Соцiально-психологiчна повiсть О. Кобилянськоï Земля
Повiсть О. Кобилянськоï Земля написана пiд впливом глибокого
потрясiння вiд трагедiï, що сталася в селi Димки на Буковинi.
Вiдштовхнувшись вiд життєвого факту жахливого братовбивства,
письменниця зображує в повiстi широку картину тогочасного
селянського життя, розкриваючи умови, що стали поштовхом до страшного
злочину. Одна з таких умов життєво необхiдна залежнiсть людей вiд
землi. Однак зрозумiло, що не всiх така залежнiсть штовхала на вбивство.
Немовби вирiзьблюючи своïх героïв, О. Кобилянська
розкриває ïхнi характери, з'ясовуючи психологiчнi причини
назрiвання задуму скоєння злочину в Сави.
Усi персонажi твору пов'язанi з землею. Власнiсть на землю
визначає взаємини мiж людьми, ïхню психологiю, вчинки.
Ми люди, що знаємо лиш землю, говорить Iвонiка Федорчук. Слова про
землю звучать у творi неодноразово. Показуючи магiчну, мiстичну владу
землi над селянами та ïï наслiдки, О. Кобилянська тонко
розкрила психологiю героïв. Персонажi твору глибоко
iндивiдуалiзованi. Найбiльшу увагу авторка придiляє родинi
Федорчукiв, де й стався жахливий факт братовбивства. Старий Iвонiка
Федорчук людина спокiйна й лагiдна. Це працьовитий хлiбороб i люблячий
батько. Радiсних хвилин у його життi було дуже мало. Щоб придбати землю,
Iвонiка все життя тяжко працює. Однак, навiть ставши заможним, вiн
продовжує так само працювати, вiдмовляючи собi в усьому, бо
боïться втратити землю. Його дружина Марiйка така ж працьовита,
разом iз чоловiком вона поневiрялася по наймах i заробiтках, економила
на всьому, щоб придбати власне господарство. Гонитва за землею,
залежнiсть вiд неï зробили Марiйку скупою й черствою. Вона
поважає лише тих, хто має грошi, землю. Цим
пояснюється ïï вороже ставлення до майбутнiх невiсток
Анни та Рахiри. Марiйка мрiє про одруження своïх синiв iз
багатими сiльськими дiвчатами. Усi вчинки Марiйки зумовленi ïï
поглядами на землю, на власнiсть.
Ставлення до дiтей у родинi Федорчукiв також залежить вiд того, як сини-
цiнують хлiборобську працю. Iвонiкд та його дружина поважають старшого
сина Михайла, бо вiн лiдбить землю, з радiстю працює на нiй. До
молодшого Сави у них немає такого почуття: той лiнується, не
хоче працювати. У дитинствi молодший син Федорчукiв був тихим,
слухняним, але пiд впливом оточення (зокрема родини дядька Григорiя),
вiн став грубим, непокiрливим, злим. Сава спокiйно вбиває пташок
тiльки заради задоволення, просто так. Спочатку Саву мало цiкавила праця
на землi, вiн прагнув легшого життя, але пiд впливом Рахiри, яку вiн
кохав, Сава пробує повернутися до землi, здобути ïï.
Проте батьки поставили йому умову: або Рахiра, або земля. Сава хоче мати
i те, i друге, а тому йде на злочин. Очевидно, гiпертрофоване почуття до
землi, яке мали батьки, стало умовою зародження конфлiкту, причиною
змiщення прiоритету життєвих цiнностей Сави, що призвело до
трагедiï.
Переживши найстрашнiше горе для батькiв смерть одного сина i фактично
втрату другого, Iвонiка Федорчук поступово втрачає вiру в землю.
Савi вiн землi не вiддає, лрацює на нiй сам, але без
колишнього завзяття. Вiн уже не прагне збiльшити свою землю, але й не
знає, як жити далi. Найкращий шматок землi Iвонiка хоче вiддати
сину Анни, який пiде до школи. Вiн хоче, щоб земля допомогла хлопчиковi
здобути освiту.
Осмисливши багатий життєвий матерiал, О. Кобилянська показала не
тiльки те, до яких наслiдкiв може призвести рабська залежнiсть людини
вiд землi, а й причини такоï залежностi. Вiдомий бiблiйний мотив
братовбивства в Землi значно розширюється, поглиблюється,
психологiчно ускладнюється.
