Персонаж поеми Н. В. Гоголя Мертвi душi

Лiтературнi джерела образа Ноздрева образи брехунiв i хвалькiв у драматургiï Я. Б.Княжнiна, А. П.Сумарокова, И. И.Хемницера, И. А.Крилова, а також Загорецкий з комедiï А. С.Грибоєдова Горi вiд розуму, Глаздурин з роману Ф. В. Булгарина Iван Вижигин. В образi Ноздрева розвиненi риси гоголiвських персонажiв Ихарева й особливо Хлестакова.
Образ Ноздрева представляє тип разбитного малого, гульвiси невгамовноï в'юнкостi й жвавостi характеру, iсторичноï людини, тому що Н. щораз попадає в iсторiю: або його виводять iз залу жандарми, або виштовхують своï ж приятелi, або вiн напивається в буфетi, або бреше, начебто тримав коня голубой або рожевоï мастi. Н. також охоч до жiновий статi, по його вираженню, не ладь покористуватися щодо клубнички (вiн завсiдник провiнцiйних театрiв i шанувальник акторок, його дiтей виховує гарненька нянька).
Головна пристрасть Ноздрева напаскудити ближньому: Ноздрев розпускав небилицi, розбудовував весiлля, торговельну угоду, але як i ранiше почитав себе приятелем того, кому напаскудив. Пристрасть Н. загальнолюдська, не залежить нi вiд чина, нi вiд ваги в суспiльствi. По Гоголевi, подiбно Н., гадит людина зi шляхетною зовнiшнiстю, iз зiркою на груди (И напаскудить так, як простий колезький реєстратор). Прiзвище Ноздрев метонiмiя носа (вiдбуваються абсурдне подвiйне вiддiлення: нiздрiв вiд носа, носа — вiд тiла).
Ряд прислiв'ïв i приказок спiввiдноситься з образом i характером Н.: сунути нiс не у свою справу, цiкавiй Варварi нiс вiдiрвали, залишитися з носом, тримати нiс за вiтром (порiвн. у Гоголя: Чуйний нiс його чув за кiлька десяткiв верст, де був ярмарок iз усякими з'ïздами й балами…). Портрет Н. також побудований на метонiмiï особи (бакенбарди) i погодиться з його метонимической прiзвищем: вертався додому вiн iнодi з однiєï тiльки бакенбардой, i те досить рiдкоï. Але здоровi й повнi щоки його так добре були створенi й умiщали в собi стiльки рослинноï сили, що бакенбарди незабаром виростали знову, ще навiть краще колишнiх. Речi навколо Ноздрева тотожнi його хвалькуватiй i азартнiй натурi. З одного боку, вони iлюструють хаотичнiсть, безладнiсть Н., з iншого боку — його гiгантськi претензiï й пристрасть до перебiльшень. У будинку Н. усе заляпано фарбою: мужикiв бiлять стiни. Ноздрев показує Чичикову й Мижуеву стайню, де стiйла в основному порожнi; ставок, де ранiше, за словами Н., водилася риба такоï величини, що два чоловiки iз працею витягали штуку; псарню з густопсовими й чистопсовими, наводившими здивування мiцнiстю чорних мясов; поле, де Н. ловив заєц- русака за заднi ноги. Кабiнет Н. вiдбиває його войовничий дух: замiсть книг по стiнах висять шаблi, рушницi, турецькi кинджали, на одному йз яких помилково був вирiзано: Майстер Савелiй Сибiряков (алогiзм Гоголя пiдкреслює абсурднiсть брехнi Н.).
Шарманка Ноздрева грає войовничу пiсню Мальбруг у похiд поïхав. Метонимический принцип в образi Н. послiдовно проводиться Гоголем: дудка в шарманцi Н. зовсiм точно повторює сутнiсть хазяïна, його безглузда-задерикувата вдача: Уже Ноздрев давно перестав вертiти, але в шарманцi була одна дудка дуже жвава, що нiяк не хотiла вгомонитися, i довго ще потiм свистiла вона одна. Навiть блохи в будинку Н., всю нiч що кусали Чичикова, як i Н., прежвавi комахи.
Енергiйний, дiяльний дух Н., на противагу ледарства Манилова, проте позбавлений внутрiшнього змiсту, абсурдний i в остаточному пiдсумку так само мертвий. Н. мiняє все, що завгодно: рушницi, собак, коней, шарманку — не заради вигоди, а заради самого процесу. Чотири днi, не виходячи з будинку, Н. пiдбирає краплену колоду, на яку можна було б понадiятися, як на вiрного друга. Н.- шулер, вiн пiдпоює Чичикова мадерою й рябиновкой iз заходом сивухи, щоб обiграти в карти. Граючи iз Чичиковим у шашки, Н. ухитряется обшлагом рукава халата просунути шашки вдамки.
Якщо Манилов пiклується про делiкатнi деталях, Собакевич — про цiле, те Н. зневажає тим i iншим. Ïжа в Н. виражає його вiдчайдушний дух: дещо й пригорiло, дещо й зовсiм не зварилося. Видно, що кухар керувався бiльше якимось вдохновеньем i клав перше, що попадалося пiд руку перець … капусту, пичкал молоко, шинку, горох — словом, катай-валяй, було б гаряче, а смак який-небудь, вiрно, вийде.
Ноздрев iмпульсивний i гневлив. У п'яному видi Ноздрев сiче рiзками помiщика Максимова, збирається за допомогою дужих слуг побити Чичикова. Ноздрев здатний одночасно хвалити й лаяти, не соромлячись у вираженнях: Голову ставлю, що брешеш!, … адже ти великий шахрай < …> Коли б я був твоïм начальником, я б тебе повiсив на першому деревi (про Чичикове); …це просто жидомор (про Собакевиче). Н.- iнiцiатор скандалу навколо мертвих душ, вiн першим видав таємницю Чичикова на балi в губернатора, пiсля чого посерединi котильона вiн сiл на пiдлогу й став вистачати за пiдлоги танцюючих. Ноздрев у розмовi iз чиновниками пiдтвердив, начебто Чичиков — шпигун, ще в школi був фiскалом, що вiн друкує фальшивi асигнацiï й що до його будинку на нiч поставили варту, але Чичиков за одну нiч всi асигнацiï перемiнив на теперiшнi, що вiн, Н., допомагав Чичикову викрасти губернаторську дочку та iн.