Змiст роману Гроссмана Життя й доля

Старий комунiст Михайло Мостовской, узятий у полон на окраïнi
Сталiнграда, привезений у концтабiр у Захiднiй Нiмеччинi. Вiн
засипає пiд молитву iталiйського священика Гарди,
сперечається з толстовцем Иконниковым, бачить ненависть до себе
меншовика Чернецова й сильну волю володаря дум майора Єршова.
Полiтпрацiвник Крымов посланий у Сталiнград, в армiю Чуйкова. Вiн
повинен розiбрати спiрну справу мiж командиром i комiсаром стрiлецького
полку. Прибувши в полк, Крымов довiдається, що й командир, i
комiсар загинули пiд бомбуванням. Незабаром Крымов i сам бере участь у
нiчному боï
Московський учений-фiзик Вiктор Павлович Штрум iз сiм'єю
перебуває в евакуацiï в Казанi. Тiшачи Штрума Олександра
Володимирiвна й у горi вiйни зберегла щиросердечну молодiсть: вона
цiкавиться iсторiєю Казанi, вулицями й музеями, повсякденним
життям людей. Дружина Штрума Людмила вважає цей iнтерес
своєï матерi старечим егоïзмом. Людмила не має
звiсток iз фронту вiд Толi, сина вiд першого шлюбу. Ïï
засмучує категоричний, самотнiй i важкий характер дочки-
старшокласницi Надi. Сестра Людмили Женя Шапошникова виявилася в
Куйбишевi. Племiнник Сережа Шапошников — на фронтi
Мати Штрума Ганна Семенiвна залишилася в зайнятому нiмцями
украïнському мiстечку, i Штрум розумiє, що в неï,
єврейки, мало шансiв залишитися в живi. Настрiй у нього важке, вiн
обвинувачує дружину в тiм, що через ïï суворий характер
Ганна Семенiвна не могла жити з ними в Москвi. Єдина людина, що
зм'якшує важку атмосферу в сiм'ï, — подруга Людмили,
соромлива, добра й чуйна Марья Iванiвна Соколова, дружина колеги й друга
Штрума.
Штрум одержує прощального листа вiд матерi. Ганна Семенiвна
розповiдає, якi приниження ïй довелося пережити в мiстi, де
вона прожила двадцять рокiв, працюючи лiкарем-окулiстом. Люди, яких вона
давно знала, уразили ïï. Сусiдка спокiйно зажадала звiльнити
кiмнату й викинула ïï речi. Старий педагог перестав з нею
здороватися. Але зате колишнiй пацiєнт, якого вона вважала
похмурою й похмурою людиною, допомагає ïй, приносячись
продукти до огорожi гетто. Через нього вона й передала прощальний лист
синовi напередоднi акцiï знищення
Людмила одержує листа iз Саратовского госпiталю, де лежить
ïï важко поранений син. Вона термiново виïжджає
туди, але, приïхавши, довiдається про смерть Толi. Всi люди
винуватi перед матiр'ю, що втратила на вiйнi сина, i марне пробують
виправдатися перед нею протягом iсторiï людства.
Секретар обкому однiєï з окупованих нiмцями областей
Украïни Гетьманiв призначений комiсаром танкового корпуса.
Гетьманiв все життя працював в атмосферi доносiв, лестощам i фальшi й
тепер переносить цi життєвi принципи у фронтову обстановку.
