Короткий переказ роману Маргарет Дрэбл Один лiтнiй сезон

Дiя роману вiдбувається в Англiï на початку шiстдесятих
рокiв. Героïня роману, Емма Эванс, вiд iменi якоï ведеться
оповiдання, згадує про подiï, що происшли з нею декiлькома
мiсяцями ранiше. Чоловiк Емми Дэвид — актор. Вiн знiмається
в основному на телебаченнi, але один раз вiдомий театральний режисер
Уиндем Феррер запрошує його взяти участь у театральному фестивалi,
що вiн органiзовує в невеликому провiнцiйному мiстечку Херефорде,
де вiдкривається новий театр. Робота цiкава — йому
пропонують кiлька головних ролей, але Еммi не хочеться ïхати з
Лондона навiть на пiвроку
Емма й Дэвид познайомилися чотири роки тому. Емма була досить вiдомою
манекенницею й фотомоделлю. Один раз вона випадково побачила Дэвида на
телестудiï, а через тиждень вони раптом виявилися в однiй купi
поïзда. Там вони й познайомилися, у них був бурхливий роман, а
через кiлька мiсяцiв вони одружилися. За словами самоï Емми,
одружилися наспiх, а каялися не поспiшаючи. Народилася дочка Флора, Емма
майже увесь час проводила будинку, пiшли, як говориться, буднi, що
погасили пристрасть. Коли Флорi було бiля двох рокiв, народився Джо.
Джо тепер сiм мiсяцiв, Емма сидить будинку, щоправда, у неï є
помiчниця по господарству — молода француженка Паскаль, але Емма
годує грудьми Джо й однаково прив'язана до будинку. Ïï
кличуть працювати на телебачення — читати новини й повiдомляти
передачi, i Емма рада була б погодитися, але отут^-те й
з'являється Уиндем Феррер зi своïм реченням
Пiд час однiєï зi сварок Дэвид ударяє кулаком у стiну,
рвуться улюбленi шпалери Емми, стiна трiскається. Може бути, так
само трiскотить по швах подружнє життя Эвансов?
Правда, поïхавши в Херефорд, Емма приходить у захват вiд цього
невеликого мiстечка, до речi сказати, батькiвщини багатьох вiдомих
англiйських акторiв — Гаррика, Кембла, Сари Сиддонс, Нелл Гвин
(назва роману — The Garrick Year — можна перевести як Рiк
Гаррика). Повернувшись у Лондон, Емма зв'язується з агентствами по
найманню нерухомостi й незабаром знаходить старий будинок, на першому
поверсi якого ранiше була стайня, а тепер — гараж, i знiмає
його для своєï сiм'ï. Емма взагалi ненавидить все
стандартне — одяг, житло, меблi. Одягається екстравагантно,
купує на развалах якiсь немислимi капелюшки й плаття,
обожнює викторианскую меблi й дрiбнички. I будинку теж любить
незвичайнi. Тому, переïхавши в Херефорд, Емма жахається вiд
того, що домовласник обставив будинок сучасними безликими меблями. А
Дэвид зовсiм спокiйно ставиться до такоï обстановки — йому
важливо лише зручнiсть
Майже вiдразу пiсля приïзду Емма й Дэвид iдуть на прийом,
улаштований мунiципалiтетом на честь трупи, що гастролює. Там вона
зустрiчається з акторами, якi будуть працювати разом з Дэвидом,
— гарненькоï, але дурненькоï Софи Брент, примою Натали
Уинтер i iншими. На прийомi вона бачить пару добропорядних буржуа
Скоттов, iз чиєю дочкою Мэри вона вчилася колись у школi. А пiсля
прийому кiлька акторiв збираються в будинку Дэвида й Емми, але Еммi не
занадто цiкавi ïхнi вiчнi розмови отеатре.
Життя Емми в Херефорде поступово входить у нагаженную колiю. Ранком
— магазини, потiм прогулянка з дiтьми, удень вона iнодi ходить у
кафi разом з акторами, увечерi — або йде в театр, або
коротає час у телевiзора. Дэвид багато репетирує — вiн
зайнятий у двох п'єсах: у Феррера вiн грає в Бiлому дияволi,
в iншого режисера, Селiна, вiн грає в Таємному шлюбi.
