Вплив алкоголю на органiзм людини &nbsp

ПЛАН
Чому я вибрав цю тему.
Iсторiя алкоголю.
Що люди п'ють i наслiдку цього.
Причини вживання алкоголю.
Iз чого починається пияцтво.
Стадiï й форми сп'янiння й алкоголiзму.
Вплив алкоголю на нервову систему; змiст алкоголю в кровi.
Алкоголiзм — не звичка, а хвороба.
Алкоголь i материнство.
Руйнiвник зростаючого органiзму.
Алкоголiзм i суспiльство.

Чому я вибрав цю тему.
Проблема вживання алкоголю дуже актуальна в нашi днi. Зараз споживання
спиртних напоïв у свiтi характеризується величезними цифрами.
Вiд цього страждає все суспiльство, але в першу чергу пiд погрозу
ставиться пiдростаюче поколiння: дiти, пiдлiтки, молодь, а також
здоров'я майбутнiх матерiв. Адже алкоголь особливо активно впливає
на органiзм, що не сформувався, поступово руйнуючи його.
Шкода алкоголю очевидна. Доведено, що при влученнi алкоголю усередину
органiзму, вiн розноситься по кровi до всiх органiв i несприятливо
дiє на них аж до руйнування.
При систематичному вживаннi алкоголю розвивається небезпечна
хвороба — алкоголiзм . Алкоголiзм небезпечний для здоров'я людини,
але вiн вилiковний, як i багато iнших хвороб.
Але головна проблема полягає в тому, що бiльша частина
алкогольноï продукцiï, що випуськається недержавними
пiдприємствами, мiстить велика кiлькiсть отруйних речовин.
Недоброякiсна продукцiя нерiдко приведе до отруєнь i навiть
смертей.
Все це наносить велику втрату суспiльству, його культурним цiнностям.
Iсторiя алкоголю.
Викрадач розуму — так iменують алкоголь iз давнiх часiв. Про
оп'яняючi властивостi спиртних напоïв люди довiдалися не менш чим
за 8000 рокiв до нашоï ери — з появою керамiчного посуду, що
дала можливiсть виготовлення алкогольних напоïв з меду, плодових
сокiв i дикоростучого винограду. Можливо, виноробство виникло ще до
початку культурного землеробства. Так, вiдомий мандрiвник Н. Н. Миклухо-
Маклай спостерiгав папуасiв Новоï Гвiнеï, що не вмiли ще
добувати вогонь, але прийоми, що знала вже, готування хмiльних
напоïв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 столiттях араби й
назвали його аль коголь , що означає одурманюючий . Першу пляшку
горiлки виготовив араб Рагез в 860 роцi. Перегонка вина для одержання
спирту рiзко збiльшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило
приводом для заборони вживання спиртних напоïв основоположником
iсламу (мусульманськоï релiгiï) Мухаммедом (Магомет,
570—632) . Ця заборона ввiйшла згодом i у звiд мусульманських
законiв — Коран (7 столiття) . З тих пор протягом 12 сторiч у
мусульманських краïнах алкоголь не вживали, а вiдступники цього
закону (п'яницi) жорстоко карали.
Але навiть у краïнах Азiï, де споживання провина заборонялося
релiгiєю (Кораном) , культ вина все-таки процвiтав i виспiвувався
у вiршах.
У середньовiччя в Захiднiй Європi також навчилися одержувати мiцнi
спиртнi напоï шляхом сублiмацiï вина й iнших цукристих рiдин,
що бродять. Вiдповiдно до легенди, уперше цю операцiю зробив iталiйський
чернець алхiмiк Валентиус. Испробовав знову отриманий продукт i придя в
стан сильного алкогольного сп'янiння, алхiмiк заявив, що вiн вiдкрив
чудодiйний елiксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим,
тужного веселим.
З тих пор мiцнi алкогольнi напоï швидко поширилися по краïнах
миру, насамперед за рахунок постiйно зростаючого промислового
виробництва алкоголю з дешевоï сировини (картоплi, вiдходiв
цукрового виробництва й т. п.) . Алкоголь настiльки швидко ввiйшов у
побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю
тему. Такi картини пияцтва на полотнах старих голландських, iталiйських,
iспанських i нiмецьких художникiв. Злу силу алкоголiзму розумiли багато
передових людей свого часу. Вiдомий релiгiйний реформатор того рокiв
Мартiн Лютер писав: Кожна краïна повинна мати свого диявола, наш
нiмецький диявол — добра бочка провина .
Поширення пияцтва на Русi пов'язане з полiтикою панiвних класiв. Була
навiть створена думка, що пияцтво є нiбито стародавньою
традицiєю росiйського народу. При цьому посилалися на слова
лiтопису: Веселие на Русi — є пити . Але це наклеп на
росiйськi нацiï. Росiйський iсторик i етнограф, знавець
звичаïв i вдач народу, професор Н. И. Костомаров (1817-1885)
повнiстю спростував цю думку. Вiн довiв, що в Древнiй Русi пили дуже
мало. Лише на вибранi свята варили медовуху, брагу або пиво, мiцнiсть
яких не перевищувала 5-10 градусiв. Чарка пуськалася по колу й з
ïï кожний вiдпивав кiлька ковткiв. У будень нiяких спиртних
напоïв не покладалося, i пияцтво вважалося найбiльшою ганьбою й
грiхом.
