Середовища: повiтряна, водна, клiматична

Повiтряне середовище може бути зовнiшньоï, у якiй бiльшiсть людей
проводять меншу частину часу (до 10-15 %) , внутрiшньоï
виробничоï (у нiй людина проводить до 25-30 % свого часу) i
внутрiшньою жилою, де люди перебувають бiльшу частину часу (до 60-70 % i
бiльше) . У вiдповiдностi згодом, що проводять люди у внутрiшнiх
житлових, виробничих i зовнiшньоï повiтряноï сферах,
ïï стану (якостi) повинне придiлятися особливу увагу. Iз цього
не треба, звичайно, що можна недооцiнювати стан зовнiшнього повiтряного
середовища, тому що вона, зокрема, пiдтримує внутрiшню житлову й
виробничу повiтряну середовища
Зовнiшнє повiтря в поверхнi землi мiстить по обсязi: 78,08 %
азоту; 20,95 % кисню; 0,94 % iнертних газiв i 0,03 % вуглекислого газу.
На висотi 5 км змiст кисню залишається тим же, а азоту
збiльшується до 78,89 %. Часто повiтря в поверхнi землi має
рiзнi домiшки, особливо в мiстах: там вiн мiстить бiльше 40
iнгредiєнтiв, далеких природному повiтряному середовищу.
Внутрiшнє повiтря в житлах, як правило, має пiдвищений змiст
вуглекислого газу, а внутрiшнє повiтря виробничих примiщень
звичайно мiстить домiшки, характер яких визначається
технологiєю виробництва
Серед газiв видiляється водяна пара, що попадає в атмосферу
в результатi випарiв iз Землi. Бiльша його частина(90 %) зосереджена в
самому нижньому пятикилометровом шарi атмосфери, з висотою його
кiлькiсть дуже швидко зменшується
Справа в тому, що кiлькiсть водяноï пари залежить вiд температури
повiтря: чим вона нижче, тим пари менше, а з висотою температура повiтря
знижується
Коли кiлькiсть водяноï пари при данiй температурi досягає
максимуму, вона насичує простiр. Наприклад, при +30 у кубометрi
повiтря може перебувати максимум 30 г водяноï пари, а при -30
усього лише 0,3р. Не насичений водяною парою повiтря може стати
насиченим, якщо його остудити
Якщо кiлькiсть пари досягає при данiй температурi, то при
подальшому охолодженнi повiтря пара перетворюється в маленькi
крапельки води, тобто конденсується. Так утворяться хмари: при
висхiдному русi повiтря розширюється й прохолоджується, а
водяна пара, що втримується в ньому, конденсується
Атмосфера мiстить багато пилу, що попадає туди з поверхнi Землi й
частково з космосу. При сильних хвилюваннях вiтри пiдхоплюють водянi
бризи з морiв i океанiв. Так попадають в атмосферу з води частки солi. У
результатi виверження вулканiв, лiсових пожеж, роботи промислових
об'єктiв i т.д. повiтря забруднюється продуктами неповного
згоряння. Найбiльше пилу й iнших домiшок у приземному шарi повiтря.
