Твiр на тему: Дай, Бог, радостi

У нашiй культурi є iмена, коли при одному згадуваннi про ïх
душу стрепенеться, начебто птах, i вiдкриється миру, сонцю,
мелодiям. А серце заб'ється частiше, збудить бентежний рiй думок,
якi полетять назустрiч спiваковi, пiснетворцевi, назустрiч його пiсеннiй
музi. I саме таким iм'ям, як уже догадується читач, є наш
соловей з Буковини Назарий Яремчук, що представляв пiсню перед усiм
миром, i це не перебiльшення
Пiсенна зiрка Яремчука сходила в дзвiнкоголосому й талановитому
ансамблi Смеричка — у тiм юнацькому колективi, у якому запiк свою
невянущую Червону руту буковинський Орфей Володимир Ивасюк, i звiдки
вийшли вiдомi сьогоднi Софiя Ротару, Василь Зинкевич, Лев
Дутковский… Та пiсенна квiтка Червона рута став життєдайним
символом спiвучоï душi украïнського народу, чистою вродою
гiрського краю, що от уже протягом десятилiть надихає й
зачаровує людськi серця: Ти зiзнайся менi, Звiдки в тебе цi
чари?… Через роки й вiдстанi, можна смiло сказати, що не перецвiте
Червона рута Ивасюка й iншi натхненнi пiснi Своïм юнацьким серцем,
щирим поривом спiвучоï душi Назарий Яремчук причетний не тiльки до
Смеричке, але й до надзвичайно талановитого грона художникiв, а також до
всiєï нашоï пiсенноï культури, що так щедро,
голосисто струменiє всiма фарбами людського голосу
…Дай, Бог, радостi, — спiває Назарий в однiй з
пiсень, — Земля, радуйся! — в iншiй. Саме радiсть життя
затверджував художник у своïй творчостi . Двадцять п'ять рокiв
виконавськоï творчостi Назария Яремчука — це святе служiння
украïнськiй пiснi, тiєï, що вбрав колись маленький Назар
з молоком матерi, тiєï, що обновилася нечувано з появою вже
згаданого Володимира Иiвасюка. I невипадково саме Яремчук став першим
виконавцем Червоной рути — пiснi-символу, песни-рубикона,
перейшовши який, вся украïнська музика стала iнший. А сам Яремчук
став одним з ярчайших представникiв новоï генерацiï
вiтчизняних виконавцiв-вокалiстiв. Маючи голос великоï сили й
тембральной краси, вiн нiколи не виставляв цi важливi якостi на перший
план всупереч художнiй концепцiï добутку. А ще, як говорилося вище,
була Смеричка з ïï керiвником, композитором Львом Дуткивским,
одним з перших наставникiв хлопчика з гiрськоï Вижници, був колега
й однодумець по дуетi Василь Змнкевич. Назарий Яремчук, разом з
авторами, композиторами й поетами, виявив миру цiлий ряд яскравих,
многим пам'ятних пiсень: Червона рута, Стожари, Чуєш, мама, Гай,
зелена гай, Я тебе малюю, Самотнiй ватажок, Сiм'я, Гей ви, козаченьки,
Пам'ятi Володимира Ивасюка, Стрєлецький романс i т.д.. Назарий
Яремчук був ще й тому унiкальним, нi на кого не схожим артистом, тому що
нiколи не iмiтував виконання на сценi. Нiколи! Вiн завжди спiвав, пiд
записаний на плiвку акомпанемент, але спiвав. Наголошуємо на цьому
тому, що постiйний обман глядача-слухача для бiльшостi популярних
виконавцiв став нормою
Зiрка Назария Яремчука зiйшла зненацька, а пiсня його обiрвалася на
найвищiй нотi. В iменi буковинського соловейка, у його спiвучiй
артистичнiй долi: ми чуємо шуми Карпат, гул широкого степу й
мужнiй заклик повернути козацьку славу нашим дiтям, зокрема тим, хто
забуває свою iсторiю, своє достоïнство, традицiï
роду й родоводу