Аналiз поезiï Володарям i судiям

Поезiя Г.Р. Державiна — одне iз самих значних явищ у росiйськiй
лiтературi XVIII столiття. Незвичайно смiливий, рiшучий i незалежний
характер Державiна виявився не тiльки в його кар'єрi державного що
служить, але, бути може, ще бiльше — у поетичнiй творчостi . Один
з його вiршiв ледве не стало причиною вигнання й опали. Це була написана
в 1780 роцi ода Володарям i судiям , що автор назвав гнiвною одою.
У цьому вiршi дiйсно звучить гнiвний голос поета-громадянина, що
насмiлюється пiднятися проти несправедливостi, що панує
довкола нього:
Царi! Я думав, ви боги владнi,
Нiхто над вами не суддя,
Але ви, як я подiбно, жагучi
И так само смертнi, як i я
Володарям i судiям є вiршованим перекладанням 81-го псалма —
так у стародавностi називалися бiблiйнi пiснi, зверненi до Бога.
Ïхнiй автор — старозавiтний цар Давид твору якого становлять
одну iз самих поетичних книг Старого Завiту — Псалтир. У
державинской одi лексика й багато образiв нагадують нам бiблiйну поезiю:
Повстав всевишнiй Бог, так судить
Земних богiв у сонмi ïх..
Але, безумовно, змiст оди Державiна, заснованоï на цьому бiблiйному
текстi, пов'язане iз сучасноï поетовi життям Росiйськоï
держави. Саме тут вiн бачить попрання справедливостi, порушення законiв,
гноблення слабких, торжество неправди й зла, аналогiю яким вiн i
знаходить у старозавiтнiй iсторiï:
Доколе, рiк, доки вам буде
Щадити несправедливих i злих?
Необхiднiсть пiдпорядкування всiх єдиному закону вищоï правди
й справедливостi затверджується Державiним у цьому вiршi, як i в
багатьох цругих:
Ваш борг є, охороняти закони,
На обличчя сильних не дивитися,
Без допомоги, без оборони
Сирiт i вдiв не залишати
Ваш борг: рятувати вiд лих безневинних, Нещасливим подати покрив;
Вiд сильних захищати неспроможних,
Вивергнути бедних з оковiв
Але в реальному життi вiн бачить вiдхилення вiд цього вищого закону тих,
хто коштує у влади, хто саме й повинен насамперед стежити за
дотриманням законiв:
Не внемлют! Бачать — i не знають!
Покритi мздою очеса:
Злодействи землю потрясають,
Неправда зиблет небеса
От чому так гнiвно звучить голос поета-викривача несправедливих i злих
Вiн затверджує неминучiсть кари для тих лукавих володарiв, якi не
пiдкоряються вищому закону правди й справедливостi — от головна
думка державинской оди:
И ви подiбно так упадете.
Як iз древ зiв'ялий аркуш упаде!
И ви подiбно так умрете.
Як ваш останнiй раб умре!
Не дивно, що ода Володарям i судiям була сприйнята не тiльки придворним
оточенням, але й самою iмператрицею, як революцiйна прокламацiя. Адже
мовлення в нiй iде про те, що несправедлива влада не може бути визнана
божественноï, а виходить, ïï неминуче чекає гнiв
Божий i падiння. На змiну таким володарям i судiям, як затверджує
автор у заключному чотиривiршi оди, неминуче прийдуть тi, хто буде
керуватися iдеалами добра й справедливостi:
Воскресни, Боже! Боже правих!
И ïхньому молiнню внемли:
Прийди, суди, карай лукавих
И будь єдиний царем землi!
Цiкаво, що пiд час Французькоï революцiï в Парижу саме цей 81
псалом, покладений в основу державинской оди, був перефразований якобiнцями-
революцiонерами, i народ розспiвував його на вулицях мiста, виражаючи
збурювання королем Людовиком XVI, згодом страченим. Так зв'язалося
воєдино у творчостi Державiна древня бiблiйна мудрiсть,
європейська iсторiя й росiйська сучаснiсть. А для година
залишилася чудовий зразок поезiï високого цивiльного звучання, що
воiстину вiчно i завжди ново.