Командир корпуса генерал Новиков — прямiй i чеснiй людинi, що
намагається запобiгти безглуздi людськi жертви. Гетьманiв
виражає Новикову своє замилування й одночасно пише донос про
те, що комкор затримав атаку на вiсiм мiнут, щоб зберегти людей
Новиков любить Женю Шапошникову, приïжджає до неï в
Куйбишева. Перед вiйною Женя пiшла вiд свого чоловiка, полiтпрацiвника
Крымова. Ïй далекi погляди Крымова, що схвалював розкуркулювання,
знаючи про страшний голод у селах, виправдував арешти 1937 р. Вона
вiдповiдає Новикову взаємнiстю, але попереджає його,
що, якщо Крымов буде арештований, повернеться до колишнього чоловiка
Вiйськовий хiрург Софiя Осипiвна Левинтон, арештована на окраïнi
Сталiнграда, попадає в нiмецький концтабiр. Євреïв
везуть кудись у товарних вагонах, i Софiя Осипiвна з подивом бачить, як
усього за кiлька днiв багато з людей проходять шлях вiд людини до
брудного й нещасного, позбавленого iм'я й волi худобини. Ребекка Бухман,
намагаючись зникнути вiд облави, задушила свою плачучу дочку У дорозi
Софiя Осипiвна знайомиться iз шестирiчним Давидом, що перед самою вiйною
приïхав з Москви на канiкули до бабусi. Софiя Осипiвна стає
єдиною опорою ранимоï, вразливоï дитини. Вона
випробовує до нього материнське почуття. До останньоï мiнути
Софiя Осипiвна заспокоює хлопчика, обнадiює його. Вони разом
гинуть у газовiй камерi
Крымов одержує наказ вiдправитися в Сталiнград, в оточений будинок
шiсть дрiб один, де тримають оборону люди кербуда Грекова. До
полiтуправлiння фронту дiйшли повiдомлення про те, що Греков
вiдмовляється писати звiти, веде антисталiнськi розмови з бiйцями
й пiд нiмецькими кулями проявляє незалежнiсть вiд начальства.
Крымов повинен навести в оточеному будинку бiльшовицький порядок i, якщо
буде потреба, вiдсторонити Грекова вiд командування
Незадовго до появи Крымова кербуд Греков вiдправив з оточеного будинку
бiйця Сережу Шапошникова i юну радистку Катю Венгрову, знаючи про
ïхню любов i бажаючи врятувати вiд смертi. Прощаючись iз Грековим,
Сережа побачив, що дивляться на нього прекраснi, людянi, розумнi й
смутнi очi, яких нiколи вiн не бачив у життi.
Але комiсар-бiльшовик Крымов зацiкавлений тiльки в зборi компромату на
некерованого Грекова. Крымов впивається свiдомiстю
своєï значущостi, намагається викрити Грекова в
антирадянських настроях. Навiть смертельна небезпека, який щохвилини
пiддаються захисники будинку, не прохолоджує його запал. Крымов
вирiшує вiдсторонити Грекова й самому прийняти командування. Але
вночi його ранить очманiла куля. Крымов догадується, що стрiляв
Греков. Повернувшись у политотдел, вiн пише донос на Грекова, але
незабаром довiдається, що спiзнився: всi захисники будинку шiсть
дрiб один загинули. Через крымовского донос Грекову не привласнюють
посмертне звання Героя Радянського Союзу
У нiмецькому концтаборi, де сидить Мостовской, створюється
пiдпiльна органiзацiя. Але серед ув'язнених немає єдностi:
бригадний комiсар Осипов не довiряє безпартiйному майоровi
Єршову, що вiдбувається iз сiм'ï розкуркулених. Вiн
боïться, що смiливий, прямiй i чималому Єршову придбає
занадто великий вплив. Занедбаний з Москви в табiр товариш Котикiв
дає установку — дiяти сталiнськими методами. Комунiсти
вирiшують позбутися вiд Єршова й пiдкладають його картку в групу
вiдiбраних для Бухенвальда. Незважаючи на щиросердечну близькiсть iз
Єршовим, старий комунiст Мостовской пiдкоряється цьому
рiшенню. Невiдомий провокатор видає пiдпiльну органiзацiю, i
гестапо знищує ïï учасникiв. Iнститут, у якому
працює Штрум, вертається з евакуацiï в Москву. Штрум
пише роботу з ядерноï фiзики, що викликає спiльний нтерес.