Один раз у фойє театру Емму зауважує Феррер i обертає
на неï увага. У день генеральноï репетицiï Бiлого диявола
Емма приходить у театр, репетицiя затягається, i вже глибокою
нiччю, коли в театрi раптово гасне свiтло, Емма, що збирається
вiдправитися додому, зiштовхується в темному коридорi з Феррером,
що призначає ïй побачення Починається ïï
дивний роман з Феррером. Вони зустрiчаються майже щотижня, ïздять
вечеряти в маленький ресторанчик в Уельсi, гуляють по околицях
Херефорда. Вони, напевно, закоханi друг у друга, але Емма не хоче
ставати його коханкою. Чи то розумiє, що для Феррера вона всього
лише чергове захоплення, чи те не хоче вiддавати Дэвида. Один раз,
повернувшись пiсля побачення з Феррером додому, Емма почуває, що у
квартирi пахне газом, i, вбiгши на кухню, бачить, що газовий кран
вiдкритий. На щастя, нiчого страшного не вiдбувається, але Емма
замислюється про те, що могло б вiдбутися, затримайся вона ще на
парi годинника
Один раз Феррер, пославшись на те, що вiн хворий, зазиває Емму до
себе додому. I Емма жарить йому яєчню з беконом, побачивши
раковину, завалену тарiлками, перемиває посуд, а коли Феррер
намагається неï обiйняти, з iронiєю запитує, чи
не збирався вiн попросити неï пришити йому ґудзик, що
вiдiрвався
Але ïхнi дивнi вiдносини все-таки тривають. Емма розумiє, що
нi до чого серйозному вони не приведуть, але все-таки не рве ïх.
Якось увечерi пiсля черговоï прем'єри Феррер проводжає
ïï додому, i на першому поверсi будинку Эвансов вони випадково
виявляють жагуче цiлуються Софи Брент i Дэвида. Цей iнцидент Дэвид з
Еммою замовчують, але Емма розумiє, що в Дэвида iз Софи —
роман, причому, очевидно, зовсiм не платонiчний. Ранком Дэвид так само
мовчачи йде, i Емма думає про те, що часом чоловiк i жiнка живуть,
практично не спiлкуючись все життя. Невже всi конфлiкти бувають через
те, що мiж людьми розладжується механiзм спiлкування, того, що
ïм нема чого один одному сказати?
Але Феррер все-таки хоче з'ясувати вiдносини з Еммою. Удень вiн
зустрiчає ïï й дiтей, що гуляють по парку, i
починає обвинувачувати Емму в тiм, що вона занадто зайнята
своïми дiтьми, не обертає уваги нi на Дэвида, нi на нього,
феррера, И отут Емма з жахом бачить, як Флора, що грає в ставка,
поскальзивается й падає у воду. Емма кидається за дочкою й
витягає ïï на берег. Уиндем веде промоклих до нитки Емму
iз флорою й Джозефа домийся
Флора кiлька днiв з жахом згадує, що з нею вiдбулося, боïться
води. А Емма просто занедужує важкою застудою. Через кiлька днiв,
бачачи, що Емма нiяк не може поправитися, лiкар радить Дэвиду вивезти
дiтей на пiкнiк, щоб дати Еммi повний вiдпочинок. Коли сiмейство
ïде, Емму вiдвiдує Уиндем. Вiн заходить i вiдвiдати Емму, i
попрощатися перед вiд'ïздом у Лондон. Але хiба може уражений
чоловiк заспокоïтися тим, що жiнка, за якоï вiн стiльки
мiсяцiв доглядав, так i не стала його коханкою? Емма вiддається
йому, але розумiє, що вiдносини ïх уже не змiнити. Вона не
любить його, хоча, можливо, i могла б, зложися життя по-iншому.
Ïдучи, Уиндем просить проводити його. Емма спускається вниз,
i машина Уиндема при виïздi з гаража наïжджає на
неï
В Емми сильно пом'ятi обидвi ноги, i ïй доводиться до кiнця лiта
лежати в постелi. Один раз вона одержує листа вiд Уиндема, у якому
вiн розповiдає про своï новi плани. У листi попадаються
чарiвнi граматичнi огрiхи. Бiдолаха Уиндем, — думає Емма,
— видно, крутому ошуканець: усе в ньому здається першого
сорту, а якостi сьогодення нi.
Видужуюча Емма багато читає. Вона реве, плаче теперiшнiми слiзьми
над вiршами Вордсворда — стiльки в них нерозбавленоï правди.
I ще читає Юма й замислюється над його фразою: Чоловiк i
жiнка повиннi вступати в сполучник заради виховання молодого поколiння,
i такий сполучник повинен бути досить довгостроковим В. В. Пророкова