Маяковський i футуризм

Качан XX столiття — година небувалого пiдйому росiйськоï поезiï, година, що характеризується появаю багатьох художнiх напрямкiв — як, що продовжує традицiï, вiтчизняноï класики, так i модернiстських. До останнiх, безсумнiвно, ставитися й футуризм (вiд латинського futurum; дослiвно означає майбутнє ). Спочатку футуризм зародився в Iталiï. Його першим теоретиком i практиком був письменник Ф.Маринетти. Опублiкований ïм в 1909 роцi Манiфест футуризму ставши програмним викладом эстетичеських принципiв новаго напрямку. Нове мистецтва повинне бути спрямоване в майбутнє, саме йому належить завтрашнiй день
Його прихильники ратували за вiдмову вiд досягнень культури минулого, за пошуки нових художнiх засобiв, язикових прийомiв. Футуризму властивi рiзко вираженi формалiстичнi риси: турбота про збiльшення словника в його обсязi, словановшества, стварення новаго синтаксису. Алi при цьому йому не далекi вiдкрите соцiальний змiст, ревалюцiйний пафос, протест проти тихнув мерзенностей життя, якi несла сучасна ïм дiйснiсть. З невдовалення традицiйним мистецтвам, за словами Маяковського, народився росiйський футуризм. Розвивався вiн сваïм, незалежним вiд європейського, шляхом. У росiйських футуристiв не бьшо єдиноï тварчоï органiзацiï, алi в них бьшо все-таки одна художественно-эстетичеськая платформо. Ïхнiм iдейним манiфестом можна назвати збiрник Ляпас суспiльному смаку, що вийшов в 1912 роцi. Його основнi положення: по-перше, ськинути Пушкiна, Достоєвського, Толстого й проч. з пароплава сучасностi; по-другу, визнати права поета на збiльшення словника в його обсязi довiльними й похiдними словами.
Футуристи затверджували прiоритет форми над змiстом; головнi в художнiй тварчостi — пошуки нових формальних прийомiв, цiль поезiï — самокоштовне, самокручене слова. Новий плин взяло на собi роль ревалюцiйного мистецтва. У якостi такого вано запропонувало наступнi принципи: антиестетизм, поетизацiя виродливий i потварного, епатаж публiки, демонстративний цинiзм i нiгiлiзм. Цi принципи футуристи розвивали не тiльки у сваïй тварчостi, алi й у способi життя. Звiдси — екстравагантнi костюми (примiром, жовта кофта Маяковського), розмальованi особини, безглуздi аксесуари, навмисна брутальнiсть у звертаннi з публiкою. Зухвалоï бьшо й оформлення ïхнiх збiрникiв, починаючи вiд заголовкiв i закiнчуючи грязно- сiркою дешевiємо папером. Вивести буржуазну публiку зi стану рiвноваги — таку мету ставили перед собою футуристи. Тварчiсть молодого Маяковського нерозривно пов'язане з футуризмом. Разом з Д. Буром- Люком, В. Хлебниковим, О. Кручених вiн бравий доля в ствареннi збiрника Ляпас суспiльному смаку, виступав на футуристичних вечорах-диспутах, писав критичнi статтi, друкувався у футуристичних виданнях того години
Експериментальний пошук Маяковського багато в чому визначався художнiми установками футуризму; це стосується основних тiм, поетичних засобiв, мови його добуткiв. На одному з поетичних вечорiв автор так визначив вроду: Це живаючи життя мiськоï маси, це — вулицi, по яких бiжать трамваï, автомобiлi, вiдбиваючись у дзеркальних вiкнах i вивiськах. I саме таку вроду оспiвує спiває. Для нього iснує тiльки один пейзаж — мiський, Щодо цього особлива красномовнi заголовки його вiршiв: Порт, Вуличне, Вивiськам, Театри, Адище мiста. При цьому картини мiського життя вражають вiдвертим натуралiзмом, брутальнiстю: Вулиця провалилася, як нiс сифiлiтика або: А с неба дивилася якась дрянь. А вiд так, по Маяковському, виглядає нiчний пейзаж: Буде мiсяць. Є вже трошки. А вiд i повна зависла в повiтрi. Це Бог, мабуть, чудоваю срiбною ложкою риється в зiрок юшцi. Примiтивно-поетичному опису першоï частини автор протиставляє уськладнене-але-прозаïчне пояснення. У цих i iнших рядках — демонстративний антиестетизм, прагнення вразити читача, настiльки властивi футуристичному мистецтву. Спiває вiдстоює права дивитися на мир по-сваєму. Вiн пише: А за сонцями вулиць десь шкутильгала нiкому не потрiбний, в'ялий мiсяць. Нiчнi вагнi мiста йменуються сонцем, у тiєï година як справжнє свiтило оголошується непотрiбним i — в'ялим.
Застосувати подiбний епiтет до оспiваного в столiттях мiсяцю — це чи не виклик всiєï попередньоï поезiï? У вiршi А ви могли б? герой звертається до читачiв: А ви ноктюрн зiграти могли б на флейтi ринв? Вiн — спiває, вiн — права має тварити за сваïми законами. А ванi — ванi нiчого не розумiють: Божевiльний.' Рудий! Ïм адресує спiває сває рiзке Нате: А якщо сьогоднi менi, грубому гуновi, кривлятися перед вами не захочеться — i вiд я зарегочу й радiсно плюну, плюну в особу вам. Для тварiв Маяковського властива гостре соцiальне звучання — з- енное, ревалюцiйне. Геть вашi любов, мистецтва, релiгiю, лад! — проголошує спiває в чотирьох частинах поеми Хмара в штанях. Листочки. Пiсля рядкiв лисиць — крапки. Це вiрш Маяковський не без виклику назвавши Вичерпною картиною весни.
Так автор за допомогою футуристськой словесного живапису малює весняний пейзаж. Маяковський, займаючись формальним пошуком,1 довiльно Дiлить слова на ськлади, порушує звичну конструкцiю вiршованого рядкО. Вiн часто прибiгає до рiзних прийомiв звукописи (а з пiвночi — снiгу сивiй; отруïмо кров'ю вади Рейну; вiршами велiти зотлiти ïй). Вiн ламає правила граматики: Де троянда є нiжнiше й чайнее? Або: . Душу витягнуся, розтопчу, щоб бiльша! Сваго роду вiзитною карткою Маяковського можна вважати неологiзми. Словатварчiсть поета, безсумнiвно, має сваïм джерелом поетику футуристiв. У його вiршах — адище мiста, землi охляле лонце, декабрий вечiр. Художнi метафори й порiвняння автора часто уськладненi й вимагають особлива ретельного прочитання, розшифровки: Якщо б бути менi недорiкуватим, як Дант або Полiгонометрiя! Душу до однiєï запалити!
Парадоксальнiсть першоï частини знiмається у другий: талант i любов героя так великi, що до них не застосовнi звичайнi земнi мiрки. Оцiнюючи тварчiсть Маяковського, не слiд заперечувати вплив футуризму на естетику авторо. Саме цей напрямок багато в чому сформувало майбутнього лiрика й трибуна. Пафос ревалюцiйного вiдновлення, поезiя iндустрiального мiста, виклик буржуазному побуту, з одному боку, i активний пошук нових художнiх форм — з iнший, — вiд тi, що успадкував у сваïй тварчостi спiває вiд iдей i методiв футуризму. Роки, протягом яких вiн був пов'язаний iз цим напрямком, стали для нього роками навчання, формування поетичноï майстерностi, лiтературного кредо, за законами якого розвивалася його подальша тварчiсть.