Змiст роману Альфреда Деблина Берлiн — Александерплац

Повiсть про Франце Биберкопфе. Франц Биберкопф, що був цементщик i
вантажник, тiльки що випущений з берлiнськоï в'язницi в Тегеле, де
вiн просидiв чотири роки за вбивство своєï дiвчини. Франц
коштує на жвавiй вулицi, серед шумноï юрби й блискаючих
вiтрин магазинiв. Цей мiцний i плечистий чоловiк, не набагато бiльше
тридцяти рокiв, почуває себе самотнiм i беззахисним, i йому
здається, що покарання тiльки починається. Францем
опановують туга й страх, вiн забивається в пiд'ïзд якогось
будинку. Там його виявляє незнайома людина, єврей з великою
рудою бородою, i приводить Франца до себе, у теплу кiмнату. Недавнього
арештанта вислухують i пiдбадьорюють доброзичливi люди
Биберкопф заспокоюється й вiдчуває приплив сил. Вiн знову на
вулицi, серед вiльних людей, i може сам розпоряджатися своïм
життям. Спочатку вiн лише спить, ïсть i п'є пиво, а на третiй
день вiдправляється до замужньоï сестри своєï
вбитоï коханки й, не зустрiчаючи опору, опановує нею. Пiсля
цього Франц почуває себе колишнiм — непереборним i сильним.
Колись у нього закохалася гарненька дочка слюсаря, безпутний хлопець
зробив з ïï повiю й зрештою побив до смертi. А тепер Франц
клянеться усьому свiту й собi самому, що вiдтепер стане чималою людиною.
Нове життя Биберкопф починає з пошукiв роботи, а подружку собi вiн
уже знайшов. В один прекрасний ранок Франц коштує в центрi
Берлiна, на розi Александерплац — Алекса i торгує
фашистськими газетами. Вiн нiчого не має проти євреïв,
але коштує за порядок. В обiд Франц приходить у пивну й
ховає свою пов'язку зi свастикою в кишеню — з обережностi.
Але завсiдники пивний, молодi робоч i безробiтнi, його вже знають i
засуджують. Франц виправдується, вiн брав участь у першоï
свiтовий, у вiсiмнадцятому роцi втiк iз фронту. Потiм у Нiмеччинi була
революцiя, потiм iнфляцiя, з тих пор пройшло вже десять рокiв, а життя
однаково не радує. Робiтники приводять у приклад Росiю, де
пролетарi спаянi загальною метою. Але Франц не прихильник
пролетарськоï солiдарностi, йому своя сорочка ближче до тiла, вiн
хоче жити спокiйно.
Незабаром Францу набридає торгувати газетами, i вiн продає
вразнос випадковий товар, аж до шнуркiв, взявши собi в компаньйони
давнього безробiтного Людерса. Один раз iз Францем трапляється
приємна подiя. В одному будинку, пропонуючи шнурки симпатичнiй
дамi, Франц напрошується на чашку кава. Дама виявляється
вдовою й виявляє явну цiкавiсть до здоровенного чоловiка з
веселими бичачими очами i свiтлими волоссями. Зустрiч закiнчується
до обопiльного задоволення й обiцяє багатозначне продовження
От той^-те-отут-те Францу доводиться пережити перше потрясiння в новому
життi, що пiдставляє нiжку, готовить обман i зрадництво. Приятель
Людерс, якому вiн довiрився, приходить до вдови, представившись
посланцем Франца, вiдбирає в неï готiвка, ображає
ïï й доводить до непритомностi. Тепер дорога до будинку й
серця вдови для Франца закрита
У Франца знову приступ розгубленостi й страху, йому здається,
начебто вiн падає на дно прiрви, краще вуж не випускали б його з
Тегеля. Коли Людерс приходить до нього порозумiтися, Франц ледь
стримує люте бажання вбити кривдника. Але все-таки вiн
справляється зi своïми переживаннями й переконує себе,
що твердо коштує на ногах i голими руками його не взяти
Франц рiшуче мiняє житло й роботу й зникає з поля зору
своïх дружкiв, залишаючи ïх у переконаннi, що вiн звихнувся,
адже Франц — богатир, займався все життя важкою фiзичною працею, а
коли пробує головою попрацювати, вона й здає.
