Короткий переказ п'єси Биэна Заручник

Рiзношерстi мешканцi одного дублiнського будинку в цей вечiр перебували
в станi бiльше нервовий i жвавому, нiж звичайно: хазяïн, Мусью,
виводив несамовитi пасажi на волинцi; повiï жiновий статi цапались
iз наносящими збиток ïхньому промислу колишнiми юнаками — Рио
Ритой i Принцесою Грейс; одна дiвчинка влаштувала було скандал через те,
що ïï клiєнт виявився поляком, тобто комунiстом, але
його фунти все-таки примирили добру католичку з перспективою
протиприродного зв'язку; у кiмнатi мiстера Мэллиди застукали члена
благодiйного суспiльства мисс Гилкрист i з ганьбою вигнали, хоча був
досить разок глянути на цю особу, щоб зрозумiти, що на життя вона може
заробляти чим завгодно, тiльки не своïм тiлом
Солiднi ж патрiоти Iрландськоï республiки — Пат, ледве не
сорок рокiв тому (надворi, у змiстi на сценi, рiк 1958-й) лишившийся
ноги в славетних боях з королiвськими вiйськами й з тiєï пори
состоящий керуючим при будинку Мусью, i його подруга й помiчниця,
вiдставна спiвробiтниця борделя Мэг — просто напружено очiкували
якоïсь подiï, коротаючи очiкування за бесiдою про життя-буття.
Iз цiєï бесiди головним чином глядач i довiдається, що
це за будинок, хто в ньому живе й що тут повинне було вiдбутися нинi
пiзнiше ввечерi.
Почнемо з хазяïна. Його батько був єпископом (спокiйно: не
сьогоденням — протестантським), а мати — iрландкою, i от
через цю останню обставину вiн якось замолоду раптом усвiдомив себе
вiльнолюбним кельтом: прийнявся вивчати iрландська мова , став
наряджатися в картату спiдницю й грати в кельтський футбол; в, що пiшла
за Великоднiм повстанням п'ятирiчнiй вiйнi з Англiєю вiн чи був те
генералом, чи те капралом, а може, i адмiралом (Пат не бачив великий
рiзницi мiж цими званнями — звуча-те схоже); дивовижне прозвання
Мусью вiн прийняв, не бажаючи йменуватися мiстером — цим осоружним
слiвцем зi словника окупантiв. Однак на шляху iрландського патрiотизму
Мусью чекали суцiльнi сумнi розчарування, якi й пiдiрвали його розум,
але не дух: почати хоча б з того, що його iрландський розумiли тiльки
фахiвцi з Оксфорда, але нiяк не спiввiтчизники по матерi, а на
довершення всього вождi повстанцiв за здорово живеш вiддали англiйцям
шiсть пiвнiчних графств
Пiсля вiйни (а для нього вона триває й по ею пору) Мусью влаштував
у своєму будинку щось начебто зимових квартир для ветеранiв
Республiканськоï армiï, але грошик^-те потрiбнi, i тому
господарський Пат за розумну плату став пускати повiй, злодiïв i
iнших покидькiв, якiсь тепер i становили основну масу квартирантiв;
Мусью, втiм, свято вiрив, що все це — патрiоти, що постраждали за
вiрнiсть iдеï. Про хазяïна будинку Пат тримався двох твердих
думок, нiтрохи не пiклуючись тим, що одне виключало iнше: те Мусью в
нього виявлявся непохитним борцем за iрландську справу, а те
недоумкуватим старим, зайнятим совершеннейшей дурницею. Приблизно такий
же був i його погляд на теперiшню дiяльнiсть Iрландськоï
республiканськоï армiï
Саме з дiяльнiстю ИРА й була зв'язана подiя, якого всi чекали. Справа в
тому, що на наступний ранок у Белфастi повинен був бути повiшений
вiсiмнадцятирiчний iрландець, що застрелив англiйського полiцейського. У
вiдповiдь на це звiрство окупантiв ИРА вирiшила взяти в заручники
англiйського солдата й розстрiляти його, якщо вирок у Белфастi буде
наведений у виконання. Як урочисто оголосив Мусью, заручник буде
втримуватися в його будинку
Нарештi у дверей Пат побачили людину в напiввiйськовiй формi й зi
значком, що оповится зустрiчних про те, що його власник бажає
розмовляти тiльки по-ирландски. Офiцер ИРА, — догадався Пат. Так
воно й було. Провiвши рекогносцировку, офiцер вийшов, а незабаром по
радiо передали, що в Ольстере з танцiв трьома невiдомими викрадений
англiйський солдат. Небагато часу через офiцер вернувся в супроводi двох
республiканських волонтерiв i полоненого, що вiдверто недоумевали, кому
й навiщо знадобилося псувати йому приємний вечiр
Дiя II
Англiєць був зовсiм юний, кликали його Лэсли, в армiï служив
без року тиждень. До деякого розчарування мешканцiв будинку Мусью, його
безвуса фiзiономiя не несла й тiнi звiриного оскалу окупацiйного режиму,
але ця обставина не зменшила спiльного нтерес до полоненого. Першоï
до Лэсли дорвалася мисс Гилкрист i пiднесла йому пачку вирiзок з
недiльних газет, присвячених неафишируемим подробицям з життя
королiвського будинку, але йому було мало справи до королеви, а до того,
що пишуть газети, — i поготiв.