Але з 16-го сторiччя почалося масове завезення через границю горiлки й
провина. При Iванi IV i Борисi Годунове засновуються царьови шинки , що
приносять масу грошей у ськарбницю. Проте, уже тодi намагалися обмежити
споживання спиртних напоïв. Так в 1652 роцi вийшов указ продавати
горiлку по однiй чарцi людинi . Заборонялося видавати вино питухам
(тобто питущоï) , а також усiм пiд час постiв, по середовищах,
п'ятницям i недiлям. Однак через фiнансовi мiркування незабаром було
внесене виправлення: щоб великого государя ськарбницi вчинити прибуток,
питухов iз кружечного двору не вiдганяти , чим фактично пiдтримувалося
пияцтво.
З 1894 року продаж горiлки стала царською монополiєю.
Одним з темних плям минулого, слiди якого ще збереглися в нас, є
пияцтво й алкоголiзм.
Чи треба говорити, що Росiя в змiстi вживання спиртного краïна
бiльш нiж особлива. Отут своï, на жаль, сумнi традицiï,
своï стандарти. Превалює в нас уживання у виглядi ударних доз
: велика кiлькiсть випитого в стислий термiн. Частiше вдень. Iнакше
кажучи, у Росiï домiнує самий несприятливий, так званий
пiвнiчний тип пития. I п'ємо ми iсторично усе бiльше й бiльше.
Якщо в1913 роцi продавалося 3,4 лiтри на людину в рiк, то в 1927 —
3,7. До кiнця 1940 року госпродажа, правда знизилася до 2,3 лiтри, а до
1950 упала до 1,9 лiтра. Але зате потiм тiльки стрiмке зростання, i
кожний сплеськ рекордний.
Офiцiйно ми наблизилися до свiтового питним стандартам . А неофiцiйно?
Держкомстат СРСР у той час проводив секретнi дослiдження на предмет
самогоноварiння. Самогон, виявляється, давав збiльшення ще в
розмiрi 5 iз зайвим лiтрiв. Разом 13,2 лiтри на кожний.
Чотирнадцятого червня 1985 року ЦК КПРС оголосив вiйну пияцтву, що
потрясла всi основи суспiльства. Бюджет втратив 50 мiльярдiв не
нинiшнiх, а тих ще повновагих рублiв, у два рази зросло споживання
самогону. Проте, саме до 1987 року зросла середня тривалiсть життя. Це
вiдбулося без зменшення смертностi вiд отруєнь i нещасних
випадкiв. У результатi, як би ми не лаяли кампанiю, вона зберегла життя
приблизно 700 тисячам росiян, та й захворюванiсть знизилася.
По даним Госторгинспекции, в 1992 роцi кожна десята пляшка була
фальсифiкацiєю гарячливого напою, в 1993 — кожна четверта.
На сьогоднi споживання спиртних напоïв на земнiй кулi
характеризується колосальними цифрами. Якi ж саме алкогольнi
напоï споживають у цей час.
Що люди п'ють i наслiдку цього.
У свiтi мiкроськопiчних органiзмiв, мабуть, самi всюдисущi —
дрiжджовi грибки.
Залишiть на якийсь час у темному мiсцi виноградний, фруктовий або
ягiдний сiк. Вiн забродить. Це вiдбудеться тому, що грибки, що
перебували в соку, почали посилено розмножуватися. У процесi
життєдiяльностi вони перетворюють цукор (а також крохмаль) у
винний або етиловий, спирт. Усякий, хто вивчав хiмiю, знає, що
молекула цукру (глюкози) ськладається з 6 атомiв вуглецю, 12
атомiв водню й 6 атомiв кисню C6H12O6. Ферменти дрiжджiв як би рубають
цю ськладну молекулу на окремi шматки, з'єднуючи ïх потiм у
новi молекули. З C6H12O6 утворяться двi молекули вуглекислого газу 2 CO2
(це пухирцi ми бачимо в рiдинi, що бродить) . атоми, Що Залишилися,
з'єднуються у двi молекули спирту (2 C2H5OH) . З виснаженням
запасу цукру припиняється й процес шумування. Такий спрощено
процес перетворення цукру або крохмалю в алкоголь.
Вихiдним продуктом в одержаннi етилового спирту є злаки, картопля,
буряк, а також деякi покидьки паперового виробництва й деревина,
осахаренная хiмiчним шляхом — дiєю кислот при високiй
температурi й тиську. Сирий етиловий спирт (сирець) мiстить багато
домiшок, у тому числi отрутних сивушних масел. Спирт очищають шляхом
перегонки в особливих апаратах, але й в отриманому в такий спосiб спиртi-
ректифiкатi, однак зберiгається частина шкiдливих для органiзму
речовин.
Етиловий спирт широко застосовують у рiзних галузях народного
господарства. Його використовують як розчинник, наприклад при
виготовленнi лакiв, полiтур, у рядi хiмiчних реакцiй для синтезу
органiчних барвникiв, фармакологiчних препаратiв, синтетичного каучуку.
Етиловий спирт має дезiнфiкуючi властивостi, його застосовують у
медичних цiлях. При виготовленнi горiлки використовують тiльки очищений
етиловий спирт.
