Переказ змiсту з народного епосу билина Авдотья Рязаночка

Билина про Авдотье Рязаночке вiдбила конкретну iсторичну подiю:
безжалiсне знищення Рязанi в 1237 роцi ханом Батиєм. Набiги
чужоземцiв на Русь тривали й пiсля звiльнення вiд монголо-татарського
ярма, тому хан Батий названий у билинi Бахметом турецьким. Залишившись
одна в розореноï ворогом Рязанi, Авдотья Рязаночка, молода женка,
вiдправилася до Бахмету турецького, щоб звiльнити своïх
спiввiтчизникiв з ворожого полона. Пройшовши три застави великi —
рiки, озера глибокi; чистi поля широкi й темнi лiси зi звiриною лютим,
Авдотья з'явилася до старого короля Бахмету турецькому. Уражений
смiливiстю й хоробрiстю молодоï жiнки, вiн не тiльки вiддав ïй
полонених рязанцев, але й надiлив золотом. Авдотья повернулася на
батькiвщину, в Рязань опустiлу, i на це золото побудувала мiсто заново.
Як старий король Бахмет турецький Воював вiн землю росiйську, Добував
вiн стару Рязан-мiсто пiдлiсну. Вiн стояв пiд мiстом зi своєю чиннiстю-
армiєю. Так й розорив Рязан-мiсто пiдлiсну, Розорив Рязань-дi
мiсто порожньо. Вiн у Рязанi князiв, бояр усiх вирубав, Та й княгинь,
боярин-те тих живих у повний забрав,
Полонив вiн народу многи тисячi. Вiн повес_-те повний у свою землю
турецьку, Становил на дорозi три застави великi: Першу заставу велику -
Напускав рiки, озера глибокi; Iншу заставу велику - У чистих полях
широких Становил злодiïв-розбiйникiв; А третю заставу — у
темних лiсах Напустив зверьев лютиих. Тiльки в Рязанi в мiстi Залишалася
одна молода женка Авдотья Рязаночка. Вона пiшла в землю турецьку Так до
старого короля до Бахмету турецького, Так вона пiшла полону просити. Йти^-
те вона не шляхом, не дорогою. Так глибокий^-те рiки,озера широкi Тi
вона пливом плила; А мелкие-то рiки,озера широкi Так тi чи вона бродом
брела. Так чи пройшла вона заставу велику, А чистi поля тi широкi, Злодiïв-
розбiйникiв тих про полуднiв пройшла (Як про полуднiв злодiï лютi
Те опочивши тримають).
Так прой-те другу заставу велику, Так темнi тi лiси дрiмучi, Лютих
звiрiв тих об пiвнiч пройшла (Так об пiвнiч звiрi лютi Тi опочивши
тримають). Приходила в землю турецьку До старого короля Бахмету
турецькому, Так у його чи палати королiвськi. Вона той^-те-хрест-те
кладе писаним-писанiй-по^-писаному, А те^-те-уклiн^-те веде з, Так вона
б'є той^-те-корол-те чолом, низько кланяється: — Так
ти, государ той^-те-корол-те Бахмет той^-те-турецький^-те! Розорив ти
нашу стару Мiсто^-мiсто-рязан-мiсто пiдлiсну, Так ти князiв наших, бояр
всiх повирубил, Ти княгинь наших, бояринь тих живих у повний забрав, Ти
брав полону народу багато тисячею, Ти завiв повний у свою землю
турецьку. Я молода женка Авдотья Рязаночка, Я залишилася в Рязанi
одинешенька. Я прийшла сюди до тебе, сама так изволила: Чи не можливо
буде вiдпустити менi народу скiльки-небудь полоненого, Хоч би той^-те-своє-
те плем'я^-племенi-плем'я-роду-племенi? Говорить король Бахмет той^-те-турецький^-
те: — Молода ти женка Авдотья Рязаночка! Як я розорив вашу стару
Рязань пiдлiсну, Так я князiв, бояр я всiх повирубил, Я княгинь, бояринь
