Iсторiя сестриноï справи

Уперше в Росiï жiноча праця для догляду за хворими в госпiталях i
лазаретах був використаний при Петровi-1. По його указi в 1715 р. були
створенi виховнi будинки, у яких повиннi були служити жiнки. Однак,
потiм залучення жiнок для роботи в лiкарнях було ськасовано. Роль
доглядальниць була вiдведена вiдставним солдатам. Жiноча праця в
цивiльних лiкарнях знову почали використовувати в серединi 18 столiття.
Його здiйснювали ‘ баби-сидельници'. У теж час до кiнця столiття
спецiальних сестер для догляду за хворими у свiтських лiкарнях, видимо,
не було. Тому можна вважати, що сестрина справа в Росiï почалося в
1803 р., Коли з'явилася служба жалiсливих удiв. У цьому ж роцi й
у Моськвi й Петербурзi при виховних будинках створюються овдовiлi
будинки для пiклування незаможних.
В 1814р. за розпорядженням iмператрицi Марiï Федорiвни з
Петербурзького овдовiлого будинку на добровiльних початках були
запрошенi й спрямованi в лiкарню жiнки для прямого призначення
ходити й дивитися за хворими. Пiсля рiчного випробування 12 березня
1815р. 16 з 24 удiв були наведенi до присяги, i iмператриця на кожну
присвячену вклала особливий знак -Золотий Хрест, на однiй зi
сторiн якого написане СЕРДОЛЮБИЕ В 1818р. у Моськвi був створений
Iнститут жалiсливих удiв, а при лiкарнях стали органiзовувати спецiальнi
курси доглядальниць. Iз цього часу в Росiï починається
спецiальна пiдготовка жiночого медичного персоналу. Викладання велося по
пiдручнику Х. Оппеля. Це було перше керiвництво росiйською Мовою для
спецiальноï пiдготовки персоналу по догляду за хворими, що вийшло у
свiтло в 1822р.
В 1844р. з iнiцiативи великоï княгинi Олександри Миколаïвни й
принцеси Терезiï Ольденбургськой у Петербурзi був вiдкритий
свiтський жалiсливий заклад-перша в Росiï громада сестер милосердя,
що одержала назву < Свято-Троицськая>.
В 1847р. звання сестер милосердя було привласнено першим 10 женжинам, що
получили пiдготовку до громади. Громада сужествовала на засоби
благодiйних органiзацiй.
Однак своï вимоги за хворими в Росiï пред'явила Кримська вiйна
1853-1856гг.
У Петербурзi для догляду за пораненими й хворими не тiльки на
перев'язних пунктах, але й у вiйськових госпiталях велика княгиня Олена
Павлiвна(сестра iмператора Миколи-1) на своï засоби заснувала й
органiзувала крестовоздвиженськую громаду сестер милосердя для
пiклування про поранених i хворих вiйнах. Також вона запропонувала
знаменитому хiрурговi Н. И. Пирогову органiзувати жiночий догляд за
пораненими й хворими на бойовище. Н. И. Пирогов прийняв пропозицiю
великоï княгинi. У жовтнi 1855р. у Севстополi Н. И. Пирогов для
кожноï категорiï сестер Крестовоздвиженськой громади розробив
докладну iнструкцiю дiяльностi, однак i вiд лiкарiв, особливо вiд
молодих, вiн вимагав виконання досвiду сестер, уважаючи, що
сестри не слiпi виконавицi наказiв особи, що тiльки що вступили на
лiкарське поприще. Членами громади були жiнки рiзних станiв i рiвня
утворення.