Варто зупинитися на вживаннi отрутних технiчних рiдин — рiзних
сурогатiв алкоголю. Ïх уживають або помилково приймаючи за етиловий
спирт, або навмисно зневажаючи небезпеками, як це роблять iнодi запеклi
п'яницi.
Так, метиловий спирт i етиленгликоль входять до ськладу антифризiв.
Маючи низку температурою замерзання, вони використовуються в системах
охолодження рiзних двигунiв. Подiбно звичайному спирту цi рiдини здатнi
викликати сп'янiння, але через 10-12 годин пiсля ïхнього вживання
з'являються ознаки важкого отруєння: головний бiль, нудота,
блювота, хибка хода, слабiсть (або короткочасне порушення) , затемнення
або навiть повна втрата свiдомостi. Смерть наступає вiд мозкових
розладiв (через 1-2 доби) або поразки бруньок (через 1-2 тижнi) .
Метиловий спирт — судинну-нервово-судинна отрута, i його доза 100
грам смертельний для людей. Навiть невелика кiлькiсть цього спирту
вражає зоровий нерв i систему оболонок ока (зокрема сiткiвку) . Ще
бiльш небезпечний дихлоретан (хлористий етилен) , 10-15 грам якого
викликають необоротнi змiни в печiнцi й бруньках.
Втiм, шкiдливi домiшки втримуються й у продажному спиртному.
Патофiзiологiчний вплив ïх на органiзм обумовлено не тiльки
мiцнiстю (вiдсоток спирту) , але й численними, значно бiльше шкiдливими
домiшками. Одним iз супутникiв спиртних напоïв є метиловий
спирт. Застосовуваний для обробки спиртного сiрчистий ангiдрид також
далеко не нешкiдливий. Зокрема, вiн руйнує необхiднi органiзму
вiтамiни групи В.
Як бачите алкоголь i його сурогати далеко не необразливi, а наслiдку
ïхнього вживання небезпечнi й потворнi.
Причини вживання алкоголю.
Напевно, Ви неодноразово чули вираження: вип'ємо, зiгрiємося
. Уважається в побутi, що спирт є гарним засобом для
зiгрiвання органiзму. Недарма спиртне часто називають гарячливими
напоями . Уважається, що спирт має лiкувальну дiю не тiльки
при простудних, але й при цiлому рядi iнших захворювань, у тому числi
шлунково-кишкового тракту, наприклад при виразцi шлунка. Лiкарi ж
навпаки вважають, що виразковому хворому категорично не можна приймати
алкоголь. Де iстина? Адже невеликi дози спиртного дiйсно викличуть
апетит.
Або iнше, iснуюче серед людей переконання: алкоголь збуджує,
пiдбадьорює, полiпшує настрiй, самопочуття, робить бесiду
бiльше жвавоï й цiкавоï, що немаловажно для компанiï
молодих людей. Недарма спиртне приймають проти утоми , при нездужаннях,
i практично на всiх святах.
Бiльше того, iснує думка, що алкоголь є висококалорiйним
продуктом, що швидко забезпечує енергетичноï потреби
органiзму, що важливо, наприклад, в умовах походу й т. п. А в пивi й
сухих виноградних винах до того ж є цiлий набiр вiтамiнiв i
ароматичних речовин. У медичнiй практицi використовують
бактериостатичеськие властивостi спирту, уживаючи його для
дезiнфекцiï (при уколах i т. п.) , готування лiкiв, але аж нiяк не
для лiкування хвороб.
Отже, алкоголь приймають для пiдняття настрою, для зiгрiвання органiзму,
для попередження й лiкування хвороб, що зокрема як дезiнфiкує
засiб, а також як засiб пiдвищення апетиту й енергетично коштовний
продукт. Де тут правда й де омана?
Один з пироговських з'ïздiв росiйських лiкарiв прийняв резолюцiю
про шкоду алкоголю: … немає жодного органа в людському тiлi,
який би не пiддавався руйнiвнiй дiï алкоголю; алкоголь не
володiє жодним такою дiєю, що не могло бути досягнуте iншим
лiкувальним засобом, що дiє кориснiше, безпечнiше й надiйнiше,
немає такого хворобливого стану, при якому необхiдно призначати
алкоголь на ськiльки-небудь тривалий час . Так що мiркування про користь
алкоголю — досить розповсюджена омана. Взяти хоча б очевидний факт
— порушення апетиту пiсля стопки горiлки або провина. Але це
тiльки на короткий час, поки спирт викликав запальний сiк . Надалi
прийом алкоголю, у тому числi пива, тiльки шкодить травленню. Адже
спиртне паралiзує дiя таких важливих органiв як печiнка й
пiдшлункова залоза.
Видатний психiатр i суспiльний дiяч, борець iз алкоголiзмом, академiк
Володимир Михайлович Бехтерев (1857-1927) так охарактеризував
психологiчнi причини пияцтва: Вся справа в тому, що пияцтво є
вiковим злом, воно пустило глибокi корiння в нашiм побутi й породило
целую систему диких питних звичаïв. Цi звичаï вимагають пития
й частування вином при всякому випадку .
Потреба в алкоголi не входить до числа природних життєвих потреб
людини, як, наприклад, потреба в киснi або ïжi, i тому сам по собi
алкоголь не має спонукальноï сили для людини. Потреба ця, як
i деякi iншi потреби людини (наприклад, палiння ) з'являється
тому, що суспiльство, по-перше, робить даний продукт i, по-друге,
вiдтворює звичаï, форми, звички й забобони, пов'язанi з його
споживанням. Зрозумiло, що цi звички не властивi всiм однаковою мiрою.
