Дж. Оруелл сказав в 1932 роцi про роман Е. Замятiна Ми: …Цей роман — сигнал про небезпеку, що загрожує людинi, людству вiд гiпертрофованоï влади машин i влади держави — однаково якого. Ця оцiнка iдейного змiсту роману досить правдива. Але все-таки його змiст не зводиться тiльки до критики машинноï цивiлiзацiï й запереченню якоï б те не було влади
В антиутопiï Замятiна, написаноï в 1920 роцi, стримається явний натяк на реалiï революцiйних перетворень у Росiï. Iз властивим йому даром передбачення Замятiн говорить своïм романом, що обраний новим керiвництвом краïни шлях веде вiд свiтлих iдей соцiалiзму. Письменник уже в першi пiсляреволюцiйнi роки став зауважувати в новiй життi тенденцiï, що насторожують: зайву жорстокiсть влади, руйнування класичноï культури й iнших традицiй у життi суспiльства, наприклад, в областi сiмейних вiдносин. Час довiв обґрунтованiсть полемiки Замятiна з полiтичною практикою першого рокiв Радянськоï влади — саме так можна визначити завдання автора роману Ми.
Дiя в романi перенесено в далеке майбутнє . Пiсля закiнчення Великоï Двохсотлiтньоï Вiйни мiж мiстом i селом людство вирiшило проблему голоду — була винайдена нафтова ïжа. При цьому вижило 0, 2 % населення землi. Цi люди й стали громадянами Єдиноï Держави. Пiсля перемоги над
голодом, держава повело настання проти iншого володаря свiту — проти Любовi. Був проголошений iсторичний сексуальний закон: Усякий з нумеров має право, як на сексуальний продукт, на будь-який нумер. Для нумеров визначили пiдходящий табель сексуальних днiв i видавали рожеву талонну книжку
Про життя Єдиноï Держави — найвищих вершинах у людськiй iсторiï — розповiдає в романi талановитий iнженер Д- 503, ведучий запису для нащадкiв. У його щоденниках розкритi особливостi полiтики, культури Єдиноï Держави, характернi взаємини мiж людьми. На початку роману Д-503 дотримується традицiйних для людей Єдиного
Держави поглядiв. Потiм пiд впливом знайомства з революцiонеркою .1-330 i любовi до неï багато чого в його свiтоглядi мiняється
Спочатку Д-503 з'являється перед нами як захоплений шанувальник Благодiйника. Вiн захоплюється досягнутим у державi рiвнiстю: всi нумера однаково одягненi, живуть в однакових умовах, мають рiвне сексуальне право. Очевидно, що автор роману не згодний з оповiдачем. Те, що Д-503 здається рiвнiстю, розцiнюється Замятiним як жахаюча однаковiсть. От як вiн описує прогулянку: Ми йшли так, як завжди, тобто так, як зображенi воïни на ассiрiйських пам'ятниках: тисяча голiв — двi злитих iнтегральних ноги, двi iнтегральних у розмаху руки. Це ж видно й пiд час виборiв глави Держави, результат яких вирiшений заздалегiдь: Iсторiя Єдиноï Держави не знає випадку, щоб у цей урочистий день хоча б один голос насмiлився порушити врочистий унiсон. У мiркуваннях же Д-503 про безладнiсть виборiв у древнiх як би вiд противного розкривається позицiя автора. Демократичнi вибори вiн уважає єдино прийнятними
Замятiн з дивною прозорливiстю описав ту пародiю на вибори, що у Краïнi Рад довгий час видавалася за самi вибори. Кандидат на пост глави Єдиноï Держави завжди той самий — Благодiйник. При цьому в державi проголошене народовладдя… У романi показане життя типовоï тоталiтарноï держави, з усiма властивими йому атрибутами. Тут i стеження за нумерами, i переслiдування iнакомислячих. Iнтереси людей повнiстю пiдпорядкованi iнтересам держави. У нумеров не може бути iндивiдуальностi, на те вони й нумера, щоб вiдрiзнятися тiльки своïм порядковим числом. Колективне коштує в такiй державi на першому планi: ”Ми” — вiд бога, а “Я” — вiд диавола. Сiм'я тут пiдмiнена талонним правом. Та й житло, надане нумерам, чи навряд можна назвати будинком. Вони живуть у багатоповерхових будинках, у кiмнатах iз прозорими стiнами, завдяки чому за ними можна безперешкодно вести спостереження
