Твiр на тему: Любов до життя по однойменному оповiданню Дж. Лондона
Джек Лондон — американський письменник початку XX столiття— писав про долi простих людей своєï краïни.
Лондон, що випробував приниження й важкi борошна безробiття, добре знав,
що людина, вiдстоюючи особисту волю, змушений боротися не тiльки iз
суворою природою, шлях до теперiшньоï волi людей письменник бачив у
боротьбi проти суспiльноï несправедливостi. Вiн любив людей працi,
прагнув до соцiальноï справедливостi, ненавидiв егоïзм i
користолюбство. У його оповiданнях — любов до природи, романтика
пригод, його героï — смiливi, вiрнi й дружнi люди, живуть
удалинi вiд капiталiстичних мiст, корисливих i хижих
У пiвнiчних оповiданнях Джека Лондона — сувора стриманiсть у
проявi емоцiй героïв, але при цьому теперiшня сила й глибина цих
почуттiв, грубуватiсть i прямолiнiйнiсть, щирiсть i щедрiсть,
вiдповiдальнiсть за своï вчинки, умiння дотримувати слова й
вiдданiсть у любовi й дружбi. Це енергiйним, сильнi тiлом i духом,
здатнi на подвиг особистостi, зовсiм позбавленi слабостей. Героï
Джека Лондона, потрапивши в складнi, екстремальнi ситуацiï,
намагаються не здаватися й борються до останнього. Вони не вдаються у
вiдчай, шукають вихiд, дiють наполегливо, зiбравши весь свiй досвiд i
силу духу. I перемагають, коли порятунку, здавалося б, уже немає.
Негативних героïв Лондон не тiльки викриває, але й
карає, привести до безславноï загибелi, як i золотошукача по
iменi Бiлл, що заради порятунку власноï шкiри кинув напризволяще
свого товариша Мужнiсть i стiйкiсть допомагають майже вмираючiй людинi
в оповiданнi Любов до життя перемогти всi лиха. Егоïстичний Бiлл
кинув свого товариша й жодного разу не оглянувся, поза повернув голову .
Герой оповiдання, розумiючи, що розраховувати йому не на кого й не на
що, iшов не зупиняючись. Не обертаючи уваги на бiль, з розпачливою
рiшучiстю…. Вiн знав, що дiйде до рятiвного корабля, i ще
сподiвався, що Бiлл почекає його в схованки: Вiн повинен був так
думати, iнакше не мало нiякого змiсту боротися далi. Герой не збився зi
шляхи, незважаючи на неймовiрну утому, слабiсть, голод i острах умерти
насильницькою смертю. Людина перемогла йде по його слiдах, що теж уже
ослабшав, вовка, з Навколо було життя, але життя, повне сил i здоров'я,
а вiн розумiв, що хворий вовк тягнеться слiдами хвороï людини в
надiï, що этотчеловек умре першим. Герой ясно уявив собi, який буде
його кiнець, якщо вiн сам: не вб'є вовка. I тодi почалася сама
жорстока боротьба, какаятолько буває в життi, з которойчеловек
вийшов переможцем. Вовк теж був слабкий, але людина в нескiнченно
дбайливо зiбрав всi своï сили. еволк був терплячий, але й людина
була терпляча не менше-. I людина перемогла — ведьон дуже хотiв
жити, знав, що сподiватися можна тiльки на себе, i вiрив у своï
сили
Назва оповiдання коротко виражає одне з головних якостей
позитивних героïв Лондона. Нелюбов до грошей, не меч га про
збагачення (хоча багатьох саме вона привела в Клондайку, а всесильне,
всемогутнє почуття помотає винести всi випробування, виявити
кращi властивостi душi. Вирiшальними факторами в боротьбi за життя й
перемогу стають не матерiальнi мiркування (герой не взяло собi золото
Вiлла), а духовнi якостi людини, його воля — воля й любов до
життя. У кращих книгах Д. Лондона розкривається його свободолю-
бие, повага до творчоï енергiï, мужностi, силi людини, жагуча
любов автора до величноï й невичерпноï краси природи. У його
книгах героï зображуються в годину випробувань
Добутку Дж. Лондона дають заряд доброти, сили, смiливостi,
духовноï й цивiльноï вiдваги, якi так потрiбнi людям у
ïхньому життi й боротьбi за життя