Iз чого починається пияцтво.
Приводи першого прилучення до алкоголю рiзноманiтнi. Але простежуються
ïхнi характернi змiни залежно вiд вiку.
До 11 рокiв перше знайомство з алкоголем вiдбувається або
випадково, або його дають для апетиту , лiкують вином або ж дитиною сам
iз цiкавостi пробує спиртне (мотив, головним чином властивим
хлопчикам) . У бiльше старшому вiцi мотивами першого вживання алкоголю
стають традицiйнi приводи: свято , сiмейне торжество , гостi i т. д. З
14-15 рокiв з'являються такi приводи, як незручно було вiдстати вiд
хлопцiв , друзi вмовили , за компанiю , для хоробростi i т. д.
Хлопчиськам властивi всi цi групи мотивiв першого знайомства з
алкоголем. Для дiвчинок типова в основному друга, традицiйна група
мотивiв.
Звичайно це буває, так ськазати, безневинна чарочка на честь дня
народження або iншого торжества. I хоча це вiдбувається за згодою
батькiв, у колi родини, все-таки й таке прилучення дiтей до вина
небезпечно. Адже коштує раз доторкнутися до спиртного, як уже
знiмається психологiчний бар'єр i пiдлiток уважає себе
вправi випити з товаришами або навiть одному, якщо з'являється
така можливiсть. Недарма в народi говорять: рiки починаються зi
струмочка, а пияцтво iз чарочки .
У цiлому мотиви вживання спиртного пiдлiтками дiляться на двi групи. В
основi мотивiв першоï групи лежить бажання додержуватися традицiй,
випробовувати новi вiдчуття, цiкавiсть i т. п. Формуванню цих мотивiв
сприяють деякi властивостi психiки неповнолiтнiх, що пробуджується
в них почуття дорослостi, бажання бути як всi, прагнення наслiдувати
старшим i т. п. Вiковими особливостями пiдлiткiв у певнiй мерi можна
пояснити й уживання ними спиртних напоïв для хоробростi . Цей мотив
пов'язаний з вiдсутнiстю в неповнолiтнiх життєвого досвiду, знань,
що дозволяють ïм вiльно вступати в спiлкування з навколишнiми
(наприклад, з особами бiльше старшого вiку, дiвчинами) .
Особливоï уваги заслуговує друга група мотивiв споживання
алкоголю, якi формують пияцтво як тип поводження правопорушникiв. У
число цих мотивiв входить прагнення позбутися вiд нудьги. У
психологiï нудьгою називають особливий психiчний стан особистостi,
пов'язане з емоцiйним голодом. У пiдлiткiв цiєï
категорiï iстотно ослаблений або втрачений iнтерес до
пiзнавальноï дiяльностi. Пiдлiтки, що вживають спиртне майже не
займаються суспiльною дiяльнiстю. Iстотнi зрушення спостерiгаються в них
у сферi дозвiлля. Цi хлопцi менше цiкавляться художньою лiтературою,
рiдко беруть участь у самодiяльностi, майже не бувають у театрi,
втрачають iнтерес до серйозноï музики, живопису. Нарештi, деякi
пiдлiтки споживають спиртне, щоб зняти iз себе напруга, звiльнитися вiд
неприємних переживань. Напружений, тривожний стан може виникнути у
зв'язку з певним положенням ïх у родинi, шкiльному колективi.
Проведення вiльного часу переважно iз друзями характерно для пiдлiткiв.
I хоча пiдлiтковi групи ськладаються стихiйно, ïх становлять
хлопцi, близькi за рiвнем розвитку, запитам i iнтересам. Але якщо
пiдлiткова група не об'єднана якоюсь корисною дiяльнiстю, у нiй
переважає порожнє времяпровождение нудьгуючих неповнолiтнiх
i така група ставати сприятливим ґрунтом для распития спиртних
напоïв.
Стадiï й форми сп'янiння й алкоголiзму.
Як часто деякi люди з гордiстю вiдзначають у себе й своïх товаришiв
пiдвищену стiйкiсть до спиртного, уважаючи, що це пов'язане з фiзичним
здоров'ям. А насправдi пiдвищена стiйкiсть до спиртного — перша
ознакка алкоголiзму, що починається, симптом серйозного
захворювання. Для алкоголiка що чарка, що ськлянка, що пляшка провина
— усе єдино. Уже вiд чарки спиртного вiн приходить у
своєрiдний стан ейфорiï — порушення, що тiльки
пiдсилює його прагнення випити, а потiм наступнi дози мало мiняють
його зовнiшнiй вигляд, хоча в органiзмi вiдбуваються помiтнi зрушення.
Спочатку алкоголiк проявляє надзвичайну активнiсть, намагаючись
позачергово випити чергову стопку, починає буйствувати або дурiти.
Але от остання крапля переповняє межi стiйкостi, алкоголiк
вiдключається вiд зовнiшнього миру, упадаючи в забуття. Втрата
контролю за кiлькiстю випитого, непомiрна жадiбнiсть до спиртного й
супровiдне це неконтрольоване, розв'язане, нерiдко цинiчне поводження
— стiйкi ознаки алкоголiзму.
