Короткий переказ п'єси Це трапилося у Вiшi

Дiя розвертається у Францiï в 1942 р. Камера попереднього
висновку. На лавi сидять кiлька чоловiкiв i хлопчик рокiв п'ятнадцяти,
на особi кожного — тривога й страх, всiх ïх схопили прямо на
вулицi й доставили сюди нiмецькi солдати. Затриманi губляться в здогадах
— що це, перевiрка документiв або що-небудь гiрше? У художника
Лебо прямо на вулицi вимiряли нiс. Ловлять євреïв? Сам вiн
припускає, що всiх ïх, швидше за все, направлять на примусовi
роботи в Нiмеччину. Робiтник Байяр чув, що останнiм часом у Тулузi
влаштовують облави на євреïв. А що трапляється з ними
потiм? Вiдправляють у концтабiр?
Актор Монсо, життєрадiсний парубок, недовiрливо качає
головою. При чому отут концтабiр? Чимало народу ïде на роботу в
Нiмеччину добровiльно — усi одержують подвiйний пайок. Але Байяр
качає головою: вагони з людьми замкненi, вiдтiля б'є в нiс
сморiд — добровольцiв так не замикають
Маршан, добре одягнений дiлок, тримається гидливо, не
приймає участi в загальнiй розмовi й часто поглядає на
годинники. Углядiвши в коридорi майора й професори Гофмана, вiн
заявляє, що повинен першим увiйти в кабiнет, тому що квапиться в
мiнiстерство постачання. Йому це дозволяють
Дискусiя вiдновляється. Легковiрний Монсо як i ранiше малює
райдужнi перспективи: його кузена послали в Освенцим, i той пише, що
дуже задоволено, його там навiть навчили класти цегли. Байяр морщиться:
фашистам довiряти не можна, краще з ними зовсiм не мати справи
Серед затриманих — князь фон Берг. Це викликає здивування у
всiх, особливо в психiатра Ледюка. Тому завжди здавалося, що
аристократiя пiдтримує будь-який реакцiйний режим. Тло Берг
спокiйно пояснює йому, що, звичайно, деякi пiдтримують, але багато
хто дорожать iм'ям, сiм'єю й не хочуть ганьбити ïх
коллаборационизмом. фашизм — найбiльший вибух хамства, i хоча б
тому не може знайти союзникiв у теперiшнiх аристократiв. Витонченi люди
не можуть переслiдувати євреïв, перетворювати Європу
втюрьму.
Дверi кабiнету вiдкривається, вiдтiля виходить, задкуючи, Маршан,
вiн тримає в руцi пропуск. У затриманих зажеврiлася надiя —
адже Маршан явно єврей, а його все-таки вiдпустилися
Монсо радить усiм триматися поуверенней, не виглядати жертвою — у
фашистiв особливий нюх на приреченi. Треба змусити ïх повiрити, що
ти не iзгой
А от марксист Байяр уважає, що пристосовуватися, вивертатися
— ганебно. Проклята буржуазiя продала Францiю, впустила фашистiв,
бажаючи знищити французький робiтничий клас. Щоб почувати себе сильним,
треба опиратися на передову комунiстичну iдеологiю Ледюк
намагається сперечатися з Байяром: хiба iдеологiя може допомогти,
коли тебе катують, заподiюють фiзичний бiль? А фон Берг, широко
розкривши ока, безпосередньо запитує: хiба бiльшiсть фашистiв не з
робiтникiв? Аристократ, на вiдмiну вiд Байяра, робить ставку на
особистiсть — тiльки сильноï особистостi не можна задурманити
голову помилковоï iдеєю
Викликанi пiсля Маршана Байяр i офiцiант назад не вертаються, Серед
затриманих повзе слух, що в кабiнетi кожного змушують спустити штани
— перевiряють, чи не обрiзаний, i, якщо ти єврей,
вiдправляють у концтабiр i спалюють впечи.
Рiшучий Ледюк пропонує спробувати бiгти, його пiдтримують Лебо й
хлопчик, якого мати послала, у ломбард закласти обручка
Процедуру перевiрки документiв i наступного огляду проводять майор,
капiтан i професор. Капiтан i професор — закiнченi антисемiти, i в
них не виникає нiяких сумнiвiв у правильностi власних дiй. Майор
же — новачок у цiй справi, вона тiльки що прибув iз фронту, i його
явно шокує те, чим йому проходиться займатися. Зрозумiвши, що
затриманi замислили втечу, вона попереджає Ледюка, що ïх
стереже зовсiм не один вартовий, як вони припускали, — на вулицi
теж коштує збройна охорона
Люди поступово, один за iншим, зникають за дверима кабiнету. У камерi
залишаються тiльки Ледюк i фон Берг. Останнiй намагається розвiяти
тотальний песимiзм психiатра — не всi люди поганi, у свiтi багато
по-справжньому чималих людей. Ледюк, не сумнiваючись в особистiй
порядностi аристократа, упевнений, що той не може не радуватися, що
фашисти вiдпустять його, переконавшись у помилцi. Це твердження глибоко
ранить фон Берга. Сам вiн почуває вiдразу навiть до побутового
антисемiтизму, а коли в нього в Австрiï заарештували трьох
музикантiв з його власного оркестру й, як вiн згодом з'ясував, знищили,
фон Берг був близький ксамоубийству.
Ледюк просить, щоб князь повiдомив його сiм'ï, що з ним трапилося.
У них було надiйне вкриття, але в дружини сильно розболiлися зуби, от
вiн i пiшов у мiсто за лiками, той^-те-отут-те його й схопили. У кабiнет
викликають фон Берга й майже вiдразу ж випускають, вручивши пропуск, що
аристократ без коливання вручає Ледюку. Сьогоднiшнiй досвiд навчив
фон Берга: щоб совiсть була спокiйна, мало спiвпереживати, випробовувати
почуття провини, треба дiяти, робити вчинки. Ледюк коливається
лише мить, потiм, взявши у фон Берга пропуск, зникає вкоридоре.
Дверi вiдчиняються, виходить професор. Вiн викликає наступного,
але, побачивши нерухомо сидячого на лавi й дивиться в порожнечу фон
Берга, все розумiє й здiймає тривогу. Наприкiнцi коридору
з'являються четверо нових людей — новi арештованi. Ïх женуть
детективи. Арештованi входять у камеру й сiдають на лаву, озираючи стелю
й стiни. У них ще все спереду.
В. И. Бернацкая
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.