Вiдомий академiк говорить на вченiй радi, що в стiнах фiзичного
iнституту ще не народжувалася робота такого значення. Робота висунута на
Сталiнську премiю, Штрум перебуває на хвилi успiху, це радує
й хвилює його. Але одночасно Штрум зауважує, що з його
лабораторiï потроху виживають євреïв. Коли вiн
намагається заступитися за своïх спiвробiтникiв, йому дають
зрозумiти, що i його власне положення не занадто надiйно у зв'язку з
п'ятим пунктом i численними родичами за границею
Iнодi Штрум зустрiчається з Марьей Iванiвною Соколовоï й
незабаром розумiє, що любить ïï й любимо нею. Але Марья
Iванiвна не може приховувати свою любов вiд чоловiка, i той берет з
ïï слово не бачитися зi Штрумом. Саме в цей час починаються
гонiння на Штрума.
За кiлька днiв до сталiнградського настання Крымов арештований i
вiдправлений у Москву. Виявившись у тюремнiй камерi на Лубянке, вiн не
може отямитися вiд несподiванки: допити й катування мають на метi
довести його зраду Батькiвщинi пiд час Сталiнградськоï битви. У
Сталiнградськiй битвi вiдрiзняється танковий корпус генерала
Новикова
У днi сталiнградського настання загострюється цькування Штрума.
З'являється розгромна стаття в iнститутськiй газетi, його
вмовляють написати покаянний лист, виступити з визнанням своïх
помилок на вченiй радi. Штрум збирає всю свою волю й
вiдмовляється каятися, навiть не приходить на засiдання
вченоï ради. Сiм'я пiдтримує його й, чекаючи арешту, готова
роздiлити його долю. У цей день, як завжди у важкi мiнути його життя,
Штруму дзвонить Марья Iванiвна й говорить, що пишається ним i
тужить про нього. Штрума не заарештовують, а тiльки звiльняють iз
роботи. Вiн виявляється в iзоляцiï, друзi перестають iз ним
бачитися
Але в одна мить ситуацiя мiняється. Теоретичнi роботи з
ядерноï фiзики привертають увагу Сталiна. Вiн дзвонить Штруму й
цiкавиться, чи не випробовує в чому-небудь недолiку видатний
учений. Штрума негайно вiдновлюють в iнститутi, створюють йому всi умови
для роботи. Тепер вiн сам визначає склад своєï
лабораторiï, без оглядки на нацiональнiсть спiвробiтникiв. Але коли
Штруму починає здаватися, що вiн вийшов iз чорноï смуги свого
життя, вiн знову виявляється перед вибором. Вiд нього вимагають
пiдписати звертання до англiйських учених, якi виступили на захист
репресованих радянських колег. Провiднi радянськi вченi, до яких тепер
прилiчений Штрум, повиннi силомiць свого наукового авторитету
пiдтвердити, що в СРСР немає репресiй. Штрум не знаходить у собi
сил вiдмовитися й пiдписує звертання. Найжахливiшим покаранням
стає для нього дзвiнок Марьи Iванiвни: вона впевнена, що Штрум не
пiдписав лист, i захоплюється його мужнiстю…
У Москву приïжджає Женя Шапошникова, що довiдався про арешт
Крымова. Вона вистоює у всiх чергах, у яких коштують дружини
репресованих, i почуття боргу стосовно колишнього чоловiка бореться в
ïï душi з любов'ю до Новикова. Новиков довiдається про
ïï рiшення повернутися до Крымову пiд час Сталiнградськоï
битви. Йому здається, що вiн упаде мертвим. Але треба жити й
продовжувати настання Пiсля катувань Крымов лежить на пiдлозi в
лубянском кабiнетi й чує розмова своïх катiв про перемогу пiд
Сталiнградом. Йому здається, що вiн бачить Грекова, що йде йому
назустрiч по битiй сталiнградськiй цеглi. Допит триває, Крымов
вiдмовляється пiдписувати обвинувачення. Повернувшись у камеру,
вiн знаходить передачу вiд Женi й плаче
Закiнчується сталiнградська зима. У веснянiй тишi лiсу
чується крик об померлу й люта радiсть життя
Т. А. Сотникова