У п'яницi ослаблена воля — i не тiльки до обмеження прийому
алкоголю, але й стосовно iнших, дiлових сторiн повсякденного життя.
Нерiдко пiд час святкових застiль можна спостерiгати, як люди пiсля
випитих спиртних напоïв поводяться розв'язано, ïхнi рухи
стають бiльше незграбними. Вiдразу помiтний вплив на них алкоголю. I
якщо запитати його учасникiв як часто вони випивають, бiльшiсть
вiдповiсть, що нерегулярно. Однак навiть пiсля однократного прийому
алкоголю в людей нiч проходить неспокiйно, а на ранок вони встають
розбитими, з опухлою особою й хворою головою. Робочий день, як правило,
виявляється зiпсованим, а якщо людина по роботi пов'язаний з
механiзмами, наприклад з верстатом або автомашиною, уважай, що в цей
день у нього рiзко пiдвищений ризик аварiï або навiть катастрофи. У
працiвникiв розумовоï працi пiсля прийому алкоголю ґрунтовно
погiршуються розумовi процеси, падає швидкiсть i точнiсть
обчислень, як говорять, робота валиться з рук.
Отже, навiть пiсля нерегулярного, випадкового вживання алкоголю
наступають серйознi неполадки в органiзмi, що свiдчать про важке його
отруєння. Якщо ж уживання алкоголю приймає систематичний
характер, людина п'є по будь-якому випадку, вишукуючи будь-який
привiд, щоб напитися, то це вже називається побутовим пияцтвом.
Для п'яницi не має значення змiст святковоï подiï, йому
байдуже чи схвалюють його поводження iншi. У цiй стадiï прилучення
до спиртного значною мiрою змiнюється вiдношення питущi до
навколишньоï, до загальноприйнятих i припустимих норм поводження.
Для п'яницi найближчими людьми стають собутильники, нехай навiть вони
вперше виявилися за одним столом. Час, мiсце й обстановка, у якiй люди
п'ють, втрачають значення. Таким чином, рiзниця мiж епiзодичним прийомом
спиртного й пияцтвом полягає не тiльки в кiлькостi випитого за
один раз, але й у психологiчнiй установцi питущi. У першому випадку
людин вiдзначає яка-небудь урочиста або значна подiя, а в другому
— п'є тiльки щоб привести себе в стан сп'янiння. Якщо вчасно
удержати людину вiд пияцтва, це попереджає його падiння й розвиток
алкоголiзму. Щоб зрозумiти розвиток алкоголiзму потрiбно знати вплив
алкоголю на нервову систему.
  Вплив алкоголю на нервову систему; змiст алкоголю в кровi.
Алкоголь зi шлунка попадає в кров через двi мiнути пiсля вживання.
Кров розносить його по всiх клiтках органiзму. У першу чергу страждають
клiтки бiльших пiвкуль головного мозку. Погiршується умовно-
рефлекторна дiяльнiсть людини, уповiльнюється формування ськладних
рухiв, змiнюється спiввiдношення процесiв порушення й гальмування
в центральнiй нервовiй системi. Пiд впливом алкоголю порушуються
довiльнi рухи, людина втрачає здатнiсть управляти собою.
Проникнення алкоголю до клiток лобових часток кори розкрiпачує
емоцiï людини, з'являються невиправдана радiсть, дурний смiх,
легкiсть у судженнях. Слiдом за порушенням, що пiдсилюється, у
корах бiльших пiвкуль мозку виникає рiзке ослаблення процесiв
гальмування. Кора перестає контролювати роботу нижчих вiддiлiв
головного мозку. Людина втрачає стриманiсть, соромливiсть, вiн
говорить i робить те, чого нiколи не ськазав i не зробив би, будучи
тверезим. Кожна нова порцiя спиртного усе бiльше паралiзує вищi
нервовi центри, немов зв'язуючи ïх i не дозволяючи втручатися в
дiяльнiсть нижчих вiддiлiв мозку: порушуються координацiя рухiв,
наприклад рух око (предмети починають двоïтися) , з'являється
незграбна хитка хода.
Порушення роботи нервовоï системи й внутрiшнiх органiв
спостерiгається при будь-якому вживаннi алкоголю: одноразовому,
епiзодичному й систематичному.
Вiдомо, що порушення роботи нервовоï системи прямо пов'язанi з
концентрацiєю алкоголю в кровi людини. Коли кiлькiсть алкоголю
становить 0, 04-0,05 вiдсотка, вимикається кора головного мозку,
людина втрачає контроль над собою, втрачає здатнiсть розумно
мiркувати. При концентрацiï алкоголю в кровi 0,1 вiдсотка гнiтяться
бiльше глибокi вiддiли головного мозку, що контролюють рухи. Руху людини
стають невпевненими й супроводжуються безпричинною радiстю,
пожвавленням, метушливiстю. Однак в 15 вiдсоткiв людей алкоголь може
викликати зневiра, бажання заснути. У мiру збiльшення змiсту алкоголю в
кровi послабляється здатнiсть людини до слуховим i зорових
сприйняттiв, притупляється швидкiсть рухових реакцiй. Концентрацiя
алкоголю, ськладова 0,2 вiдсотки, впливає на областi мозку, що
контролюють емоцiйне поводження людини. При цьому пробуджуються низиннi
iнстинкти, з'являється раптова агресивнiсть.
