Пансiон. Оповiдання Джойса Дублинци
Миссис Муни була дочкою м'ясника. Ця жiнка вмiла постояти за себе: вона
була жiнка рiшуча. Вона вийшла замiж за старшого прикажчика батька й
вiдкрила м'ясну крамницю бiля Спринг-Гарденз. Але як тiльки тесть умер,
мiстер Муни пустився в усi тяжкi. Вiн пив, запускав руку в касу, займав
праворуч i лiворуч. Брати з його обiцянки виправитися було даремно;
однаково його вистачало тiльки на кiлька днiв. Бiйки iз дружиною в
присутностi покупцiв i низька якiсть м'яса пiдiрвали торгiвлю. Якось
уночi вiн погнався за дружиною iз сiкачем, i ïй довелося
переночувати в сусiдiв
Пiсля цього вони стали жити нарiзно.
Вона пiшла до священика й одержала дозвiл на окреме проживання iз правом
виховувати дiтей. Вона вiдмовила чоловiковi в грошах, у кiмнатi,
вiдмовилася годувати його, i тому мiстеровi Муни довелося пiти в
пiдручнi до шерифа. Вiн був порвана, згорблена п'яничка з бiлястою
особою, бiлястими вусиками й бiлястими бровами, начебто виведеними
олiвцем поверх маленьких очей у червоних жилках i збуджених; весь день
вiн сидiв у кiмнатi судового пристава, чекаючи, коли його куди-небудь
пошлють. Миссис Муни, що на грошi, що залишилися вiд м'ясноï
торгiвлi, вiдкрила пансiон на Хардуик-Стрит, була велика жiнка досить
значного виду. У ïï пансiонi увесь час мiнялися мешканцi
— туристи з Лiверпуля й з острова Мэн, а iнодi артисточки з мюзик-
холiв. Постiйне населення становили дублiнськi клерки. Вона правила
будинком досить мистецьки й твердо знала, коли можна вiдкрити кредит,
коли подивитися крiзь пальцi, коли виявити строгiсть. Молодь iз
постiйних мешканцiв називала ïï мiж собою Мадам
Молодi люди платили миссис Муни п'ятнадцять шилiнгiв у тиждень за стiл i
кiмнату (не включаючи пиво й портер до обiду). Смаки й заняття в них
були загальнi, i тому вони дуже дружили мiж собою. Вони обговорювали
шанси фаворитiв i темних конячок. У Джека Муни, сина Мадам, що служили в
торговельному агентствi на Флит-Стрит, була погана репутацiя. Вiн любив
ввернути мiцне солдатське слiвце; додому вертався звичайно на свiтанку.
При зустрiчах iз приятелями в нього завжди був про запас мiцний анекдот,
i вiн завжди перший дiзнавався цiкавi новини — наприклад, про
пiдходящу конячку або пiдходящу артисточку. Крiм того, вiн непогано
боксував i виконував комiчнi куплети. По недiлях у великiй вiтальнi
миссис Муни iнодi влаштовувалися вечiрки. Ïх удостоювали
своєю присутнiстю артисти з мюзик-холу; Шеридан грав вальси й
польки, iмпровiзуючи акомпанемент. Полли Муни, дочка Мадам, теж
виступала. Вона спiвала:
Я легковажна, зухвала
Навiщо таïти -
Отут немає грiха Полли була тоненька дiвчина дев'ятнадцяти рокiв;
у неï були м'якi свiтлi волосся й маленький пухкий рот. Коли вона з
ким-небудь розмовляла, ïï зеленувато-сiрi очi дивилися на
спiврозмовника знизу нагору, i тодi вона ставала схожа на маленьку
порочну мадонну. Миссис Муни визначила дочка друкаркою в контору iз
продажу зерна, але безпутного пiдручного шерифа занадився ходити туди
через день, запитував дозволу поговорити з дочкою, i миссис Муни
довелося взяти дочка з контори й пристосувати ïï будинку по
господарству. Тому що Полли була дуже живаючи дiвчина, передбачалося
доручити молодих людей ïï турботам. Адже завжди молодим людям
приємно, коли поблизу молода дiвчина. Полли, звичайно, флiртувала
з ними, але миссис Муни, жiнка прониклива, розумiла, що молодi люди
тiльки проводять час: нi в кого з них не було серйозних намiрiв. Так
тривало досить довго, i миссис Муни початку вже подумувати, чи не
посадити Полли знову за машинку, як раптом вона помiтила, що мiж Полли й
одним з молодих людей щось вiдбувається. Вона стала стежити за
