Есе: Професiя вчитель

Бiльшiсть людей улаштована так, що все життя прагнуть пiзнавати,
учитися, вiдкривати й розвивати в собi всi новi й новi якостi,
можливостi й здатностi. Людина, часто не вiддаючи собi звiту, прагне
стати рiзнобiчно розвитий особистiстю, стати утвореним, вихованим,
гарним, фiзично розвиненим, затребуваним суспiльством i соцiально
адаптованим.
Вищим рiвнем у розвитку людських якостей є досконалiсть.
Досконалiсть — категорiя абстрактна. Скiльки до нього не прагни
наблизитися, воно, як обрiй, вiдсувається усе далi. Але людина
обов'язково, хоча б в одному, обраному й улюбленому напрямку, буде
прагнути до нього, будь того знання, умiння, фiзичнi данi або iншi
категорiï.
Осягаючи рiзнi дисциплiни й досягаючи усе бiльше високих щаблiв у
своєму розвитку, кожна людина вiльно або мимоволi передає
своï знання iншим учасникам руху, назва якому — життя.
Заражає своïм прикладом. Захоплює своïм неабияким
умiнням i майстернiстю
Особлива частина людського суспiльства — це люди, що свiдомо
вибрали шлях професiйноï передачi попутникам у русi до досконалостi
своïх знань, що проявляють вiдданiсть своєï
спецiальностi, творчiсть i винахiдливiсть, що вкладають у пiдопiчних
усе, що поєднується поняттям душу. Це викладачi, учителi,
тренери, вихователi, iнструктори. А всi разом — це педагоги
Я с задоволенням вiдношу себе до цiй самiй соцiально необхiднiй частинi
людського суспiльства — педагогам!
Як стають педагогами. Для мене це питання почало вирiшуватися ще в
раннiм дитинствi. Тодi ледь навчившись ходити, бiгати й стрибати, я
увлеченно повторювала побаченi по телебаченню й кiно танцювальнi й
гiмнастичнi рухи. I ледве освоïвши що-небудь, показувала своïм
подружкам для того, щоб вони повторювали це iз мною — моï
першi педагогiчнi кроки. Iшло час. Ми з моïм захопленням росли
разом. При цьому заняття танцем i аэробикой з дитячого захоплення
поступово переросли в усвiдомлену й бажану працю.
До закiнчення школи питання ким бути i де вчитися практично минулого
вирiшенi. Залишалося тiльки виконати закладену програму. Перетворення
захоплення в спецiальнiсть вiдпрацьована поколiннями. Цiлком успiшно
реалiзується системою профiльного утворення. На професiйнiй основi
я вчилася, як виконавець i як учитель своïх майбутнiх пiдопiчних
Сьогоднi за уже дев'ятнадцятьома рокiв педагогiчноï роботи й
дев'ятнадцять рокiв безперервного навчання. У життi стрiмко
мiняється багато чого. Сьогоднi вчити дiтей i дорослих тому й так,
як рокiв десять назад, неприйнятно. Майже все те, що було тодi нормою,
зараз виглядає анахронiзмом. Швидко поточний час безупинно вносить
у життя новi риси, новi вимоги, нарештi — нову моду. У сучасних
заняттях i тренуваннях стали обов'язково бути присутнiм оздоровчi й
навiть лiкувальнi початки. Сьогоднi хореографiчна пiдготовка (у меншому
ступенi), заняття аэробикой, калланетикой (у бiльшiй), повиннi дати
людинi поштовх до розвитку багатьох функцiональних i фiзичних якостей.
Педагоговi — керiвниковi потрiбнi усе бiльше глибокi медичнi
пiзнання. Моя спецiальнiсть сьогоднi на стику двох наук. Потрiбно знову
вчитися. Навiщо? Щоб не вiдстати вiд моди? Нi, щоб те, чому вчуся й учу,
було дiйсно професiйно й хоч на йоту ближче до досконалостi. Iнакше це
не професiйна робота, що люблю, а ремесло, що виконується
арсенович
Навчання, навчання… нескiнченно. Є чи порiг
педагогiчноï зрiлостi, при досягненнi якого вчитися стане
необов'язково? Але тодi зупиниться розвиток. Значить навчання завжди, у
тiм або iншому ступенi, просто необхiдна. Така умова людськоï
дiалектики. А якщо до придбаних досвiду, умiнню й знанням, ледве бiльше
широким, чим потрiбно зараз, додати винахiдливiсть i зробити те, що ще
нiхто не робив — це вже новаторство й крок до лiдерства!
Як же оцiнити те, що пiзнано, зроблено, вкладено у своïх учнiв?
Кiлькiстю призiв i грамот? Виграними конкурсами? Напевно, i ними теж,
але головнi критерiï для оцiнок в iншому. У тiм, що дозволило
комусь iз пiдопiчних стать впевненiше в собi, здоровее й мiцнiше
фiзично, гарнiше зовнi; що дозволило побачити в життi не тiльки
своє покликання, але й потреба в бiльше широкому наборi необхiдних
знань i вмiнь.
Хтось пiде далi iнших. Хтось iз моïх послiдовникiв у професiйнiй
майстерностi обжене мене. Вiн виявиться ближче до досконалостi. У такому
випадку моя робота була виконана гiдно.
Є ще дуже яскравi критерiï. Учнi з нетерпiнням чекають
улюблених занять. Не йдуть, бiжать на них. З бажанням освоюють нове.
Зв'язують своï успiхи з роботою педагога. Через багато рокiв, iз
щирим почуттям подяки знаходять свого вчителя, щоб просто поговорити,
розповiсти про себе, згадати що-небудь iз минулого.
Моя робота — улюблений спосiб пiзнання, творчостi , спiлкування,
самовираження. Моï учнi — моï однодумцi, що довiрили
менi частку своєï долi. Всiм цим менi потрiбно розпорядитися
мудро й точно.
Педагог додаткового утворення Рябова В.В.
ЦДО ГОУ СОШ 323