ПРОВIДНА РОЛЬ ЖИВОÏ РЕЧОВИНИ В ПЕРЕТВОРЕННI БIОСФЕРИ

Бiосферою називається оболонка Землi склад, структура й обмiн
енергiï якоï визначає дiяльнiсть живих органiзмiв.
Термiн бiосфера увiв в 1875 роцi езюс , що розумiв ïï як тонку
плiвку життя на земнiй поверхнi. Цiлiсне вчення про бiосферу розробив
В.И. Вернадський. Бiосфера розташована в просторi вiд верхнiх шарiв
атмосфери (20- 25 км .) до 2-2- 3 км . н иже рiвня суши й 1-1- 2 км .
нижче дна океану. Вернадський видiлив у бiосферi кiлька типiв речовин, у
тому числi: жива речовина, тобто сукупна речовина всiх живих органiзмiв,
бiогенна речовина, створювана й переробля_ живими органiзмами (нафта,
вугiлля, вапняк), кiсткове речовина, що утвориться в процесах, де живi
органiзми не беруть участь; i биокостное речовина, що створюється
одночасно живими органiзмами й неорганiчними процесами (ґрунт).
Головну роль у теорiï бiосфери Вернадського грає подання про
живу речовину. Становлячи незначну частину маси планети й навiть маси
всiєï бiосфери, воно є наймогутнiшим геохiмiчним i
енергетичним фактором. Границi бiосфери обумовленi можливостями життя.
Верхня границя обумовлена згубною дiєю ультрафiолету, нижня
— температурою земних надр. Основна маса органiзмiв зосереджена в
серединi, головним чином на границi трьох середовищ — атмосфери,
лiтосфери й гiдросфери. Завдяки дiяльностi живоï речовини змiнився
склад атмосфери, зокрема, у результатi процесу фотосинтезу в нiй
з'явився в значних кiлькостях кисень (газова функцiя живоï
речовини).
Здатнiсть живоï речовини активно поглинати iз зовнiшнього
середовища й накопичувати певнi елементи приводить до утворення скупчень
вуглецю, кальцiю, кремнiю, якi iнакше б рiвномiрно розсiялися по
поверхнi Землi (концентрацiйна функцiя). Окислювально-вiдновна функцiя
живоï речовини полягає в його здатностi здiйснювати окиснi й
вiдбудовнi хiмiчнi реакцiï, майже неможливi в неживiй природi.
Завдяки живiй речовинi, у бiосферi постiйно здiйснюється
круговорот енергiï й багатьох хiмiчних елементiв