Кiмната молодшого брата ( твiр-опис)

Коли я заходжу в кiмнату мого молодшого брата, вiдразу згадую своє
дитинство (себе я маленьким давно не вважаю) i менi iнодi хочеться
виявитися на його мiсцi. Уявiть собi, ще не треба ходити в школу, робити
щодня уроки, додержувати дисциплiни. Вiдповiдальностi нiякий —
грай, грайся, вередуй. Тобi все дозволено, тому що ти маленький, а
виходить, головний. От спортивний куточок. Менi шведська стiнка вже не
здається такий високоï, як йому, i погляд з верхньоï
поперечини долiлиць мене не страшить. По канатi я влажу легко й швидко,
а братишка — повiльно й з побоюванням, руки в нього не такi мiцнi
й сильнi, як у мене. Брат ще може виконати вправи на кiльцях, а я
— немає: ноги стосуються пiдлоги. Йому можна качатися на
пiдвiснiй гойдалцi хоч цiлий день, а я вже дорослий, але не качаюся не
тому: бракує часу.
От бiльша коробка з iграшками. Половина з них — моï. Половина
тому, що я теж, як i вiн, у дитинствi був допитливою дитиною: менi було
цiкаво, з яких деталей складаються машини, i я, звичайно ж, розбирав
ïх. Зiбрати смог не все. Часто
залишалися зайвi деталi… М'яких iграшок небагато, я ïх теж не
дуже любив. А от таких чудових конструкторiв кiлька рокiв назад i в
продажi не було! У мене були кубики й пара коробок простих
конструкторiв. Лего — зовсiм iнша справа: з його деталей виходять
фантастичнi мiста й автомобiлi, i я у вiльний час ладу разом iз братом
мiцностi й крейсери, вежi й пiрамiди, космiчнi кораблi й роботiв-
марсиан.
Пiд лiжком цiлий автомобiльний гараж: пластмасовi, металевi машини,
радиоуправляемые й iнерцiйнi.
У шафi, звичайно, не зовсiм iдеальний порядок. Футболки уперемiш iз
носками й джинсами. На полках — гри, вилiпленi фiгурки людей i
тварин, олiвцi, фарби, фломастери й багато книг. Дитячi книги. Я до них
дбайливо ставився, i братовi вони дiсталися в непоганому станi. Бiля
телевiзора стiйка вiдеокасет. Отут я роздiляю смак брата: я теж люблю
подивитися й про Винни-Пуху, i про дядька Федора, i про Шрека, i про людину-
павука. На стiнах кiмнати — малюнки й аплiкацiï, зробленi в
дитячому садку. На столi й у його шухлядках сусiдять самi рiзнi
предмети: фломастери й дротики, деталi iграшок i пластилiн, вiдiрванi
ґудзики й дерев'яний меч (навiть не пам'ятаю, де вiн його
вiдшукав). У цьому вiн схожий на мене. Бiля стiни коштує його
лiжко, а одна зi спинок, та, що до дверей, зроблена у виглядi
чорноï дошки. Брат малює на нiй кольоровими крейдами й
учиться писати. Вiн залишає менi смiшнi записи з помилками (Iз
Дном ражденя!, Я тебе лублу), але менi приємно.
Дуже хочеться повернутися в щасливе безтурботне дитинство: ходити в
дитячий садок, робити дурнi помилки, ходити в кiно з родителями й жити
сьогоднiшнiм днем. Брат цього ще не зрозумiв, вiн, звичайно, мрiє
скорiше вирости, стати дорослим i важливим, як я. А для мене його
кiмната — подорож у моє дитинство — ще таке близьке й
уже таке далеке…
Твору на вiльну тему — Кiмната молодшого брата
У мене є молодший брат, його кличуть Кирило, вiн першокласник.
Кирило дуже уразливий i самолюбний хлопчик, тому, щоб уникнути зайвих
сварок i конфлiктiв, ми з ним подiлили нашу спiльну кiмнату навпiл. Цi
половини ми так i називаємо: моя кiмната i кiмната Кирила. Кiмната
Кирила багато чого може розповiсти про свого маленького хазяïна.
Сама коштовна рiч тут- колекцiя кольорових пластилiнових солдатикiв, якi
живуть на спецiальноï широкойполке. Цю армiю вилiпив сам Кирило й
перiодично влаштовує на пiдлозi шумнi й видовищнi боï.
Над лiжком мого брата приклеєнi картинки з його улюбленими
ультипликационными героями — отут Бэтмен, людина-павук, черепашки-
нинзя. Кирило не любить читати, тому iз книг у його кiмнатi —
тiльки пiдручники. Та й тi зваленi горою на столi, уперемiш iз зошитами,
комiксами, дитячими альбомами для наклейок, ручками, фломастерами.
У тумбочцi з iграшками в мого брата можна вiдшукати безлiч деталей вiд
конструкторiв i будiвельних наборiв, зламанi заводнi машинки, старий
футбольний м'яч, розсип кубикiв, фiшок i залишкiв вiд наборiв пазлов.
Кирило часто скаржиться, що хлопцi в класi зовсiм не слухають його. Мама
у вiдповiдь пропонує йому спершу подружитися з порядком, на це мiй
братишка заперечує, що порядок тут зовсiм нi при чому. Цiкаво, хто
ж правий?