Серед загонiв особливе мiсце займає Е. М. Бакунина. Пiсля
кримськоï вiйни Е. М. Бакунина прийнялася за створення новоï
громади сестер милосердя. Але, на жаль, ïï прагнення,
ïï боротьба проти перетворення громади в релiгiйний орден, за
подальшi вдоськоналювання пiдготовки сестер не принесла успiху. У
неï з'явилося тверде переконання в тiм, що в основу таких громад
варто покласти не релiгiйнi, а моральнi принципи. Неважливо, до якого
вiросповiдання належить сестра, а важливi ïï суспiльнi погляди
й моральнi принципи. Однак iз цим не погодилася княгиня Олена Павлiвна,
i влiтку 1860р. Бакунина назавжди попрощалася iз громадою, де вона була
сестрою Iгуменею.
Попрощавшись iз громадою Бакунина в себе в маєтку, у Тверськой
губернiï, органiзувала на власнi засоби невелику лiкарню для селян.
Росiйське суспiльство Червоного Хреста <РОКК>, що було створено в
Петербурзi в 1867р. веде свiй початок вiд сестер милосердя
Крестовоздвиженськой громади. Також варто ськазати що всього у
воєнних дiях працювало 160 сестер, 17 ïх ïх загинули при
виконаннi обов'язку.
По iншу лiнiю фронту в розташуваннi англiйських вiйськ початку свою
шляхетну дiяльнiсть англiйська сестра милосердя Флоренс Найтингейл ( 1820-
1910) , що в усьому свiтi вважається основоположницею
сестриноï справи.
Мiжнародним комiтетом Червоного Хреста в 1912р. заснована медаль Флоренс
Найтингейл, що нагороджую сестер, що виявили героïзм у
воєнних дiях. У роки великоï Вiтчизняноï вiйни 1941-
1945гг. 46 сестер у нашiй краïнi були нагородженi цiєю
медаллю. Наприкiнцi 60-х рокiв з'явилися громади сестер милосердя в
Одесi, Харковi, Тбiлiсi. Думки про органiзацiю мiжнародноï
приватноï й добровiльноï допомоги потерпiлим на вiйнi, без
розходження ïхнiх звань i нацiональностi виникли у швейцарця Анри
Дюнана пiд впливом його дiяльностi, що вразила, сестер у перiод
Кримськоï вiйни.
В 1862 р. вiн видає Спогаду про Сольферино i приймає
остаточне рiшення про створення мiжнародноï органiзацiï
допомоги жертвам вiйни. В 1863 у Швейцарiï був органiзований
постiйний Мiжнародний комiтет допомоги пораненим, перейменований в 1876
у Мiжнародний комiтет Червоного Хреста. На цiй конференцiï був
заснований особливий мiжнародний вiдмiтний знак обеспечивающий правовий
захист на поле бою: червоний хрест на бiлому тлi. Росiя
приєдналася до Женевськоï конвенцiï в 1867р., i тодi ж
було створене суспiльство пiклування про поранених i хворих вiйнах. З
1871р. жiнкам було дозволено працювати в госпiталях i в мирний час. В
1897р. Росiйське суспiльство Червоного Хреста заснувало в Петербурзi
iнститут, метою якого була пiдготовка чоловiкiв для догляду за
пораненими й хворими. Строк навчання в iнститутi становив 2 роки.
Сестри милосердя зiграли бiльшу роль у доглядi за пораненими й хворими в
Червонiй Армiï й у боротьбi з епiдемiями в роки громадянськоï
вiйни. ДО 1940 забезпеченiсть середнiми медичними кадрами, у порiвняннi
з 1913р., зросла в 8 разiв. В 1942р. починає виходити журнал
Медична сестра. У п'ятидесятi роки медичнi школи були
реорганiзованi в медичнi училища, створена система середньоï
фаховоï освiти.
В 1993 була створена й прийнята фiлософiя сестриноï справи.
В 1994р. створена Асоцiацiя Медичних сестер Росiï, що приймає
участь у роботi Мiжнародноï Ради сестер.
В 1995р. уперше в Росiï Г. М. Перфильева, лiдер сестриноï
справи, iнiцiатор створення факультету вищого сестриного утворення в
Моськовськiй медичнiй академiï iм. И. М. Сєченова, захистила
докторську дисертацiю на тему: Сестрина справа в Росiï