При концентрацiï алкоголю в кровi 0,3 вiдсотки людин хоча й
перебуває у свiдомостi, але не розумiє того, що бачить i
чує. Цей стан називають алкогольним отупiнням.
Концентрацiя алкоголю в кровi 0,4 вiдсотки веде до втрати свiдомостi.
Людина засипає, подих його стає нерiвним, вiдбувається
мимовiльне спорожнювання сечового мiхура. Чутливiсть вiдсутня.
При концентрацiï алкоголю в кровi 0, 6-0,7 вiдсотка може наступити
смерть. У результатi епiзодичного прийому алкоголю часто
розвивається хвороблива пристрасть, невтримний потяг до алкоголю
— алкоголiзм .
Алкоголiзм не звичка, а хвороби.
Алкоголiзм — важка хронiчна хвороба, у бiльшостi випадкiв
трудноизлечимая. Вона розвивається на основi регулярного й
тривалого вживання алкоголю й характеризується особливим
патологiчним станом органiзму: нестримним потягом до спиртного, змiною
ступеня його переносимости й деградацiєю особистостi. Для
алкоголiка сп'янiння представляється найкращим психiчним станом.
Це потяг не пiддається розумним доводам припинити пити. Алкоголiк
направляє всю енергiю, засоби й думки на добування спиртного,
незважаючи на реальну обстановку (наявнiстю грошей у родинi,
необхiднiсть виходу на роботу й т. п.) . Раз випивши, вiн прагне
напитися до повного сп'янiння, до безпам'ятства. Як правило, алкоголiки
не закушують, у них втрачається блювотний рефлекс i тому будь-яка
кiлькiсть випитого залишається в органiзмi. У зв'язку iз цим
говорять про пiдвищений переносимости алкоголю. Але насправдi цей
патологiчний стан, коли органiзм втратив здатнiсть боротьби з
алкогольною iнтоксикацiєю шляхом блювоти й iнших механiзмiв
захисту.
На пiзнiх етапах алкоголiзму переносимость спирту раптово
знижується, i в запеклого алкоголiка навiть малi дози вина
викликають той же ефект, що бiльшi кiлькостi горiлки в минулому. Для
цiєï стадiï алкоголiзму характерно важке похмiлля пiсля
прийому алкоголю, погане самопочуття, дратiвливiсть, злостивiсть. Пiд
час так званого занапуваючи, коли людина п'є щодня, протягом
багатьох днiв, а те й тижнiв, патологiчнi явища настiльки вираженi, що
для ïхньоï лiквiдацiï потрiбна медична допомога.
Алкоголiзм не звичка, а хвороби. Звичка контролюється свiдомiстю,
вiд ïï можна позбутися. Пристрасть до алкоголю перебороти
ськладнiше через отруєння органiзму. Близько 10 вiдсоткiв людей,
що вживають алкоголь, стають алкоголiками. Алкоголiзм — хвороба,
що характеризується психiчними й фiзичними змiнами в органiзмi.
Алкоголiзм розвивається за такою схемою:
1.   Початкова фаза: сп'янiння з випаданням пам'ятi, затьмарення .
Людина постiйно думає пр спиртний, нього здається, що
випив недостатньо, вiн п'є взапас , у нього розвивається
жадiбнiсть до алкоголю. Однак вiн зберiгає визнання
своєï провини, уникає розмов про свою тягу до
спиртного.
2.   Критична фаза: втрата контролю над собою пiсля першого ж
ковтка алкоголю. Прагнення знайти виправдання своєму пияцтву,
опiр всiм спробам запобiгти його бажанню випити. У людини
розвивається зарозумiлiсть, агресивнiсть. Вiн обвинувачує
навколишнiх у своïх лихах. У нього починається запiй, його
друзями стають випадковi собутильники. Вiн змушений пiти з
постiйноï роботи, втрачає iнтерес до всього, що не
має вiдносини до спиртного.
3.   Хронiчна фаза: щоденне похмiлля, розпад особистостi,
помутнiння пам'ятi, плутанiсть думки. Людина п'є сурогати
алкоголю, технiчнi рiдини, одеколон. У нього розвиваються
безпiдставнi страхи, бiла гарячка, iншi алкогольнi психози.
Одним з характерних уськладнень пiд час занапуваючи є бiла
гарячка.
Бiла гарячка — найбiльше що часто зустрiчається алкогольний
психоз. Вона виникає звичайно в станi похмiлля, коли в п'яницi
з'являються несвiдомий страх, безсоння, тремтiння рук, кошмари (погонi,
нападу й т. п.) , слуховие й зоровi обмани у виглядi шумiв, дзвiнкiв,
руху тiней. Симптоми бiлоï гарячки особливо вираженi вночi. У
хворого починаються яськравi переживання застрашливого характеру. Вiн
бачить плазуючих навколо комах, пацюкiв, що нападають на нього
чудовиська, бандитiв, вiдчуває бiль вiд укусiв, ударiв, чує
погрози. Вiн бурхливо реагує на своï галюцинацiï:
обороняється або бiжить, рятуючись вiд переслiдування. Удень
галюцинацiï трохи загасають, хоча хворий залишається
збудженим, у нього трясуться руки, вiн метушливий i не може спокiйно
сидiти на одному мiсцi.