ними, але поки що тримала все про себе
Полли знала, що за нею стежать, але завзяте мовчання матерi говорило
яснiше слiв. Мiж матiр'ю й дочкою не було нi вiдкритоï угоди, нi
вiдкритого спiвучастi, але, незважаючи на те, що в будинку стали вже
говорити про роман, миссис Муни усе ще не втручалася. Полли початку
поводитися трохи дивно, а в парубка був явно збентежений вид. Нарештi,
вирiшивши, що пiдходящий момент настав, миссис Муни втрутилася. Вона
розправлялася з життєвими утрудненнями з такою ж легкiстю, з якого
сiкача розправляється зi шматком м'яса; а в цьому випадку рiшення
було прийнято
Ясний недiльний ранок обiцяв жару, але неï зм'якшував свiжий
вiтерець. Всi вiкна в пансiонi були вiдкритi, i мереживнi фiранки м'яко
пузирилися з-пiд пiднятих рам. Дзвiниця церкви Святого Георгiя слала
заклик за закликом, i вiруючi поодинцi або групами перетинали невелику
круглу площу перед церквою; статечний вид не менш, нiж молитовники, якi
вони тримали в руках, затягнутих у рукавички, видавав ïхнього
намiру. Снiданок у пансiонi був закiнчений, i на столi безладно стояли
тарiлки з розмазаним по них яєчним жовтком, зi шматочками
свинячого сала й шкуркою вiд шинки. Миссис Муни, сидячи в плетеному
крiслi, стежила, як служниця Мэри забирає зi стола. Вона змусила
Мэри зiбрати всi скоринки й шматочки м'якушки, якi могли пiти на хлiбний
пудинг до вiвторка. Коли зi стола було прибрано, залишки хлiба зiбранi,
цукор i масло прихованi й замкненi на ключ, миссис Муни початку
перебирати в пам'ятi подробицi своєï вчорашньоï розмови
з Полли. Усе виявилося так, як вона й припускала: вона задавала питання
прямо, i Полли так само прямо вiдповiдала на них. Обидвi, звичайно,
почували деяку незручнiсть. Миссис Муни почувала незручнiсть тому, що не
хотiла зустрiти новини занадто вуж прихильно, не хотiла здатися
спiвучасницею, а незручнiсть, що почувала Полли, пояснювалася не тiльки
тим, що такого роду натяки завжди викликали в неï почуття
незручностi, — ïй не хотiлося дати зрозумiти, що у своïй
мудрiй безвинностi вона вгадала певну мету, що таïлася пiд
поблажливiстю матюкай
Миссис Муни, як тiльки почула крiзь свiй роздум, що дзвона у Святого
Георгiя змовкли, зараз же мимоволi глянула на маленькi позолоченi
годинки, що стояли на камiнi. Сiмнадцять хвилин дванадцятого: ще є
час, щоб поговорити начистоту з мiстером Дораном i поспiти до
дванадцятигодинноï служби на Малборо-Стрит. Вона була впевнена в
перемозi. Почати з того, що суспiльна думка буде на ïï
сторонi: на сторонi ображеноï матерi. Вона вiдкрила йому дверi
свого будинку, думаючи, що вiн чимала людина, а вiн попросту зловжив
ïï гостиннiстю. Йому рокiв тридцять п'ять, тому посилатися на
молодiсть не можна, недосвiдченiсть теж не може служити виправданням
— вiн досить знає життя. Вiн просто скористався молодiстю й
недосвiдченiстю Полли, це зовсiм очевидно. Питання було в тiм, як вiн
думає надолужити свою провину
А надолужити свою провину вiн зобов'язаний. Добре чоловiковi: побавився
й пiшов своєю дорогою, начебто нiчого й не було, а дiвчинi
доводиться приймати всю вагу провини на себе. Є матерi, якi
погодилися б зам'яти ця справа за вiдому суму; подiбнi випадки бували.
Але вона не з таких. Лише одне може надолужити загублену честь дочки:
одруження
Миссис Муни знову перерахувала своï козирi, перш нiж послати Мэри
до мiстера Дорану з попередженням, що вона хоче поговорити з ним. Вона
була впевнена в перемозi. Вiн — серйозний парубок, не який-небудь
шалапут або горлань, як iнших. Виявися на його мiсцi мiстер Шеридан, або
мiстер Мид, або Бентем Лайонс, ïï завдання було б куди
сутужнiше. Навряд чи вiн пiде на те, щоб зрадити справа гласностi.
