Герой романноï трилогiï У. Фолкнера Селище

Один iз самих нелюбимих героïв Фолкнера, але в той же час один з
найбiльш колоритних i глибоко прописаних персонажiв, що вперше виник у
рукописному фрагментi Батько Авраам (1926), а потiм на сторiнках його
першого роману Сарторис. Потiм Ф.С. з'явився в рядi оповiдань (Строкатi
конячки, Мiдний кентавр i iн.), що згодом увiйшли в роман Селище.
Ф.С. став загальним персонажем, що персонiфiкує слiпу ощадливiсть,
холоднокровну жорстокiсть i бездушну жадiбнiсть. Це представник нового
соцiального шару на американському Пiвднi — нащадок декiлькох
поколiнь никудишних фермерiв-орендарiв, за словами Фолкнера, живучих на
землi, як перекотиполе. В Селищi образ цього спритного пiдприємця
чи носить не романтично-демонiчнi риси. У другому й третьому томi вiн
здобуває бiльше приземлений вигляд пересiчного буржуа нових часiв,
надiленого звичайними людськими пороками й позбавленого яких-небудь
чеснот
Шлях Ф.С.- це вперте сходження по соцiальним сходам до вершини успiху.
Улаштувавшись у селищi Французова Балка, вiн з далеким прицiлом бере в
дружин вагiтну дочку свого хазяïна, вiдвозить ïï в Техас,
звiдки приганяє табун коней на розпродаж. Так вiн починає
власне справу. Все життя Ф.С.- це серiя ретельно перелiчених
многоходових операцiй. Як говорив про нього Фолкнер, для досягнення
своïх цiлей вiн готовий спокiйно й безжалiсно застосувати будь-якi
засоби. Потрiбна респектабельнiсть — вiн стане респектабельним,
потрiбна релiгiйнiсть — стане релiгiйним, треба знищити власну
дружину — знищить.
Ф.С.- людина, що зумiла пристосуватися до нових часiв, до нового
iндустрiального столiття, але йому невiдомий той лицарський дух, що
має на увазi вiру на честь заради честi й у чеснiсть заради
чесностi (Фолкнер). В очах письменника вiн — головний iнiцiатор
вирубки вишневого саду патрiархального Пiвдня, з його старим кодексом
честi й шляхетностi Ф.С.- людина нiзвiдки, без роду без племенi, що
пожирає однiєю лише полум'яною пристрастю приобретательства.
Шляхом хитрих угод, шантажу й шахрайства вiн поступово скуповує
землi й будинку в Джефферсоне, розставляючи на ключовi мiсця у мiстi
зневажуваних ïм родичiв. Так вiн стає родоначальником
могутнього паразитуючого клану.
Особняк джефферсонского аристократа де Спейна, куди Ф.С.
вселяється пiсля вигнання зганьбленого власника,- зриме
пiдтвердження життєвого трiумфу новоспеченого президента мiського
банку. Однак справа Сноупса приречена. Не випадково Фолкнер
називає його iмпотенцiєю, дефектом, що має не стiльки
медичний, скiльки символiчний змiст. Та й безславний кiнець Ф.С.- його
вбиває племiнник Минк, якого вiн нiколи вiдправив за ґрати,-
прочитується як знамення прийдешнього краху паразитуючого клану.
Парадоксальним образом тема Ф.С. в сазi Фолкнера нагадує ставшие
надзвичайно популярними в 70-80-i роки романи про зльоти й падiння
мафiозних кланiв i ïх хресних батьках. Ф.С.- очевидний прототип
Дону Корлеоне.
Образ Ф.С. був вiдтворений Орсоном Уэллсом (фiльм Довге жарке лiто,
1958). По романi Селище були також поставленi два телесерiали (1965 i
1985).