Крiпосне й сирiтське дитинство Т. Шевченко

Десь далеко були i Днiпро iз крутими берегами, i бiленькi
украïнськi будинки, i вишневi сади, i звучання рiдноï
пiснi… Автобiографiчнi добутки, безумовно, мають цiннiсть, вони
несуть у собi спогаду про минуле. Нiж глибше вiдображена епоха й життя
людей, тим бiльше значення буде мати добуток. Дитинство Т. Шевченко було
типовим для крiпосницькоï дiйсностi того часу Важке, безрадiсне
дитинство, коли iнодi траплялися радiснi хвилини, вiдтворено поетом у
вiршi Менi тринадцятий пройшов. Стих написаний у формi спогадiв
лiричного героя про незабутнi роки, коли вiн був маленьким хлопчиком.
Тараса оточує рiдна украïнська природа , де сонечко сiяло,
ягня, здається, веселився, коли вiн, пастушок-крiпак, випасав його
на вигонi. Але все це було швидкоплинно, начебто сон. Обставини раптом
змiнюються. Хлопчик немов прокинувся — перед ним розкрився його
соцiальний стан. I в хлопчика потекли сльози, важкi сльози. Але сумний
настрiй героя перервала дiвчина, вона поздоровила хлопчика; поцiлувала.
Чи багато потрiбно дитинi? Ця невелика радiсть змогла пожвавити душу
пастушка, дати можливiсть вiдчути щось приємне, гарне. Знову по-
новому сприймається мир, начебто сонце засяяло…
У цьому вiршi передаються дитячi спогади, якi поєднують щасливi,
але дуже короткi переживання дитини, з його безрадiсним крiпосним
життям. Сам поет пережив це положення. Маленькою дитиною йому доводилося
ходити обiрваним, голодним, терпiти знущання хазяïв. Тим бiльшим
щастям для нього було ласкаве слово, чуйне вiдношення, виявлена
нiжнiсть. У минулому, яким би складним воно не було, людина знаходить i
згадує тi радiснi хвилини, якi запам'яталися на все життя. Такi
спогади були й у Т. Шевченко