Пристосувальнi реакцiï серцево-судинноï системи пiд час роботи

Механiзми пристосування гемодинамiки при фiзичнiй роботi представляють
теоретичний i практичний iнтерес. При фiзичному навантаженнi
пiдвищується серцевий викид (головним чином у результатi
збiльшення частоти скорочень серця) i одночасно зростає кровоток у
кiстякових м'язах. У той же час кровоток через шкiру й органи
черевноï порожнини знижується. Цi пристосувальнi
циркуляторние реакцiï виникають практично одночасно з початком
роботи
Вони здiйснюються центральною нервовою системою через гiпоталамус
У собаки при електричному роздратуваннi латеральноï областi
гiпоталамуса на рiвнi мамиллярних тiл виникають точно такi ж вегетативнi
реакцiï, як i при бiгу на тредбане. У тварин у станi наркозу
електричне роздратування гiпоталамуса може супроводжуватися
локомоторними актами й частiшанням подиху. Шляхом невеликих змiн
положення дратiвного електрода можна домогтися незалежний друг вiд друга
вегетативних i соматичних реакцiй. Всi цi ефекти усуваються при
двостороннiх поразках вiдповiдних зон; у собак з такими поразками
зникають пристосувальнi реакцiï серцево-судинноï системи до
роботи, i при бiгу на тредбане, такi тварини швидко утомлюються. Цi данi
свiдчать про те, що в латеральнiй областi гiпоталамуса розташованi групи
нейронiв, вiдповiдальнi за адаптацiю гемодинамiки до м'язовоï
роботи. У свою чергу цi вiддiли гiпоталамуса контролюються корою
головного мозку. Невiдомо, чи може здiйснюватися така регуляцiя
iзольованим гiпоталамусом, тому що для цього необхiдно, щоб до
гiпоталамуса надходили особливi сигнали кiстякових м'язiв
Електричне роздратування маленьких дiлянок гiпоталамуса
супроводжується виникненням у тваринних типових поведiнкових
реакцiй, якi настiльки ж рiзноманiтнi, як i природнi видоспецифические
типи поводження конкретноï тварини. Найважливiшими з таких реакцiй
є оборонне поводження й втеча, харчове поводження (споживання
ïжi й води), полове поводження й терморегуляторнi реакцiï. Всi
цi поведiнковi комплекси забезпечують виживання особини й виду, i тому
ïх можна назвати гомеостатическими процесами в широкому змiстi
цього слова. До складу кожного iз цих комплексiв входять соматорний,
вегетативний i гормональний компоненти
При локальному електричному роздратуваннi каудального кiльця в
бодрствующей кiшки виникає оборонне поводження, що
проявляється в таких типових соматорних реакцiях, як вигинання
спини, шипiння, розбiжнiсть пальцiв, випускання пазурiв, а також
вегетативними реакцiями — хеканням, розширенням зiниць i
пилоерекцией в областi спини й хвоста. Артерiальний тиск i кровоток у
кiстякових м'язах при цьому зростають, а кровоток у кишечнику
знижується (мал.3 праворуч). Такi вегетативнi реакцiï
зв'язанi головним чином з порушенням адренергических симпатичних
нейронiв. У захисному поводженнi беруть участь не тiльки соматорная й
вегетативна реакцiï, але й гормональнi фактори
При роздратуваннi каудального вiддiлу гiпоталамуса болючi роздратування
викликають лише фрагменти оборонного поводження. Це свiдчить про те, що
нервовi механiзми оборонного поводження перебувають у заднiй частинi
гiпоталамуса
Харчове поводження, також зв'язане зi структурами гiпоталамуса, по
своïх реакцiях майже протилежно оборонному поводженню. Харчове
поводження виникає при мiсцевому електричному роздратуваннi зони,
розташованоï 2-3 мм дорсальнее зони оборонного поводження (мал.3
-1). У цьому випадку спостерiгаються всi реакцiï, характернi для
тварини в пошуках ïжi. Пiдiйшовши до миски, тварина зi штучно
викликаним харчовим поводженням починає ïсти, навiть якщо
воно не голодно, i при цьому пережовує неïстiвнi предмети
При дослiдженнi вегетативних реакцiй можна виявити, що таке поводження
супроводжується збiльшеним слиновидiленням, пiдвищенням моторики й
кровопостачання кишечника й зниженням м'язового кровотока (мал.3). Всi
цi типовi змiни вегетативних функцiй при харчовому поводженнi служать як
би пiдготовчим етапом до прийому ïжi. Пiд час харчового поводження
пiдвищується активнiсть парасимпатических нервiв шлунково-
кишкового тракту
Данi систематичних дослiджень гiпоталамуса за допомогою локального
електричного роздратування свiдчать про те, що в цьому центрi iснують
нервовi структури, що керують найрiзноманiтнiшими поведiнковими
реакцiями. У досвiдах з використанням iнших методiв — наприклад,
руйнування або хiмiчного роздратування — це положення було
пiдтверджено й розширене Приклад: афагия (вiдмова вiд ïжi), що
виникає при поразках латеральних областей гiпоталамуса, електричне
роздратування яких приводить до харчового поводження. Руйнування
медiальних областей гiпоталамуса, роздратування яких гальмує
харчове поводження (центрiв насичення), супроводжується
гиперфагией (надмiрним споживанням ïжi).