Iншою формою психозу є алкогольне марення. Вiн виникає й
пiсля короткочасного пияцтва, але на вiдмiну вiд бiлоï гарячки не
супроводжується галюцинацiями. Таких хворих переслiдують
нав'язливi думки. Найчастiше це марення пiдозрiлостi, переслiдування,
ревнощiв. П'яницi, наприклад, здається, що проти нього влаштований
змова. Не бачачи виходу з положення, що створилося, вiн може ськiнчити
життя самогубством.
Алкоголь i материнство.
Необхiдно розповiсти про те, як впливає алкоголь на жiнок, тому що
жiнками, що є продовжувачками роду людського, заставляється
здоров'я майбутнiх поколiнь. Стан здоров'я дитини, пiдлiтка якоюсь мiрою
визначає майбутнi можливостi дорослоï людини.
Алкоголь, негативно позначаючись на здоров'я жiнки, порушує й
нормальне функцiонування ïï полових органiв. От кiлька цифр.
Вiдомий росiйський дослiдник С. З. Щеняти спостерiгав протягом 5 рокiв
3300 пацiєнток, що лiкувалися вiд хронiчного алкоголiзму. В 85,3
вiдсотки з них були хронiчнi захворювання, причому 40,6 вiдсотка жiнок
страждали захворюваннями половоï сфери. У цiлому, у жiнок, що
зловживають спиртним, в 2,5 рази частiше, нiж у непитущих, вiдзначаються
рiзнi гiнекологiчнi захворювання. Зловживання алкоголем, руйнуючи
органiзм жiнки, виснажує ïï нервову й ендокринну системи
й, зрештою, приводить до безплiдностi. Крiм того, жiнки, що зловживають
алкоголем, нерiдко ведуть безладне полове життя, що неминуче
супроводжується запальними захворюваннями полових органiв i
кiнчається безплiднiстю.
Стан сп'янiння в момент зачаття може вкрай негативно позначитися на
здоров'я майбутньоï дитини, тому що алкоголь небезпечний не тiльки
для полових клiток, що дозрiвають, але може зiграти свою фатальну роль i
в момент заплiднення цiлком повноцiнних (нормальних) полових клiток.
Причому сила впливу, що ушкоджує, алкоголю в момент зачаття
непередбачена: можуть бути як легкi порушення, так i важкi органiчнi
поразки рiзних органiв i тканин майбутньоï дитини.
Перiод вiд моменту зачаття до 3 мiсяцiв вагiтностi лiкарi називають
критичним у розвитку плода, тому що в цей час вiдбувається
iнтенсивна закладка органiв i формування тканин. Уживання алкоголю може
привести до впливу, що спотворює, на плiд, причому ушкодження буде
тим сильнiше, нiж на бiльше ранньому етапi критичного перiоду впливав
алкоголь.
У медичнiй лiтературi з'явився спецiальний термiн, що позначає
комплекс порокiв у дiтей, викликаних впливом, що ушкоджує,
алкоголю в перiод внутрiшньоутробного розвитку — алкогольний
синдром плода (АСП) або синдром алкогольноï фетопатии. Для АСП
характернi вродженi аномалiï розвитку серця, зовнiшнiх полових
органiв, порушення функцiï центральноï нервовоï системи,
низька маса тiла при народженнi, вiдставання ребен6нка в росту й
розвитку. У дiтей iз синдромом алкогольноï фетопатии характернi
риси особи: маленька голова, особливо особа, вузькi очi, специфiчна
ськладка столiття, тонка верхня губа. Уживання спиртних напоïв
небезпечно на всьому протязi вагiтностi, тому що алкоголь легко
проникає вiд матерi через плаценту по кровоносних посудинах, що
харчує плiд. Вплив алкоголю на плiд у наступнi мiсяцi вагiтностi
приводить до недоношенности, зниженню маси тiла, породжених дiтей,
мертворождению.
Мати, Що Годує, повинна пам'ятати, що алкоголь робить украй
шкiдливий вплив на органiзм грудноï дитини й у першу чергу на його
нервову систему. Навiть незначнi дози алкоголю, що попадають iз молоком
матерi в органiзм дитини, можуть викликати серйознi порушення в
дiяльностi центральноï нервовоï системи, а в окремих випадках
навiть мати необоротнi наслiдки. Дитина пiд впливом алкоголю стає
неспокiйним, погано спить, у нього можуть спостерiгатися судороги, а
надалi й вiдставання в психiчному розвитку. Якщо ж мати, що годує,
страждає хронiчним алкоголiзмом, i в органiзм дитини регулярно
попадає алкоголь, те, крiм вищезгаданих уськладнень, у дитини може
виникнути синдром алкогольноï залежностi грудного вiку . Подiбнi
випадки описанi вченими минулого й сучасних дослiдникiв.
Руйнiвник зростаючого органiзму.
Ученi всього миру протягом майже сорока рокiв усе голоснiше й тривожнiше
заявляють про небезпеку, що пiдстерiгає пiдростаюче поколiння
— дiтей, пiдлiткiв, молодь. Мова йде про всi зростаючому розмаху
споживання спиртних напоïв неповнолiтнiми. Так у США (штат Нью-
Йорк) 91 вiдсоток 16-лiтнiх учнiв уживають алкогольнi напоï. У
Канадi близько 90 вiдсоткiв учнiв 7-9 класiв уживають спиртнi
напоï. У ФРН 1 вiдсоток дiтей 8-10 рокiв у станi алкогольного
сп'янiння затримується полiцiєю.
