Словянське мистецтво

Словянське мистецтво репрезентоване декоративно-ужитковими виробами (гончарство, ткацтво, вишивка, прикраси), оздобленими орнаментами, якi служили нашим пращурам за обереги. На мiсцях культових центрiв (капищ) словяни встановлювали деревянi статуï богiв (iдолiв, кумирiв). Пiсля запровадження християнства цi зразки язичницькоï скульптури були майже повнiстю знищенi. З тих, що збереглися, найвiдомiшим є так званий Збруцький iдол (Святовит) IX ст., знайдений неподалiк рiчки Збруч на Тернопiльщинi. У ньому втiлено релiгiйно-свiтогляднi уявлення язичникiв. Статуя має вигляд чотиригранного стовпа (заввишки близько 3 м), на гранях якого викарбуванi символiчнi зображення. Стовп роздiлений на три яруси, що символiзують уявлення про три свiти: вищий небесний, середнiй земний, нижнiй пiдземний. На верхньому зображено язичницьких богiв (зокрема, Перуна в образi воïна з шаблею), на середньому — фiгурки чоловiкiв i жiнок у ритуальному хороводi, на нижньому бога, який стоïть навколiшки й тримає землю (ймовiрно, Велеса).
Унiкальний досвiд своєрiдного калейдоскопа археологiчних культур вагомий здобуток першого дохристиянського перiоду в розвитку художньоï культури Украïни.
Наступний перiод знаменний обєднанням схiднословянських племен i утворенням могутньоï й високо розвинутоï Киïвськоï Держави. Мистецтво Киïвськоï Русi одне з найвеличнiших культурних явищ минулого, на художнiх досягненнях якого зростала вся украïнська культура. Запровадження християнства долучило культуру Киïвськоï Русi до цiнностей захiдноï цивiлiзацiï. Разом iз новим релiгiйним свiтоглядом русичi запозичили з Вiзантiï й мистецькi традицiï: особливостi храмовоï архiтектури, монументального i станкового живопису (фрески, мозаïки, iкони), книжковоï мiнiатюри. Поступово образотворче мистецтво та архiтектура набувають своєрiдних рис.
Головними рiзновидами сакральноï (культовоï) архiтектури стали православнi церкви та собори. Християнський храм був не лише архiтектурною спорудою культового призначення, вiн мав глибокий символiчний змiст, уособлював специфiчну модель Всесвiту, де панують порядок i чiтка iєрархiя духовних сил, зосереджених навколо головноï Творця всього сущого. Згiдно з вiзантiйським каноном споруда в планi утворювала хрест, а ïï центральна частина увiнчувалася куполом, навколо якого зазвичай розташовувалися iншi меншi за розмiрами. У центральнiй апс?дi мiстився вiвтар мiсце для богослужiння. Небагато памяток мурованоï архiтектури та образотворчого мистецтва княжоï доби збереглося в украïнських мiстах Києвi, Чернiговi, Переяславi, Володимирi-Волинському, Галичi. Найстарiшi давньоруськi архiтектурнi памятки величний пятиглавий Спаcо-Преображенський собор у Чернiговi (1036 р.), храм Спаса на Берестовi (початок ХII ст.).
До наших днiв у спорудах княжоï доби дiйшов фресковий живопис найпоширенiший вид монументального мистецтва Киïвськоï Русi. Найбiльшу цiннiсть становлять фрески Кирилiвськоï церкви (ХII ст.) в Києвi. Центральнi частини храмiв прикрашали вишуканi мозаïки. Поєднання в одному ансамблi мозаïк i фресок самобутнє явище художньоï культури Киïвськоï Русi, невiдоме Вiзантiï. У створеннi мозаïк Успенського собору Києво- Печерськоï лаври брав участь видатний живописець Алiмпiй (Алi-пiй), який також уславився як iконописець.
Як свiдчить лiтопис, першi iкони зразки станкового живопису привезли до Києва з Корсуня (Херсонеса Кримського) для Десятинноï церкви, збудованоï за часiв князя Володимира (989996 рр.). Пiзнiше iкони надходили переважно з Вiзантiï. Проте iкон княжоï доби, iстинних шедеврiв сакрального мистецтва, вцiлiло дуже мало. Бiльшiсть iз них, на жаль, перебуває поза межами Украïни в музеях Москви й Санкт-Петербурга. Найвiдомiшу Володимирську iкону Божоï Матерi пензля вiзантiйського майстра було вивезено з резиденцiï киïвських князiв у Вишгородi Андрiєм Боголюбським пiд час одного з його варварських набiгiв на Киïв .
Копiювання вiзантiйських зразкiв дало змогу мiсцевим живописцям швидко засвоïти канони малювання iкон i на ïх основi створити власну оригiнальну школу iконопису. Iкони, виконанi в киïвському стилi, нагадують мозаïки та фрески: вони мають вишуканий колорит зi складною символiкою кольорiв. У центрi прекраснi, сповненi високоï духовностi образи Iсуса Христа, Богоматерi, святих. Видовженi фiгури на золотому тлi (символ царства небесного), лики з глибоким поглядом великих очей, нiмб навколо голови все це мало викликати враження нереального, невагомого, неземного.