Областi гiпоталамуса, роздратування яких приводить до поведiнкових
реакцiй, широко перекриваються. У зв'язку iз цим поки ще не вдалося
видiлити функцiональнi або анатомiчнi скупчення нейронiв, вiдповiдальних
за те або iнше поводження. Так, ядра гiпоталамуса, що виявляються за
допомогою нейрогистологических методiв, лише досить приблизно
вiдповiдають областям, роздратування яких супроводжується
поведiнковими реакцiями. Таким чином, нервовi утворення, що забезпечують
формування цiлiсного поводження з окремих реакцiй, не слiд розглядати як
чiтко обкресленi анатомiчнi структури (на що могло б наштовхнути
iснування таких термiнiв, як центр голоду i центр насичення ).
Нейронна органiзацiя гiпоталамуса, завдяки якiй це невелике утворення
здатне керувати безлiччю життєво важливих поведiнкових реакцiй i
нейрогуморальних регуляторних процесiв, залишається загадкою
Можливо, групи нейронiв гiпоталамуса, вiдповiдальнi за виконання якоï-
небудь функцiï, вiдрiзняються друг вiд друга афферентними й
ефферентними зв'язками, медiаторами, розташуванням дендритiв тощо. Можна
припустити, що в маловивченi нами нервових ланцюгах гiпоталамуса
заложенни численнi програми. Активiзацiя цих програм пiд впливом
нервових сигналiв вiд вишележащих вiддiлiв мозку (наприклад лимбической
системи) i сигналiв вiд рецепторiв i внутрiшнього Середовища органiзму
може привести до рiзним поведiнковим i нейрогуморальним регуляторним
реакцiям
У людини порушення дiяльностi гiпоталамуса бувають зв'язанi головним
чином з неопластическими (пухлинними), травматичними або запальними
поразками. Подiбнi поразки можуть бути досить обмеженими, захоплюючи
переднiй, промiжний або заднiй вiддiл гiпоталамуса. У таких хворих
спостерiгаються складнi функцiональнi розлади. Характер цих розладiв
визначається, крiм усього iншого, гостротою (наприклад при
травмах) або тривалiстю (наприклад, при повiльно зростаючих пухлинах)
процесу. При обмежених гострих поразках можуть виникати значнi
функцiональнi порушення, у той час як при повiльно зростаючих пухлинах
цi порушення починають проявлятися лише при далеко, що зайшов процесi,
У таблицi перерахованi складнi функцiï гiпоталамуса й порушення цих
функцiй. Розладу сприйняття, пам'ятi й циклу сон/пильнування частково
пов'язанi з ушкодженням висхiдних i спадних шляхiв, що з'єднують
гiпоталамус iз лимбической системою
1. Фiзiологiя людини. Тiм 1, пiд ред. акад. П.Г.Костюка. Мир, 1985.
2. Воробйова Г.А., Губарь Л.В., Сафьянникова С.Б., Анатомiя й фiзiологiя
3. Єрмолаєв И.И., Вiкова фiзiологiя
4. Фомiн А.Б., Фiзiологiя людини, Освiта,1995.