Навiть пiсля дощу в 1 див утримується близько 30 тис. порошин, а в
суху погоду ïх у суху погоду ïх у кiлька разiв бiльше
Всi цi дрiбнi домiшки впливають на колiр неба
Молекули газiв розсiюють короткохвильову частину спектра сонячного
променя, тобто фiолетовi й синi променi. Тому вдень небо блакитного
кольору. А частки домiшок, якi значно крупней молекул газiв, розсiюють
свiтловi променi майже всiх довжин хвиль. Тому, коли повiтря запилене
або в ньому втримуються крапельки води, небо стає белесоватим. На
бiльших висотах небо темно^-фiолетове й навiть чорне
У результатi фотосинтезу, що вiдбувається на Землi, рослиннiсть
щорiчно утворить 100 млрд. т. органiчних речовин (бiля половини
доводиться на частку морiв i океанiв) , засвоюючи при цьому близько 200
млрд. т. вуглекислого газу й видiляючи в зовнiшнє середовище
близько 145 млрд. т. вiльного кисню, думають, що завдяки фотосинтезу
утвориться весь кисень атмосфери. Про роль у цьому круговоротi зелених
насаджень говорять наступнi данi: 1 га зелених насаджень у середньому за
1 годину очищає повiтря вiд 8 кг вуглекислого газу (видiлюваного
за цей час при подиху 200 чоловiк) . Доросле дерево за добу
видiляє 180 лiтрiв кисню, а зап'ять мiсяцiв (iз травня по
вересень) воно поглинає близько 44 кг вуглекислого газу
Кiлькiсть видiлюваного кисню й вуглекислого газу, що поглинається,
залежить вiд вiку зелених насаджень, видового складу, щiльностi посадки
й iнших факторiв
Не менше значення мають i морськi рослини, —iфiтопланктон(в
основному водоростi й бактерiï) , що вивiльняють шляхом фотосинтезу
кисень ВОДНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Водне середовище включає поверхневi й пiдземнi води
Поверхневi води в основному зосередженi в океанi, змiстом 1 млрд. 375
млн. кубiчних кiлометрiв — близько 98 % всiєï води на
Землi. Поверхня океану (акваторiя) становить 361 млн. квадратних
кiлометрiв. Вона приблизно в 2,4 рази бiльше площi
суши—територiï, що займає 149 млн. квадратних
кiлометрiв. Вода в океанi солона, причому бiльша ïï частина
(бiльше 1 млрд. кубiчних кiлометрiв) зберiгає постiйну солонiсть
близько 3,5 % i температуру, приблизно рiвну 3,7`С. Помiтнi розходження
в солоностi й температурi спостерiгаються майже винятково в поверхневому
шарi води, а також в окраïннi й особливо в средиземних морях. Змiст
розчиненого кисню у водi iстотно зменшується на глибинi 50-60
метрiв
Пiдземнi води бувають солоними, соленоватими (меншоï солоностi) i
прiсними; iснуючi геотермальнi води мають пiдвищену температуру(бiльше
30′З)
Для виробничоï дiяльностi людства i його господарсько-побутових
потреб потрiбна прiсна вода, кiлькiсть якоï становить усього лише
2,7 % загального обсягу води на Землi, причому дуже мала ïï
частка (усього 0,36 %) є в легкодоступнi для видобутку мiсцях.
Бiльша частина прiсноï води втримується в снiгах i
прiсноводних айсбергах, що перебувають у районах в основному Пiвденного
полярного кола
Рiчний свiтовий рiчковий стiк прiсноï води становить 37,3 тис.
кубiчних кiлометрiв. Крiм того, може використовуватися частина пiдземних
вод, рiвна 13 тис. кубiчним кiлометрам. На жаль, бiльша частина
рiчкового стоку в Росiï, складова близько 5000 кубiчних кiлометрiв,
доводиться на малородючi й малозаселенi пiвнiчнi територiï
При вiдсутностi прiсноï води використовують солону поверхневу або
пiдземну воду, роблячи ïï опрiснення або гiперфiльтрацiю:
пропускають пiд бiльшим перепадом тискiв через полiмернi мембрани з
мiкроскопiчними отворами, що затримують молекули солi. Обоє цi
процесу досить енергоємнi, тому становить iнтерес речення, що
складається у використаннi як джерело прiсноï води
прiсноводних айсбергiв (або ïхньоï частини), якi iз цiєю
метою буксирують приводi до берегiв, що не мають прiсноï води, де
органiзують ïхнє танення. По попереднiх розрахунках
