Есе: Професiя вчитель

Бiльшiсть людей улаштована так, що все життя прагнуть пiзнавати, учитися, вiдкривати й розвивати в собi всi новi й новi якостi, можливостi й здатностi. Людина, часто не вiддаючи собi звiту, прагне стати рiзнобiчно розвитий особистiстю, стати утвореним, вихованим, гарним, фiзично розвиненим, затребуваним суспiльством i соцiально адаптованим.
Вищим рiвнем у розвитку людських якостей є досконалiсть. Досконалiсть — категорiя абстрактна. Скiльки до нього не прагни наблизитися, воно, як обрiй, вiдсувається усе далi. Але людина обов'язково, хоча б в одному, обраному й улюбленому напрямку, буде прагнути до нього, будь того знання, умiння, фiзичнi данi або iншi категорiï.
Осягаючи рiзнi дисциплiни й досягаючи усе бiльше високих щаблiв у своєму розвитку, кожна людина вiльно або мимоволi передає своï знання iншим учасникам руху, назва якому — життя. Заражає своïм прикладом. Захоплює своïм неабияким умiнням i майстернiстю
Особлива частина людського суспiльства — це люди, що свiдомо вибрали шлях професiйноï передачi попутникам у русi до досконалостi своïх знань, що проявляють вiдданiсть своєï спецiальностi, творчiсть i винахiдливiсть, що вкладають у пiдопiчних усе, що поєднується поняттям душу. Це викладачi, учителi, тренери, вихователi, iнструктори. А всi разом — це педагоги
Я с задоволенням вiдношу себе до цiй самiй соцiально необхiднiй частинi людського суспiльства — педагогам!
Як стають педагогами. Для мене це питання почало вирiшуватися ще в раннiм дитинствi. Тодi ледь навчившись ходити, бiгати й стрибати, я увлеченно повторювала побаченi по телебаченню й кiно танцювальнi й гiмнастичнi рухи. I ледве освоïвши що-небудь, показувала своïм подружкам для того, щоб вони повторювали це iз мною — моï першi педагогiчнi кроки. Iшло час. Ми з моïм захопленням росли разом. При цьому заняття танцем i аэробикой з дитячого захоплення поступово переросли в усвiдомлену й бажану працю.
До закiнчення школи питання ким бути i де вчитися практично минулого вирiшенi. Залишалося тiльки виконати закладену програму. Перетворення захоплення в спецiальнiсть вiдпрацьована поколiннями. Цiлком успiшно реалiзується системою профiльного утворення. На професiйнiй основi я вчилася, як виконавець i як учитель своïх майбутнiх пiдопiчних
Сьогоднi за уже дев'ятнадцятьома рокiв педагогiчноï роботи й дев'ятнадцять рокiв безперервного навчання. У життi стрiмко мiняється багато чого. Сьогоднi вчити дiтей i дорослих тому й так, як рокiв десять назад, неприйнятно. Майже все те, що було тодi нормою, зараз виглядає анахронiзмом. Швидко поточний час безупинно вносить у життя новi риси, новi вимоги, нарештi — нову моду. У сучасних заняттях i тренуваннях стали обов'язково бути присутнiм оздоровчi й навiть лiкувальнi початки. Сьогоднi хореографiчна пiдготовка (у меншому ступенi), заняття аэробикой, калланетикой (у бiльшiй), повиннi дати людинi поштовх до розвитку багатьох функцiональних i фiзичних якостей. Педагоговi — керiвниковi потрiбнi усе бiльше глибокi медичнi пiзнання. Моя спецiальнiсть сьогоднi на стику двох наук. Потрiбно знову вчитися. Навiщо? Щоб не вiдстати вiд моди? Нi, щоб те, чому вчуся й учу, було дiйсно професiйно й хоч на йоту ближче до досконалостi. Iнакше це не професiйна робота, що люблю, а ремесло, що виконується арсенович
Навчання, навчання… нескiнченно. Є чи порiг педагогiчноï зрiлостi, при досягненнi якого вчитися стане необов'язково? Але тодi зупиниться розвиток. Значить навчання завжди, у тiм або iншому ступенi, просто необхiдна. Така умова людськоï дiалектики. А якщо до придбаних досвiду, умiнню й знанням, ледве бiльше широким, чим потрiбно зараз, додати винахiдливiсть i зробити те, що ще нiхто не робив — це вже новаторство й крок до лiдерства!
Як же оцiнити те, що пiзнано, зроблено, вкладено у своïх учнiв? Кiлькiстю призiв i грамот? Виграними конкурсами? Напевно, i ними теж, але головнi критерiï для оцiнок в iншому. У тiм, що дозволило комусь iз пiдопiчних стать впевненiше в собi, здоровее й мiцнiше фiзично, гарнiше зовнi; що дозволило побачити в життi не тiльки своє покликання, але й потреба в бiльше широкому наборi необхiдних знань i вмiнь.
Хтось пiде далi iнших. Хтось iз моïх послiдовникiв у професiйнiй майстерностi обжене мене. Вiн виявиться ближче до досконалостi. У такому випадку моя робота була виконана гiдно.
Є ще дуже яскравi критерiï. Учнi з нетерпiнням чекають улюблених занять. Не йдуть, бiжать на них. З бажанням освоюють нове. Зв'язують своï успiхи з роботою педагога. Через багато рокiв, iз щирим почуттям подяки знаходять свого вчителя, щоб просто поговорити, розповiсти про себе, згадати що-небудь iз минулого.
Моя робота — улюблений спосiб пiзнання, творчостi , спiлкування, самовираження. Моï учнi — моï однодумцi, що довiрили менi частку своєï долi. Всiм цим менi потрiбно розпорядитися мудро й точно.
Педагог додаткового утворення Рябова В.В.
ЦДО ГОУ СОШ 323