Мабуть, не треба мати особливе уявлення, щоб уявити собi втрата, що
здатна викликати в пiдлiтка хоча б однократне вживання вина або навiть
пива. Сучаснi дослiдження дозволяють обґрунтовано затверджувати,
що в тiлi людини немає таких органiв i тканин, якi не дивувалися б
алкоголем. Потрапивши в органiзм, вiн досить повiльно (зi швидкiстю 0,1
г на 1 кг маси тiла в годину) розщеплюється в печiнцi. I тiльки 10
вiдсоткiв вiд загальноï кiлькостi прийнятого алкоголю виводиться з
органiзму в незмiнному видi. алкоголь, Що Залишився, циркулює
разом iз кров'ю по всьому органiзмi, поки не розщепиться весь. Висока
проникнiсть молодих тканин, ïхня насиченiсть водою дозволяє
алкоголю швидко поширюватися по зростаючому органiзмi.
Токсичний вплив алкоголю, насамперед, позначається на дiяльностi
нервовоï системи. Якщо змiст алкоголю в кровi прийняти за 1
(одиницю) , то в печiнцi воно буде дорiвнює 1,45, а в головному
мозку — 1,75. Навiть невеликi дози алкоголю впливають на обмiн у
нервовiй тканинi, передачу нервових iмпульсiв. Одночасно
порушується робота посудин головного мозку: вiдбувається
ïхнє розширення, збiльшення проникностi, крововилив у тканину
мозку. У пiдлiтковому вiцi мозкова тканина бiднiше фосфором, богаче
водою, перебуває в стадiï структурного й функцiонального
вдоськоналювання, тому алкоголь особливо небезпечний для неï.
Навiть однократнi вживання спиртного можуть мати самi серйознi наслiдки.
Кiлькаразове або часте вживання алкоголю робить буквально спустошуючий
вплив на психiку пiдлiтка. При цьому затримується не тiльки
розвиток вищих форм мислення, вироблення етичних i моральних категорiй i
естетичеських понять, але й втрачаються вже розвиненi здатностi.
Пiдлiток, що називається тупiє i iнтелектуально, i емоцiйно,
i морально.
Другою мiшенню алкоголю є печiнка. Саме тут, пiд дiєю
ферментiв вiдбувається його розщеплення. Якщо швидкiсть
надходження алкоголю в клiтки печiнки вище швидкостi його розпаду, то
вiдбувається нагромадження алкоголю, що веде до поразки клiток
печiнки. Алкоголь порушує структуру клiток печiнки, приводячи до
переродження ïï тканин. При систематичних уживаннях спиртних
напоïв жировi змiни в клiтках печiнки приводять до омертвляння
печiночноï тканини — розвивається цироз печiнки, досить
грiзне захворювання, що майже завжди супроводжує хронiчний
алкоголiзм . Дiя алкоголю на печiнку пiдлiтка ще бiльш руйнiвно, тому що
цей орган перебуває в стадiï структурного й функцiонального
формування. Поразка клiток печiнки приводить до порушення бiлкового й
вуглецевого обмiну, синтезу вiтамiнiв i ферментiв. Спиртнi напоï,
можна ськазати, роз'ïдають слизувату оболонку стравоходу, шлунка,
порушують секрецiю й ськлад шлункового соку, що утрудняє процес
травлення й, в остаточному пiдсумку, несприятливо позначається на
росту й розвитку пiдлiтка.
Таким чином, алкоголь послабляє органiзм, гальмує формування
й дозрiвання його органiв i систем, а в деяких випадках, наприклад при
зловживаннi, i зовсiм зупиняє розвиток деяких функцiй вищоï
нервовоï системи. Нiж моложе органiзм, тим губительнее дiє на
нього алкоголь. Крiм того, уживання алкогольних напоïв пiдлiтками
значно швидше, нiж у дорослих, веде до формування в них алкоголiзму.
Алкоголiзм i суспiльство.
Алкоголь б'є не тiльки самого питущого, але й людей, що оточують
його. Часто чоловiки або жiнки, схильнi до алкоголiзму, зневажають
своïми обов'язками, друзями, родиною й дiтьми, для того, щоб
задовольнити свою потребу. Пристрасть до алкоголю — причина рiзних
злочинiв. Вiдомо, що 50 вiдсоткiв всiх злочинiв пов'язане iз уживанням
алкоголю.
За алкоголiзм батькiв часто розплачуються дiти. Дослiдження
нервовохворих дiтей показали, що причиною ïхньоï хвороби часто
є алкоголiзм батькiв.
Боротьба з алкоголiзмом — найбiльша соцiальна й медична проблема
будь-якоï держави. Шкода алкоголю доведена. Навiть малi дози його
можуть стати причиною бiльших неприємностей або нещасть: травм,
автокатастроф, позбавлення працездатностi, розпаду родини, втрати
духовних потреб i вольових рис людиною. ЛIТЕРАТУРА:
Пiдступний ворог Л. Ф. Петренко, Знання 1981 рiк
Коли людина собi ворог Г. М. Ентин, Знання 1973 рiк
Газета Праця 25 листопада 1995 рiк

Подякувати Помилка?

Дочати пiзнiше / подiлитися