розроблювачiв цього речення, одержання прiсноï води буде приблизно
вдвiчi менш енергоємнi в порiвняннi з опрiсненням i
гiперфiльтрацiєю
Важливою обставиною, властивому водному середовищу, є те, що через
неï в основному передаються iнфекцiйнi захворювання (приблизно 80 %
всiх захворювань) . Втiм, деякi з них, наприклад, коклюш, ветрянка,
туберкульоз, передаються й через повiтряне середовище. З метою боротьби
з поширенням захворювань через водну средувсемирная органiзацiя охорони
здоров'я (ВIЗ) оголосила поточне десятилiття десятилiттям питноï
води
ВОДНИЙ БАЛАНС ЗЕМЛI
Щоб представити, скiльки води бере участь у круговоротi,
охарактеризуємо рiзнi частини гiдросфери. Бiльше 94 % ïï
становить Свiтовий океан. Iнша частина(4 %) -пiдземнi води. При цьому
варто врахувати, що бiльша ïхня частина ставиться до глибинних
розсолiв, а прiснi води становлять 1/15 частку. Значний також обсяг
льоду полярних льодовикiв: з перерахуванням на воду вiн досягає 24
млн. км., або 1,6 % обсягу гiдросфери. Озерноï води в 100 разiв
менше — 230 тис. км., а в руслах рiк утримується всього лише
1200 км. води, або 0,0001 % всiєï гiдросфери. Однак,
незважаючи на малий обсяг води, рiки грають дуже бiльшу роль: вони, як i
пiдземнi води, задовольняють значну частину потреб населення,
промисловостi й зрошуваного землеробства
Води на Землi досить багато. Гiдросфера становить близько 1/4180 частини
всiєï маси нашоï планети. Однак на частку прiсних вод,
крiм води, сковану в полярних льодовиках, доводиться не набагато бiльше
2 млн. км, або тiльки 0,15 % усього обсягу гiдросфери
КЛIМАТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Клiматичне середовище є важливим чинником, що визначає
розвиток рiзних видiв тварини, рослинного миру i його родючiсть.
Характерною рисою Росiï є те, що бiльша частина ïï
територiï має значно бiльше холодний клiмат, чим в iнших
краïнах. Для пiдтвердження цього розглянемо середнi температури
самого холодного мiсяця, яким є в найбiльш заселенiй пiвнiчнiй
пiвкулi сiчень, для деяких мiст миру (данi БСе) :
Внутрiшня температура бiльшоï частини опалювальних примiщень (житлових) рiвняється +18′С. Тепловтрати примiщень або кiлькiсть теплоти, необхiдне для опалення обсягу будинку, що доводиться на одну людину, а також пiдiгрiву приточного вентиляцiйного повiтря, прямо пропорцiйнi рiзницi температур внутрiшнього й зовнiшнього повiтря. Ця рiзниця температур, як видно, для Москви в 2,5 рази бiльше, нiж для Рима; в 2,2 —i для Лондона; в 1,8 —i для Парижа; в 1, 6-1,65 —iдля Нью-Йорка, Берлiна й Вашингтона й в 1,35 —iдля Стокгольма
Iншими словами, можна затверджувати, що витрата тепловоï
енергiï (або палива) на опалення й вентиляцiю будинкiв у сiчнi на
35-150 % бiльше в Москвi, чим в iнших названих мiстах. У рiчному
розрiзi, з огляду на бiльшу в Москвi, чим у зазначених мiстах,
тривалiсть опалювального сезону, ця рiзниця буде ще бiльше
Наведенi данi, звичайно, не вичерпують розмаïтостi клiмату рiзних
краïн, тому що вони не представляють клiмат таких краïн i
континентiв, як Японiя, Iспанiя, Африка, Австралiя, Пiвденна Америка й
iншi. Однак там клiмат переважно теплiше. Є тiльки одна
краïна, схожа по клiматi на бiльшу частину територiï
Росiï — це Канада, але ïï населення в 10 разiв
менше. Про холодний клiмат у Росiï свiдчить той факт, що 49 %
територiï суши краïни займає вечномерзлие ґрунти
Побiчно про клiмат Росiï порiвняно iз клiматом iнших краïн
можна судити по кiлькостi палива, що спалюється: в усьому свiтi,
наприклад, в1980 роцi було спалено в перерахуваннi на умовне паливо
близько 10 млрд. т., з них 2 млрд. — у Росiï, при населеннi,
що становить 6,6 % населення Землi. Отже, у середньому на 1 чоловiк було
спалено в 3 рази бiльше палива, чим у середньому на 1 чоловiк на Землi.