Постояльцi про усiм знають; дехто вже присочинил деякi подробицi. Крiм
того, вiн тринадцять рокiв працює в конторi однiєï
великоï католицькоï винноï кампанiï, i, можливо,
розголос для нього рiвносильна втратi мiсця. А якщо погодиться, усе буде
в порядку. Вона знала, що заробiток у нього, у всякому разi, дуже
пристойний, i догадувалася, що заощадження теж є
Майже половина дванадцятого! Вона встала й подивилася на себе в трюмо.
Миссис Муни залишилася задоволена рiшучим вираженням свого великого, що
пишет здоров'ям особи й подумала про деяких знайомих ïй матерях,
якi нiяк не можуть збути з рук своïх дочок
Мiстер Доран дiйсно дуже хвилювався в цей недiльний ранок. Вiн двiчi
починав голитися, але руки в нього так тремтiли, що довелося залишити це
заняття. Триденна руда щетина облямовувала його особу, окуляри
запотiвали, так що кожнi двi-три хвилини доводилося протирати
ïхньою носовою хусткою. Спогад про вчорашню сповiдь заподiювало
йому гострий бiль; священик вивiдав у нього всi самi ганебнi подробицi й
пiд кiнець так роздув його грiх, що тепер мiстер Доран чи ледве не
випробовував подяку за те, що надається можливiсть надолужити свою
провину. Зло вже зроблено. Що йому тепер залишалося — женитися або
врятуватися втечею? У нього не вистачить духу пiти всупереч усiм. Про цю
iсторiю напевно заговорять, слухи докотяться, звичайно, i до його
патрона. Дублiн такий маленький мiстечко: усе друг про друга всi знають.
У мiстера Дорана кевкнуло серце; його розстроєна уява намалювала
мiстера Леонарда, коли вiн скрипливим голосом скаже: Пошлiть до мене
мiстера Дорана, будь ласка!
Всi довгi роки служби пропали нiзащо! Вся його стараннiсть, стараннiсть
пiшли порохом! Замолоду вiн, звичайно, вольничал: похвалявся своïми
поглядами, заперечував iснування бога, валандаючись iз приятелями по
пивним. Все це справа минуле, iз цим покiнчене… майже. Вiн дотепер
ще купує щотижня газету Рейнолдз *, але регулярно вiдвiдує
церква й дев'ять десятих року веде скромний спосiб життя. На те, щоб
зажити своïм будинком, грошей у нього вистачить; але справа не в
цьому. У сiм'ï будуть коситися на Полли. Насамперед цей
ïï безпутний батько, а потiм пансiон ïï мамаши, про
яке вже пiшла певна слава. Вiн почував, що попався. Вiн представляв, як
приятелi будуть обговорювати цю iсторiю й глузувати з нього. Звичайно, у
Полли є щось вульгарне, iнодi вона говорить завдяки цього,
колидор. Але що граматика, якби вiн любив ïï по-справжньому!
Вiн усе ще не мiг вирiшити, любить вiн ïï або нехтує за
те, що вона зробила. Так, але адже вiн теж приймав у цьому участь.
Iнстинкт пiдказував, що треба зберегти волю, отвертеться вiд одруження.
Як говорять, раз вуж женився — кiнчено
* Радикальна лондонська газета
Сидячи на краю постелi без пiджака, у доконанiй розгубленостi, вiн
почув, як Полли тихо постукалася й увiйшла в кiмнату. Вона розповiла
йому всi, розповiла, що зiзналася матерi й що мати буде говорити з ним
сьогоднi ранком. Вона заплакала й сказала, обiйнявши його за шию:
- Ах, Боб! Бiб! Що менi робити? Що менi тепер робити?
Вона говорила, що покiнчить ссобой.
Вiн в'януло утiшав ïï, умовляв не плакати, усе влагодиться,
боятися нема чого. Вiн почував крiзь сорочку, як хвилюється
ïï груди
Не вiн один був винуватий у всьому, що трапилося. У його чiпкiй пам'ятi
холостяка встали першi випадковi пещення, якi дарували йому ïï
плаття, ïï подих, ïï пальцi. Потiм, якось увечерi,
коли вiн уже роздягався, Полли робко постукалася у дверi. Ïй
потрiбно було запалити вiд його свiчi свою свiчку, задуту протягом. Вона
тiльки що прийняла ванну. На нiй було вiльне, вiдкрите матине зi
строкатоï фланелi. Ïï бiла ступня виднiлася у вирiзi
облямованих хутром нiчних туфель, кров струменiла теплом пiд запашною
шкiрою. Вона запалювала й поправляла свiчу, а вiд ïï рук теж
iшло слабкi пахощi
По вечорах, коли вiн пiзно вертався додому, Полли сама пiдiгрiвала йому
обiд. Вiн майже не розбирав, що ïсть, коли вона сидiла бiля нього,
i вони були зовсiм однi в сплячому будинку. А ïï дбайливiсть!