Франц починає розумiти, що його план стати чималою людиною, при
всiй гаданiй простотi, таïть якусь помилку. Вiн iде порадитися до
своïх знайомих євреïв, i тi вмовляють його ще раз
спробувати жити чесно. Однак Франц вирiшує, що по-ихнему вiн жити
не стане, пробував, так не вийшло, працювати бiльше не хоче — снiг
займеться, i то палець об палець не вдарить, Кiлька тижнiв Франц пиячить
— з горя, з вiдрази до усього свiту. Пропиває все, що в
нього було, а про те, що буде далi, не хоче й думати. Спробуй стати
чималою людиною, коли навкруги однi негiдники й негiдники
Нарештi Франц виповзає зi своєï нори й знову
торгує газетами на Алексе. Приятель знайомить його з
компанiєю молодчикiв, нiбито торговцiв фруктами. З одним з них,
худосочним Рейнхольдом, Франц сходиться досить близько й робить йому
спочатку мимоволi, а потiм уже й свiдомо деякi послуги. Рейнхольду
швидко набридають його коханки, вiн змушений мiняти ïх кожнi два
тижнi, збуваючи дiвчину, що знудила йому, Францу разом з приданим. Одна
з бабенок так добре приживається у Франца, що вiн не хоче
обмiнювати ïï на наступну. Франц вирiшує виховувати
Рейнхольда, учити жити як чималоï людини, чим i викликає в
тiм сховану ненависть
Зграя бандитiв, що займається пiд видом торгiвлi фруктами великими
грабежами, запрошує Франца попрацювати в них з першосортним
товаром за блискучий заробiток. У Франца виникає якась неясна
пiдозра, вона догадується, що iз цими людьми потрiбно тримати вухо
востро, але все-таки погоджується. Коли його ставлять у ворiт
складу вартувати награбоване, до нього доходить, що вiн потрапив у
пастку. Поки вiн мiркує, як змитися вiд проклятоï шпани, його
заштовхують у машину — доводиться втiкати вiд переслiдувачiв. По
дорозi Рейнхольд вирiшує звести рахiвницю з толстомордим
Биберкопфом, що вiдмовляється приймати вiд нього дiвиць i
прикидивающимся чималим, i на повному ходу виштовхує його з машини
Франц виживає, втративши руку. Тепер вiн живе в Герберта й Еви,
своïх друзiв з колишнiх часiв, якi вилiкували його в гарнiй
клiнiцi. Герберт iменує себе маклером i в грошах не має
потреби, в Еви є багатi шанувальники. Друзям Франца багато чого
вiдомо про зграю, вiд якоï вiн постраждав, але про ролi Рейнхольда
вони нiчого не знають. Почувши про марнi спроби Франца жити по^-чесному,
вони розумiють, чому пiсля в'язницi вiн не приходив до них за допомогою.
Тепер же Францу неважливо, звiдки беруться грошi в друзiв, вiн хоче
видужати
И от втретє з'являється Франц на вулицях Берлiна, на Алексе.
Вiн немов став iншою людиною, усюди бачить обдурювання й обман. Йому
однаково, яким способом заробляти на життя, тiльки б не працювати. Франц
збуває крадене, про всякий випадок у нього навiть є липовi
документи. Вiн схожий на поважного бюргера-ковбасника, по святах носить
на груди залiзний хрест, i всiм ясно, де вiн втратив руку
Ева знаходить для Франца подружку — неповнолiтню дiвицю, повiю.
Франц дуже задоволений i живе зi своєï Мицци душу в душу, вiн
цiлком може кинути свою роботу, тому що в маляти завiвся постiйний
шанувальник з бiльшими грiшми. Сам Франц часто виступає в ролi
чоловiка в однiй компанiï iз шанувальником. Вiн уважає, що в
сутенери не напрошувався, це життя так обiйшлося з ним, тому йому не
соромно. Про чесну працю вiн уже й чути не хоче, рук-те в нього
вiдiтнули.
Францу не терпиться зустрiтися з Рейнхольдом, вiн i сам не знає
навiщо — може бути, вiн зажадає в нього нову руку. Незабаром
вiн знову виявляється в зграï й за власним бажанням
стає грабiжником, одержуючи свою частку, хоча в грошах не
має потреби. Герберт i Ева не можуть зрозумiти його, i вiддана
Мицци дуже турбується за його
Бажаючи похвастатися перед Рейнхольдом своєю подружкою, Франц
знайомить його з Мицци, i для того це зручний випадок расквитаться iз
самовпевненим одноруким дурнем. Заманивши Мицци на прогулянку в лiс,
Рейнхольд намагається опанувати нею, але натрапляє на
нежартiвливий опiр що обожнює Франца дiвицi. Тодi в слiпiй
ненавистi й заздростi до Францу вiн убиває опiрну Мицци й
зариває труп
Коли Франц довiдається про вбивство Мицци, вiн почуває себе
кiнченим людиною, якiй уже нiщо не допоможе, однаково роздавлять,
зламають. Пiд час облави в пивний на Алексе його нерви не витримують,
вiн затiває перестрiлку з полiцейськими. Франца саджають у
в'язницю, а Рейнхольду вдається направити пiдозра полiцiï на
нього як на вбивцю
Франц остаточно зломлений i попадає в тюремну психiатричну
лiкарню, де вiн мовчить i вiдмовляється вiд ïжi. Припускаючи,
що арештант симулює божевiлля, йому призначають примусове
лiкування. Але Франц однаково вгасає, i лiкарi вiдступаються вiд
нього. Коли смерть, що ввижається Францу в його маревних
сновидiннях, дiйсно виявляється зовсiм поруч, у впертому
пацiєнтi спалахує бажання жити. Сутенер i вбивця
вмирає, а на лiкарняному лiжку оживає iнша людина, що винить
у всiх лихах не долю, не життя, а самого себе
На процесi Франц дає показання й доводить своє алiбi.
Рейнхольда видає один приятель зi зграï, Франц же не говорить
про нього нiчого, крiм того, що вважає за необхiдне, навiть про
обставини втрати руки не сказав нi слова. Франц уважає, що сам
винувато, не потрiбно було зв'язуватися з Рейнхольдом. Франц навiть
випробовує деяку прихильнiсть до пiдсудного, якого присудили до
десяти рокiв позбавлення волi. Рейнхольд дивується —
Биберкопф поводиться до чудностi пристойно, видно, у нього дотепер ще не
всього будинку. Франц на волi, вiн працює змiнним вахтером на
одному заводi. Там вiн не один, як, бувало на Александерплац, навкруги
його люди, робiтники, кипить битва. Франц знає, що це його битва,
вiн сам серед бiйцiв, а з ним — тисячi й тисячi iнших
А. В. Дьяконова