Ця рiзниця пояснюється клiматичними умовами, розвиненiстю
промисловостi й транспорту в Росiï. Вона свiдчить також про iстотне
забруднення повiтряного середовища, що створює спалювання
органiчних видiв палива
АКУСТИЧНЕ СЕРЕДОВИЩЕ
Акустичне середовище є iстотним чинником, що впливає на
самопочуття людей i тварин. Поставлено досвiди, якi доводять, що
пiдвищений шум несприятливо впливає навiть на розвиток рослин .
Акустичне середовище заповнюється шумом
Розрiзняють низькi, середнi й високi звуки
Коливання охоплюють великий дiапазон частот: вiд 1 до 16 Гц —
инфразвуковие, вiд 16 Гц до 20до Гц — звукового, вище 20до Гц-
Ультразвукового. шуми, Що Перебувають у звуковiй областi, прийнято
дiлити на низькочастотнi (нижче 350 Гц) , среднечастотние(вiд 350 до 800
Гц) , високочастотнi(вище 800 Гц) . Як правило, у спектрi шуму присутнi
всi частоти. Сама несприятлива дiя на людину робить шум, у спектрi якого
переважають високi частоти
Нормованими параметрами шуму є рiвнi в децибелах (дб)
середньоквадратичних звукових тискiв в октавних смугах частот зi
среднегеометрическими частотами 63,125,250,500,1000,2000,4000 i 8000 Гц.
Вони допускаються бiльшими для низьких частот i меншими для високих
частот, наприклад, у квартирних житлових будинках — 55 дб для 63
Гц i 18 дб для 8000 Гц, а на постiйному робочому мiсцi й на
територiï пiдприємств вiдповiдно —i 103 i 80 дб
Ультразвук i iнфразвук не сприймаються людським вухом, але вони також
можуть робити на людину несприятливий вплив. Наслiдку його залежать вiд
тривалостi, характеру шуму (тональний, iмпульсний) , а також вiд стану
людини
Особливо несприятливо шумовий вплив пiд час сну
Люди по-рiзному сприймають шум залежно вiд вiку, емоцiйностi, стану
нервовоï системи й iншого. Вiн заважає роботi, вiдпочинку,
порушує сон. Шум є не тiльки причиною розвитку глухоти, але
й таких захворювань, як гiпертонiя, розлад центральноï
нервовоï системи, виразка шлунка й iншi
Сильний шум, тривалий час воздействующий на людину, знижує його
здатнiсть до продовження роду. Звук, рiвний 130 дб, сприймається
вже не як звук, а як тиск, що заподiює бiль
За даними австралiйських дослiдникiв, “шумове забруднення”,
характерне зараз для бiльших мiст, скорочує тривалiсть життя
ïхнiх жителiв на 10-12 рокiв
Всi розглянутi складовi навколишнього середовища входять у БIОСФЕРУ:
оболонку Землi, що включає частину атмосфери, гiдросферу й верхню
частину лiтосфери, якi взаємно связанни складними бiохiмiчними
циклами мiграцiï речовини й енергiï, геологiчну оболонку
Землi, населену живими органiзмами. Верхня межа життя бiосфери обмежений
iнтенсивною концентрацiєю ультрафiолетових променiв; нижнiй
— високою температурою земних надр(понад 100′З) . Крайнiх
меж ïï досягають тiльки нижчi органiзми—бактерiï
ЛIТЕРАТУРА:
1) И. Ф. Ливчак, Ю. В. Воронов “Охорона навколишнього
середовища”
2) Н. М. Чернова, А. М. Билова “Екологiя ”
3) журнал “ЗНАННЯ” (народний унiверситет природно науковий
факультет) , “Земля людей”