Походження людини

Першi примати з'явилися близько 70 млн. рокiв тому, першi людиноподiбнi
з'явилися мавпи — 34 млн. рокiв тому. Власний родовiд завжди
цiкавив людей бiльше, нiж походження рослин i тварин. Спроби зрозумiти й
пояснити, як виникла людина , вiдбитi у вiруваннях, легендах, сказаннях
самих рiзних племен i народiв. Довгий час науковi знання були занадто
уривчаст i неповними, щоб вирiшити проблему походження людини. Лише в
1857 роцi Ч.Дарвiн висловив гiпотезу, а в 1871 роцi у своïй працi
Походження людини й половою вiдбiр переконливо довiв, що люди вiдбулися
вiд мавпи, а не створенi актом божественного утвору, як учить церква.
Якщо ми не станемо нарочито закривати ока, то при сучасному рiвнi знань
зможемо приблизно довiдатися наших прабатькiв, i нам нема чого
соромитися ïх, — писав Ч.Дарвiн
ДО 80-м рокiв нашого сторiччя численнi викопнi знахiдки й використання
найрiзноманiтнiших методiв дослiдження дозволили значно прояснити
питання еволюцiï людиноподiбних, хоча й зараз неможливо з повною
впевненiстю сказати, вiд яких саме обезьяноподобних предкiв вiдбулася
людина
Спiльнiсть людини й хребетних тварин пiдтверджується спiльнiстю
плану ïхньоï будови: кiстяк, нервова система, системи
кровообiгу, подиху, травлення. Особливо переконливе спорiднення людини й
тварин виявляється при порiвняннi ïхнього ембрiонального
розвитку. На його раннiх етапах зародок людини важко вiдрiзнити вiд
зародкiв iнших хребетних тварин. У вiцi 1,5 — 3 мiсяцiв у нього
є зябровi щiлини, а хребет кiнчається хвостом. Дуже довго
зберiгається подiбнiсть зародкiв людини й мавпи. Специфiчнi
(видовi) людськi особливостi виникають лише на самих пiзнiх стадiях
розвитку
Рудименти й атавiзми служать важливим свiдченням спорiднення людини iз
тваринами. Рудиментiв у тiлi людини близько 90: куприкова кiстка
(залишок скороченого хвоста); складка в куточку ока (залишок
мигальноï перетинки); тонкi волосся на тiлi (залишок вовни);
вiдросток слiпоï кишки — апендикс i iн. Всi цi рудименти
марнi для людини i є спадщиною тваринних предкiв. До атавiзмiв
(надзвичайно сильно розвиненим рудиментам) ставляться зовнiшнiй хвiст, з
яким дуже рiдко, але народжуються люди; рясний волосяний покрив на особi
й тiлi; многососковость, сильно розвиненi iкла й др. Спiльнiсть плану
будови, подiбнiсть зародкового розвитку, рудименти, атавiзми —
безперечнi докази тваринного походження людини й свiдчення того, що
людина, як i тварини, — результат тривалого iсторичного розвитку
органiчного мира
По будовi й фiзiологiчних особливостях найбiльш близькi родичi людини
— людиноподiбнi мавпи, або антропоиди (вiд греч. антропос —
людина). До них ставляться шимпанзе, горила, орангутанг. Про близьке
спорiднення мiж людиною й антропоидами свiдчать подiбнi деталi будови:
загальний характер статури, редукцiя хвоста, хватальна кисть iз плоскими
нiгтями й протипоставленим бiльшим пальцем, форма очей i вух, однакове
число рiзцiв, iклiв i кутнiх зубiв; повна змiна молочних зубiв i багато
чого iншого. Дуже важливi риси фiзiологiчноï подiбностi: загальнi
групи кровi, хвороби (туберкульоз, грип, вiспа, холера, СНIД, запалення
легенiв) i паразити (наприклад, головна воша). Виявлено разючу
близькiсть хромосомного апарата. Ретельне вивчення вищоï
нервовоï дiяльностi людиноподiбних мавп виявило близькiсть цих
тварин до людини й по ряду ïхнiх поведiнкових реакцiй. Щодо цього
особливо показова ïхня здатнiсть використовувати рiзнi предмети як
найпростiшi знаряддя.. Вивчення всiх особливостей будови й розвитку
показує, що людина належить до сiмейства Гоминиди загону Примати
класу Ссавцi. Однак мiж людиною й людиноподiбними мавпами є й
корiннi вiдмiнностi. Тiльки людинi властив щире прямо ходiння й
пов'язанi iз цим особливостi будови S-Образного хребта з виразними
шийними й поперековими вигинами, низьким розширеним тазом,
сплощеноï в переднезаднем напрямку грудною клiткою, пропорцiями
кiнцiвок (подовження нiг порiвняно з руками ), склепiнною стопою з
масивним i наведеним бiльшим пальцем, а також особливостi мускулатури й
розташування внутрiшнiх органiв. Кисть людини здатна виконувати
найрiзноманiтнiшi й високоточнi рухи. Череп людини бiльше висок i
округлений, не має суцiльних надбрiвних дуг; мозкова частина
черепа бiльшою мiрою переважає над лицьовий, чоло високий, щелепи
слабкi, з маленькими iклами, пiдборiдний виступ чiтко виражений. Мозок
людини приблизно в 2,5 рази бiльше мозку людиноподiбних мавп. У людини
сильно розвинена кора бiльших пiвкуль мозку, у яких розташованi
найважливiшi центри психiки й мовлення. Тiльки людина має
членороздiльне мовлення, у зв'язку iз цим для нього характерне розвиток
лобовою, тiм'яною й скроневою часткою мозку, наявнiсть особливого
головного мускула в гортанi й iнших анатомiчних особливостях
Останнiм часом ученi запропонували зовсiм новий спосiб визначення
ступеня спорiднення будь-яких живих органiзмiв. Вони порiвнюють,
наскiльки збiгається будова ДНК двох живих iстот. Чим менше збiгiв
— тим далi спорiднення. Цей метод застосували й до людиноподiбних
мавп. Пiсля порiвняння з'ясувалося, що людина вiдрiзняється вiд
шимпанзе всього на 2,5%, деяким бiльше — вiд горили, а вiд нижчих
мавп — бiльш нiж на 10%.
Число хромосом у всiх людиноподiбних мавп — 48, у людини —
46. Розходження в хромосомних числах обумовлене тим, що хромосома людини
утворена злиттям двох хромосом. Порiвняння бiлкiв людини й шимпанзе
показало, що в 44 бiлках послiдовностi амiнокислот вiдрiзняються в них
лише на 1%. Багато бiлкiв людини й шимпанзе, наприклад гормон росту,
взаимозаменими.
Найбiльш близька людина до африканських людиноподiбних мавп — до
горили й особливо до шимпанзе. У ДНК людину й шимпанзе не менш 90%
подiбних генiв