Сюжет роману Дефо Подальшi пригоди Робинзона Крузо
Спокiй не для Робинзона, вiн iз працею висиживает в Англiï кiлька
рокiв: думки про острiв переслiдують його вдень i вночi. Вiк i
розсудливi мовлення дружини до пори до часу втримують його. Вiн навiть
купує ферму, має намiр зайнятися сiльською працею, до якого
вiн так звичний. Смерть дружини ламає цi плани. Бiльше його нiщо
не тримає в Англiï. У сiчнi 1694 р. вiн вiдпливає на
кораблi свого племiнника-капiтана. З ним вiрний П'ятниця, два теслi,
коваль, якийсь майстер на всякi механiчнi роботи i кравець. Вантаж, що
вiн бере на острiв, важко навiть перелiчити, передбачено,
здається, всi, аж до дужок, петель, гачкiв i т.п. На островi вiн
припускає зустрiти iспанцiв, з якими разминулся.
Забiгаючи вперед, вiн розповiдає про життя на островi все, що
довiдається потiм вiд iспанцiв. Колонiсти живуть недружно. Тi
троє вiдспiваних, що були залишенi на островi, не опам'яталися
— байдикують, посiвами й чередою не займаються. Якщо з iспанцями
вони ще тримають себе в рамках пристойностi, то двох своïх
спiввiтчизникiв нещадно експлуатують. Справа доходить до вандалiзму
— витоптанi посiви, порушенние хатини. Нарештi й в iспанцiв
лопається терпiння й ця трiйця виганяє на iншу частину
острова. Не забувають про острiв i дикуни: провiдавши про те, що острiв
живемо, вони наïжджають бiльшими групами. Вiдбуваються кривавi
побоïща. Тим часом невгамовна трiйка випрошує в iспанцiв
човен i навiшає найближчi острови, повернувшись iз групою
тубiльцiв, у якiй п'ятеро жiнок i троє чоловiкiв. Жiнок англiйцi
беруть у дружин (iспанцям не дозволяє релiгiя). Загальна небезпека
(найбiльший лиходiй, Аткинс, вiдмiнно показує себе в сутичцi з
дикунами) i, можливо, доброчинний жiночий вплив зовсiм перетворюють
одiозних англiйцiв (ïх залишилося двоє, третiй вигин у
сутичцi), так що до приïзду Робинзона на островi встановлюються мир
i згода Немов монарх (це його порiвняння), вiн щедро обдаровує
колонiстiв iнвентарем, провiантом, платтям, улагоджує останнi
розбiжностi. Загалом кажучи, вiн дiє як губернатор, ким вiн цiлком
мiг бути, якби не спiшний вiд'ïзд iз Англiï, що перешкодив
взяти патент. Не менше, нiж добробутом колонiï, Робинзон
стурбований наведенням духовного порядку. З ним французький мiсiонер,
католик, однак вiдносини мiж ними витриманi в просвiтительському дусi
вiротерпимостi. Для початку вони вiнчають подружнi пари, що живуть у
грiху. Потiм хрестять самих тубiльних дружин. Усього Робинзон пробув на
своєму островi двадцять п'ять днiв. У море вони зустрiчають
флотилiю пiрог, набитих тубiльцями. Розпалюється кровопролитнейшая
сiча, гине П'ятниця. У цiй другiй частинi книги взагалi багато
проливається кровi. На Мадагаскарi, мстячи за загибель матроса-
ґвалтiвника, його товаришi випалять i вирiжуть цiле селище.
Збурювання Робинзона набудовує проти нього шибеникiв, що вимагають
висадити його на берег (вони вже в Бенгальськiй затоцi). Племiнник-
капiтан змушен поступитися ïм, залишивши з Робинзоном двох слуг
Робинзон сходиться з англiйським купцем, що спокушає його
перспективами торгiвлi з Китаєм. Надалi Робинзон подорожує
посуху, угамовуючи природну допитливiсть дивовижними вдачами й видами.
Для росiйського читача ця частина його пригод цiкава тим, що в
Європу вiн вертається через Сибiр. У Тобольську вiн
знайомить iз засланцями державними злочинцями i не без приємностi
проводить iз ними довгi зимовi вечори. Потiм будуть Архангельськ,
Гамбург, Гаага, i, нарештi, у сiчнi 1705 р., промандрувавши десять рокiв
i дев'ять мiсяцiв, Робинзон прибуває Влондон.
В. А. Харитонов
