Логiчно-iнтелектуальна схема: про французький символiзм XIX столiттi

Щоб краще зрозумiти тему про французький символiзм XIX столiттi, я
створив малюнок-схему про його розвиток. Менi довелося всього-навсього
використати пiдручник нiчого особливого, але моя гора Парнас здивувала
мене. Постараюсь описати це на словах. Вершиною мого малюнка стало сонце
символ бога Аполлона, покровителя мистецтва. У сонцi напис: Парнас, 1852
— це дата створення французького мистецького угрупування. Окремi
молодi, талановитi, смiливi лiтератори Шарль Леконт де Лiль, Теофiль
Готьє, Жозе-Марiа де Ередiа вирiшили, що настав час виступити з
манiфестом, у якому вони проголошували основнi принципи, за якими хотiли
творити своє мистецтво. Вони заявляли, що постулати реалiзму,
фотографiчноï картинки дiйсностi ïм не до вподоби, що це не
можна назвати. мистецтвом.
Краса ось найвища цiннiсть, саме до неï треба прагнути усiма
фiбрами душi. Французькi поети хотiли, щоб поезiя була подiбна до
чарiвноï статуетки: поет, як художник, має працювати над
своïм витвором. Чарiвним рiзцем слова вiн повинен вирiзьбити кожен
штрих, кожну деталь, вiрш має засяяти усiма гранями поетичного
розмаïття голосних i приголосних, асонансiв i дисонансiв.
Наприклад, як у Ередiа: стоïть давнiй храм на гострому шпилi, у
незворушному вiчному снi сплять у мертвому спокоï богинi з мармуру
й бронзовi героï. Усе прекрасне, вiчне, i тiльки рiд людський,
слiпий i легкодухий, Не чує хвиль нiчних, що жалiсно i глухо
Привабливих сирен оплакують крiзь сон. Мистецтво (якщо це високе,
справжнє мистецтво), вважали парнасцi, має бути вiдiрваним
вiд реального життя.
Тому на своєму малюнку я проводжу по пiднiжжю гори чiтку лiнiю,
яка сим. волiзує вiдмежування молодих лiтераторiв вiд тих
тенденцiй, якi залишаються знизу, у реальному, буденному свiтi;
вiдмежування вiд того, що було властивим для реалiстичноï
лiтератури XIX столiття, а саме: проза дiйсностi, проблеми життя. Цi
моменти поети хотiли викинути зi свого мистецького вжитку, тому на
таблицi ïх скрути, приборкай рими, Щоб вiрш твiй завше був
крилатий, Щоб душу поривав шукати Нову блакить, нову любов. Мене
особливо вразив вiрш Поля Верлена Осiння пiсня. Тут багато символiв:
осiнь — сумна пора року, коли все вiдмирає в природi та
навiть у життi людини; годинник прилад для вiдлiку не тiльки годин i
хвилин, але й самого життя; вихровий вир життєвi проблеми,
перипетiï, у яких живе людина. Образ жовклого листа
символiзує людину, яка вiдiрвалась вiд чогось звичного,- а куди
доля занесе -невiдомо: Мов жовклий лист Пiд вiтру свист В безвiсть лину.
Що станеться з нами, коли нас життя понесе далi? Що на нас чекає
попереду? Можливо, ми довго протримаємося на деревi, i нас буде
зiгрiвати тепле сонечко не тiльки лiтнє, але й осiннє
— адже буває довгою й теплою осiнь. Та все одно прийде час i
полетить листок з дерева. Що на нього чекає? Може, вiн потрапить в
осiннiй букет i ще деякий час простоïть у красивiй вазi на вiкнi, а
може, йому судилося залетiти на горище й там пролежати ще довго-довго,
спостерiгаючи за чужим життям, а може, вiн зразу потрапить пiд
чиïсь бруднi пiдошви i вiд нього не залишиться й слiду на цiй
землi? Я не знаю, що буде зi мною в майбутньому.
У нашому вiцi розпочинається ще тiльки весна, я чекаю на прекрасне
лiто, але знаю, що колись має прийти i осiнь, i зима. Верлен
своïм вiршем примусив замислитися над фiлософським питанням: як
жити i який слiд залишити пiсля себе на свiтi потрапити в гербарiй
iсторiï Чи розпорошитися й зникнути у безвiстi без слiду? На мою
думку, у цьому i є величезна заслуга символiстiв ïхнi твори
можна читати кожного разу по-рiзному, вони неоднозначнi, символи можна
пояснювати залежно вiд настрою, уяви, вiку. Нас-оточує багато
загадок природи, i варто прислухатися до того, чим дихає природа ,
якi пiдказки iнодi нам дає.
У Шарля Водлєра у вiршi Вiдповiдностi саме про це й говориться:
людину оточують символи, крiзь них людина йде i в них людина тоне. У
Всесвiтi є все варто тiльки навчитися не тiльки слухати, але й
чути, не тiльки бачити, але й вiдчувати всi барви й кольори, всi аромати
й тони. Французький iдеалiст Анрi Верг-сон твердив, що свiт непiзнаний,
розумом його осягнути неможливо, потрiбно спиратися на iнтуïцiю,
вiдчуття. Фiлософ А. Шоненгауер теж проголошував: важлива не рiч, але
iнтерпретацiя речi. На цих фiлософських постулатах i стояли символiсти.