Єдина Держава знайшла управу на неслухняних — у результатi Великоï операцiï, який були насильно пiдданi всi нумера, ïм була вирiзана фантазiя. Куди надiйнiше захист вiд iнакомислення! Замятiн пише, що в результатi цiєï операцiï героï стають схожими на якiсь людиноподiбнi трактори. Д-503 пiсля операцiï остаточно вiдмовляється вiд виниклих у нього пiд впливом 1-330 зухвалих думок. Тепер вiн не коливаючись iде в Бюро Хоронителiв i доносить на повстанцiв. Вiн стає гiдним громадянином Єдиноï Держави. Так збулися слова Благодiйника про рай, як про мiсце, де перебувають блаженних, позбавлених бажань люди з вирiзаною фантазiєю
У Єдинiй Державi проводяться експерименти не тiльки над людьми. Ми бачимо, у що перетворюється природне середовище. У мiстi, де в основному вiдбувається дiя, немає нiчого живого. Ми не чуємо птахiв, шелесту дерев, не бачимо сонця (сонце, що свiтило у свiтi древнiх, здавалося Д-503 диким). Технократическому мiсту-державi протипоставлений у романi мир за Стiною — Живаючи Природа . Там, за Стiною, жили природнi люди — нащадки тих, хто пiшов пiсля двохсотлiтньоï вiйни в лiси. У життi цих людей є воля, вони сприймають навколишнiй свiт емоцiйно.
Однак Замятiн не вважає цих людей iдеальними — вони далекi вiд технiчного прогресу, тому ïхнє суспiльство перебуває в примiтивнiй стадiï розвитку
Тим самим Євгенiй Замятiн виступає за формування гармонiчноï людини. Нумера й природнi люди — це крайностi. Мрiï Замятiна про гармонiчну людину можна знайти в мiркуваннях Д- 503 про лiсовi людях i нумерах: Хто вони? Половина, що ми втратили, Н2 i О…потрiбно, щоб половини з'єдналися…
Iдейний змiст добутку розкривається в сценi повстання членiв революцiйноï органiзацiï Мефи i ïï прихильникiв. Стiна, що вiдокремлює тоталiтарний мир мiста-держави вiд вiльного миру, висаджена. У мiстi вiдразу лунає пташиний гомiн — туди приходить життя. Але повстання в романi розгромлено, i мiсто знову вiддiлене вiд зовнiшнього миру. Єдина Держава знову спорудила стiну, що назавжди вiдрiзала людей вiд вiльного життя. Але кiнець роману не безнадiйний: за Стiну, до лiсового людям удалося пiти протизаконноï матерi ПРО-90. Народжений у природному Свiтi ïï дитина вiд Д-503, за задумом Замятiна, повинен стати одним з перших доконаних людей, у якому з'єднаються двi половини, що розпалися
Своïм романом Замятiн вирiшує ряд найважливiших загальнолюдських i полiтичних проблем. Головними в романi є теми волi й щастя, держави й особистостi, зiткнення iндивiдуального й колективного. Замятiн показує, що не може бути благополучним суспiльство, що не вважається iз запитами й iнтересами своïх громадян, з ïхнiм правом на вибiр. Полiтичне значення роману Ми точно визначив iсторик Ч. Уолш: Замятiн i iншi автори антиутопiй попереджають нас не про помилковi полiтичнi теорiï, але про тiм дивовижний, у що може вилитися споконвiчно гарний полiтичний рух, якщо воно перекручується.
Доля цього добутку, що вперше було опублiковано на батькiвщинi автора тiльки через майже 70 рокiв, в 1988 роцi, доводить його гостру проблематику й полiтичну спрямованiсть. Недарма роман викликав у Росiï в 20-х роках жвавий iнтерес, хоча сучасники Замятiна не могли його побачити надрукованим. Цей добуток буде актуальним завжди — як попередження про те, як руйнує тоталiтаризм природну гармонiю миру й особистостi