Переказ сюжету роману Седерберга Доктор Глас

Роман написаний у формi щоденника лiценцiата медицини Тюко Габриэля
Гласу. У своï тридцять три роки вiн так i не пiзнав жiнки. Вiн не
приховує, що розповiдає про себе далеко не всi, однак при
цьому й не кривить душею, перевiряючи щоденнику своï думки й
почуття. Щоденник для нього — зручна й нi до чого не зобов'язуюча
форма вiдстороненого самоспостереження, заняття, що допомагає
заповнити щиросердечну порожнечу й забути про самiтнiсть. Нiякого
особистого життя в Гласу нi, а у своïй професiйнiй дiяльностi вiн
давно розчарувався, хоча замолоду вибiр професiï лiкаря був
продиктований йому честолюбними мрiями й бажанням стати другом людства.
З дитинства привчивши себе до дисциплiни й самообмеження
Глас домагається блискучих результатiв у школi й унiверситетi.
Чуттєвiсть пробуджується в ньому досить повiльно, i в юнака
рано виробляється звичка пiддавати рефлексiï всi своï
думки й учинки. Однак незабаром у нього пропадає всякий iнтерес до
придбання чисто зовнiшнiх знань, а пильна увага до таємних рухiв
душi, по-своєму захопленоï й палкоï, на тлi самiтностi,
що не скрашує нiчия дружба й любов, поступово приводить Гласу до
розчарування в життi й цинiзмi. Коли Глас у черговий раз
зiштовхується iз проханням незнайомоï жiнки перервати ранню
вагiтнiсть, воно холодно вiдзначає у своєму щоденнику, що це
вже вiсiмнадцятий випадок у його практицi, хоча вiн не гiнеколог. Як i
колись, Глас рiшуче вiдмовляється, посилаючись на свiй професiйний
борг i повагу до людського життя. Однак поняття боргу давно вже нiчого
не значить для нього, Глас розумiє, що борг — це ширма, що
дозволяє сховати вiд навколишню утому й байдужiсть. Глас
усвiдомлює тому, що в деяких випадках вiн мiг пiти на те, щоб
порушити лiкарську етику заради порятунку репутацiï якоï-
небудь дiвчини, але вiн не бажає жертвувати своєю
кар'єрою й положенням у суспiльствi. Однак вiн вiдразу
зiзнається собi, що готово пiти на будь-який ризик заради
Сьогодення Справи. Так Глас веде, по сутi, подвiйне життя й, нехтуючи
ханжей i лицемiрiв, якi його оточують, вiдiграє роль
респектабельного члена ненависного йому суспiльства
Пастор Грегориус — один з тих людей, якi особливо ненависнi
докторовi Гласу. Йому п'ятдесят шiсть рокiв, але вiн одружений на
молодiй i гарнiй жiнцi. Зненацька для Гласу фру Хельга Грегориус
приходить до нього на прийом i зiзнається в тiм, що в неï
є коханець, а чоловiк ïй глибоко противний. Ïй бiльше не
до кого звернутися по допомогу, i вона благає Гласу, щоб вiн
переконав ïï чоловiка, що хоче дитини, не примушувати неï
до виконання подружнього боргу пiд тим прийменником, що вона хвора й
має потребу в лiкуваннi. Глас, якого приводить у лють саме слово
борг, цього разу вирiшує допомогти жiнцi, до якоï
почуває щиру симпатiю. У бесiдi з пастором Глас радить йому
втримуватися вiд iнтимних вiдносин iз дружиною, оскiльки ïï
тендiтне здоров'я має потребу в дбайливому вiдношеннi. Однак
пастор як i ранiше домагається близькостi з нею, i один раз Хельга
знову приходить на прийом до Гласу й розповiдає, що чоловiк взяв
ïï силою. Коли пастор скаржиться Гласу на серце, той
користується цим прийменником i категорично забороняє
Грегориусу iнтимнi вiдносини iз дружиною. Однак Глас розумiє, що
нiчого цим не доможеться. Поступово вiн приходить до думки про те, що
по-справжньому допомогти Хельге вiн зможе лише в тому випадку, якщо
позбавить ïï вiд ненависного чоловiка. Глас розумiє, що
потай вiд себе давно вже любить Хельгу, i заради ïï щастя вiн
вирiшує вбити пастора. Пiддаючи скрупульозному аналiзу мотиви
вчинку, що вiн збирається зробити. Глас доходить висновку, що
вбивство Грегориуса i є те саме Справа, заради якого вiн готовий
усе поставити на карту. Скориставшись iз нагоди, Глас пiд видом нових
лiкiв вiд серцевих болiв дає пасторовi випити таблетку iз
цiанiстим калiєм, i в присутностi декiлькох свiдкiв
констатує смерть вiд розриву серця
Злочин сходить Гласу з рук, але в душi в нього панує розлад. По
ночах його починає переслiдувати страх, а вдень вiн
вiддається болiсним мiркуванням. Вiн вчинив злочин, але в його
життi нiчого не змiнилася: та ж нудьга, той же цинiзм i презирство до
людей i до самого себе. Однак Глас не почуває за собою нiякоï
провини, тому що приходить до переконання, що йому, убивцi, вiдомi лише
деякi факти й обставини смертi пастора, але по сутi, вiн знає не
бiльше iнших: смерть, як i життя, була й залишилася незрозумiлоï,
вона обкутана таємницею, усе пiдпорядковано закону неминучостi й
ланцюг причинностi губиться в мороцi. Вiдвiдавши заупокiйну месу, Глас
вiдправляється у фiнську лазню, зустрiчає там приятелiв i
разом з ними йде в ресторан. Вiн почуває себе обновленим i
помолодiлоï, вiн немов видужав пiсля важкоï хвороби: всi
случившееся здається йому марою. Але його пiднятий настрiй знову
перемiняється зневiрою й тугою, коли вiн довiдається, що
Клас Рекке, коханець Хельги, збирається женитися на фрекен
Левинсон, що пiсля смертi батька, бiржового маклера, дiсталося в
спадщину полмиллиона. Глас щиро жалує Хельгу, що знайшла волю, але
незабаром втратиться коханого
Поступово Глас приходить до думки про те, що взагалi не слiд намагатися
зрозумiти життя: саме головне — не запитувати, не розгадувати
загадок i не думати! Але думки його плутаються, i вiн вдається в
безпросвiтний вiдчай. Пастор починає бути йому в снi, що
збiльшує й без того важкий щиросердечний стан доктора. Незабаром
вiн довiдається про заручини Класа Рекке iз фрекен Левинсон. Глас
терзається борошнами нероздiленоï любовi, але не
зважується пiти до Хельге й попросити в неï допомоги, як
колись вона звернулася до нього. Наступає осiнь, Глас
розумiє, що не має сил нi щось зрозумiти, нi що-небудь
змiнити у своïй долi. Вiн упокорюється з ïï
неизбивной загадкою й байдуже спостерiгає за тим, як життя
проходить мимо.
А. Б. Вигилянская