так тих живих у повний забрав, Так я брав полону народу многи тисячi, Я
завiв повний у свою землю турецьку, Становил на дорогу три застави
великi: Першу заставу велику - Рiки, озера глибокi. Другу заставу велику
- У чистi поля широкi Становил лютих злодiïв-розбiйникiв. Так третю
заставу велику - У темнi лiси тi дрiмучi Напустив я лютих звiрiв. Так
скажи ти менi, женка Авдотья Рязаночка, Як ти цi застави пройшла й
проïхала? Вiдповiдь тримає женка Авдотья Рязаночка: —
Ай ти, старий король Бахмет той^-те-турецький^-те! Я цi застави великi
Пройшла не шляхом, недорогою. Як я рiки, озера глибокi - Тi я пливом
плила. А чистi поля тi широкi. Те^-те-злодiй^-те, розбiйникiв - Те^-те-тi^-
те я про полуднiв пройшла (Про полуднiв злодiï -розбiйники Вони
опочивши тримають). Темнi той^-те-лiс-те, лютих звiрiв -
Те^-те-тi^-те я опiвночi пройшла (Об пiвнiч звiрi лютi Тi опочивши
тримають). Так чи тi мовлення королевi прйлюбилися, Говорить старий
король Бахмет той^-те-турецький^-те: — Ай же ти, молода женка
Авдотья Рязаночка! Так умiла з королем мовлення говорити, Так умiй
попросити в короля з полона-то голiвоньку, Так якоï голiвоньки
бiльше вiк не нажити буде. Так говорить молода женка Авдотья Рязаночка:
— Ай ти, старий король Бахмет той^-те-турецький^-те! Я замiж вийду
так iз чоловiком наживу. Так у мене буде свекор — стану кликати
панотцем, Так чи буде свекруха — стану кликати матiнкою, Але ж
буду в них снохою слить. Так поживу iз чоловiком — я синка
народжу, Так випою-вигодую — у мене й син буде. Так стане мене
кликати матiнкою. Так я синка женю та й невiстку вiзьму, Так чи буду я й
свекрухою слить. Так ще ж я поживу iз чоловiком, Та й собi дочка
народжу. Так випою-вигодую — у мене й дочка буде, Так стане мене
кликати матiнкою. Так дочку я замiж вiддам, Так й у мене й зять буде, I
буду я тещею слить. А не нажи_-те менi тiєï буде голiвоньки,
Так мил-те братика улюбленого. I не видать-то менi братика буде столiття
й по столiттю. Так чи тi мовлення королевi полюбилися, Говори-те вiн
женке такi слова: — Ай же ти, молода женка Авдотья Рязаночка! Ти
вмiла просити в короля з полона голiвоньку, Так котре-те не нажити й
столiття буде. Коли я розоряв вашу стару Рязан-мiсто пiдлiсну, Я князiв,
боярин-те всiх повирубил, А княгинь, бояринь я тих живих у повний
забрав, Брав у повний народу багато тисячею,
Так убили в мене милого братика улюбленого, Не нажити менi братика буде
столiття й по столiттю! Так ти, молода женка Авдотья Рязаночка, Ти бери-
ка народ свiй полоненний-то Так поведи його в Рязань до єдиного.
Так за твоï тi слова за учливие Так ти бери собi золотоï
скарбницi Так у мiй^-те землi в турецький^-те, Так чи стiльки бери собi,
скiльки потрiбно. Отут женка Авдотья Рязаночка Брала собi народ полоненний-
то, Та й взяла вона золотоï скарбницi Так з тiєï землi з
турецький^-те, Так скiльки ïй було потрiбно. Так привес-те народ
полоненний-то Так у чи ту Рязань в опустiлу, Так вона побудувала Рязан-
мiсто заново. Так з тiєï пори Рязань стала славна, Так з
тiєï пори стала Рязан-те багата, Так чи отут у Рязанi
Авдотьино iм'я возвеличилося. Та й тим справа скiнчилася.