Якщо нiч була холодн, сира або вiтряна, його завжди чекав стаканчик
пуншу. Може бути, вони будуть щасливi…
Потiм вони йшли по сходам навшпиньках, кожний зi своєю свiчею, i
на третiй площадцi знехотя бажали один одному спокiйноï ночi. Потiм
цiлувалися. Вiн добре пам'ятав ïï ока, дотик ïï рук,
своя шаленiсть…
Але шаленiсть проходить. Вiн повторив подумки ïï слова,
застосувавши ïх до себе: Що менi робити? Iнстинкт холостяка
застерiгав його. Але грiх був зроблений; i навiть його поняття про честь
вимагало, щоб вiн надолужив грiх Вони сидiли вдвох на лiжку, а в цей час
до дверей пiдiйшла Мэри й сказала, що господарка чекає його у
вiтальнi. Вiн устав, надяг жилетку й пiджак, почуваючи себе ще бiльш
розгубленим. Одягшись, вiн пiдiйшов до Полли. Усе влагодиться, боятися
нема чого. Вона плакала, сидячи на постелi, i тихо стогнала:
- Боже мiй! Боже мiй!
Поки вiн спускався по сходам, окуляри в нього так запотiли, що довелося
зняти ïх i протерти. Йому хотiлося вилетiти крiзь дах i унестись
куди-небудь в iншу краïну, де можна буде забути про це нещастя, i
все-таки, ваблений якоюсь силою, вiн спускався по сходам сходинка за
сходинкою. Невблаганнi особи патрона й Мадам дивилися на його поразку.
Бiля сходiв вiн зштовхнувся iз Джеком Муни, що йшов з комори, тримаючи в
обiймах двi пляшки пива. Вони холодно привiталися; i ока коханця секунда^-
iншу затрималися на важкiй, бульдожiй фiзiономiï й парi здоровенних
коротких ручищ. Спустившись зi сходи, вiн глянув наверх i побачив, що
Джек стежить за ним, коштуючи у дверях буфетноï
И раптом вiн згадав той вечiр, коли один з артистiв мюзик-холу,
маленький бiлявий лондонець, вiдпустив якесь досить смiливе зауваження
щодо Полли. Лють Джека чи ледве не розбудувала вечiрку. Усе намагалися
заспокоïти його. Артист мюзик-холу, небагато сполотнiвши, усе
посмiхався й говорив, що нiкого не хотiв скривдити; але Джек продовжував
репетувати: якщо тiльки хто-небудь посмiтить вольничать iз його сестрою,
вiн жваво цього молодчика без зубiв залишить, будьте покiйнi
Кiлька хвилин Полли сидiла на лiжку й плакала. Потiм вона витерла очi й
пiдiйшла до дзеркала. Вона намочила кiнець рушника в глечику й освiжила
ока холодною водою. Вона подивилася на себе в профiль i поправила
шпильку над вухом. Потiм вона знову пiдiйшла до лiжка й села в ногах.
Вона довго дивилася на подушки, i вид ïх викликав у неï
таємнi, приємнi спогади. Вона притулилася потилицею до
холодноï спинки лiжка й задумалася. На ïï особi вже не
залишалося й слiду тривоги
Вона чекала терпляче, майже радiсно, без усякого страху, спогаду
поступово поступалися мiсцем надiям i мрiям про майбутнє . Вона
була так поглинена своïми надiями й мрiями, що вже не бачила
бiлоï подушки, на яку був спрямований ïï погляд, не
пам'ятала, що чекає чогось
Нарештi Полли почула голос матерi. Вона пiдхопилася з лiжка й пiдбiгла
кперилам.
- Полли! Полли!
- Так, мама?
- Зiйди вниз, милочка. Мiстер Доран хоче поговорити стобой.
Тодi Полли згадала, чого вона чекала
Переклад з англiйського за редакцiєю И. А. Кашкiна