Мэг, втiм, поставилася до англiйця цiлком по-материнському, сготовила
рясна вечеря й послала нову молоденьку служницю, Терезу, прибрати його
кiмнату й перестелити постiль Тереза, сiльська дiвчина, що тiльки вийшла
зi стiн монастирськоï школи, виявилася однолiткою Лэсли —
обоє вони були сорокового року. Молодi люди запросто
розговорилися, i незабаром з'ясувавши, що вiйна , ненависть i все таке
— давньоï справи й нiкому не потрiбнi, прийнялися бовтати про
тiм про сем, розповiдати iсторiï з дитинства. З добрих почуттiв
Тереза надягла на шию Лэсли свiй образок з Богородицею, щоб вона
допомогла хлопцю в майбутнiх випробуваннях. Самотi вiсiмнадцятирiчних
мимоволi посприяв офiцер, заради конспiрацiï наведший у будинку
сувору дисциплiну й приставивший вартових до дверей кiмнати в'язня. Про
Терезу все просто забули…
Коли про неï згадали й знайшли в полоненого, офiцер затурбувався,
як би вона не донесла полiцiï, але його запевнили, що це неможливо,
всi входи й виходи пiд надiйною охороною. Лэсли як i ранiше дивувався,
що це задумали iрландськi диваки, поки один з мешканцiв не показав йому
свiжу газету. У нiй повiдомлялося, що незважаючи нi на що вирок убивцi
полiцейського вiдмiнний не буде, а також що ИРА була захоплена заручник,
рядовий Лэсли Алан УИЛЬЯМС, якийсь у випадку страти iрландця буде
розстрiляний
Дiя III
Пат, Мэг i мисс Гилкрист сидiли в кiмнатi полоненого й цiлеспрямовано
випивали, Лэсли спiвав Прав, Британiя, морями!, а потiм перейшов на
простi сiльськi пiсеньки. Пiдiгрiтий пивом, Пат бовтав про своï
бойовi подвиги, досить цинiчно живописуя бардак, що дiявся в часи
визвольноï вiйни. Мисс Гилкрист, ця, по вираженню Мэг, тiнь
покiйноï повiï, помiтила, що не варто погано говорити про
iрландцiв у присутностi англiйця, але ïï швидко заткнули, а
Аэсли запросили кстолу.
Зав'язалася п'яна полiтична дискусiя, i молодий англiєць навiть
визнав цiлком сволочним один учинок так звану допомогу королеви
Вiкторiï: Ирландии, що голодувала тодi, вона послала до фонду
пiдтримки п'ять фунтiв, одночасно пожертвувавши таку ж суму на притулок
для бездомних собак. Але як би те не було, наполягав Аэсли, це трапилося
давно, i з якоï статi вiн повинен гинути не за так. Пат у хмiльнiй
благодушностi обiцяв, що в найближчi п'ятдесят рокiв йому варто боятися
смертi хiба що вiд атомноï бомби
Крiм утiшникiв, у Лэсли раптом найшлися й заступники в особi цiлоï
делегацiï повiй, очолюваноï Рио Ритой, Принцесою Грейс i
мiстером Мэллиди, що зажадала негайно випустити заручника. Пат, пiд час
вiдсутностi офiцера, що взяв на себе функцiï командира, виставив
ïх геть, а потiм, щоб Лэсли з Терезою могли побить наодинцi, вигнав
ладь i всiх iнших
Лэсли благав Терезу пiти покликати полiцiю, переконував ïï, що
хлопцю в белфастской в'язницi зовсiм не хотiлося б, щоб Лэсли слiдом за
ним вiдправили на те свiтло. Тереза й не погоджувалася, i не
вiдмовлялася. Молодi люди вже встигли зговоритися про зустрiч у наступну
звiльнену, якщо, звичайно, Лэсли вдасться вибратися живим iз
цiєï дурноï переробки, коли ïхня розмова перервав
офiцер ИРА, у якого цього разу в руках був пiстолет
Але отут почувся шум, пострiли, свiтло згас. Офiцер, Пат, Мэг i примкнув
до них Мусью вирiшили, що це полiцiя, однак, як виявилося, спробу
насильницького звiльнення почали мiстер Мэллиди, Принцеса Грейс i Рио
Рита iз соратниками. Пат i Мусью незабаром склали зброю, офiцер з
волонтером якось стушувалися й з'явилися вже одягненими в жiноче плаття,
але були впiзнанi й арештованi за наказом мiстера Мэллиди, як отут
з'ясувалося, агента таємницею полiцiï
Коли все стихло, на поле бою залишився один убитий — англiйський
солдат Лэсли УИЛЬЯМС. На його шиï Принцеса Грейс у здивуваннi
— невже покiйний був католиком? — помiтила (помiтив?)
образок
Л А. Карельський
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.