Сюжет роману Вассермана Каспар Хаузер, або Лiнощi серця

У головного героя роману Каспар Хаузер був прототип — реально
iснуюча людина, про яке багато писали й говорили у всiй Європi.
Вiн з'явився раптом в 1828 р. у Нюрнберге, цей юний незнайомець рокiв
шiстнадцяти або сiмнадцяти, чиє минуле було обкутано
таємницею й чиïм недовгим життям незабаром була насильно
перервана
Роман починається з опису подiй у Нюрнберге влiтку 1828 р. Жителi
мiста довiдаються, що в крiпоснiй вежi пiд стражiв утримується
юнак рокiв сiмнадцяти, котрий нiчого не може про себе розповiсти, тому
що говорить не краще дворiчноï дитини, приймає вiд стражникiв
тiльки хлiб i воду й ходить на превелику силу. На аркушi паперу вiн змiг
написати своє iм'я: Каспар Хаузер. Деякi припускають, що це
печерна людина, iнших — що вiн просто недорозвинений селянин.
Однак зовнiшнiсть юнака — бархатиста шкiра, бiлi руки, хвилястi
свiтло-каштановi волосся — суперечить цим припущенням. При
незнайомцi знайшли лист, з якого виявляється, що в 1815 р.
хлопчика пiдкинули в бiдняцький будинок, де протягом багатьох лет вiн
був позбавлений спiлкування з людьми. Улiтку 1828 р. його вивели з
укриття й, указавши дорогу в мiсто, залишили одного влесу.
Бургомiстр мiста пан Биндер припускає, що юнак є жертвою
злочину. Iнтерес до найди зростає, на нього приходять подивитися
юрби народу. Особливий iнтерес до нього проявляє вчитель Даумер,
що годинниками сидить iз ним i, поступово привчаючи Каспара розумiти
людську мову, довiдається дещо про його минуле. Але вiдповiсти на
питання про те, хто його батьки й хто тримав його в пiдземелля, парубок
як i ранiше не може. Учитель Даумер, узагальнивши всi своï
спостереження, публiкує в пресi статтю, особливо вiдзначаючи
чистоту душi й серця Каспара й роблячи припущення про його шляхетне
походження. Висновки, зробленi Даумером, стривожили деяких членiв
окружного керування, i магiстрат мiста Нюрнберга на чолi з бароном фон
Тухером вирiшує звернутися до президента Апеляцiйного суду
статському радниковi Фейєрбаховi, що проживає в мiстi
Ансбахе, за радою й допомогою. На настiйну вимогу Фейєрбаха
опiкуном Каспара призначають Даумера, що продовжує вiдкривати
Каспару мир речей, кольори, звукiв, мир слова. Учитель не
утомлюється повторювати, що Каспар — це сьогодення чудо й що
його людська природа безгрiшна
Один раз у будинок учителя пiдкидають записку iз застереженням вiд
можливих неприємностей. Даумер сповiщає про це полiцiï,
полiцiя — Апеляцiйному суду. З окружного керування в магiстрат
Нюрнберга приходять вказiвки пiдсилити нагляд за Каспаром, тому що
останнiй цiлком може щось приховувати. Чим бiльше Каспар
довiдається про реальний свiт, тим частiше йому сняться сни. Один
раз Каспар повiдомляє Даумеру, що вiн часто бачить у снi якусь
прекрасну жiнку, палац i iншi речi, якi його дуже хвилюють, а коли вiн
згадує про ïх наяву, те йому робиться смутно. Вiн постiйно
думає про цю жiнку й упевнений, що вона його мати. Даумер
намагається переконати Каспара, що це всього лише сон, тобто щось
нереальне й не має нiчого загального з дiйснiстю. Каспар уперше не
вiрить учителевi, i вiд цього сум його ще бiльше пiдсилюється
Даумер i Биндер пишуть лист Фейєрбаховi, де розповiдають про сни
юнака й про його почуття. У вiдповiдь Фейєрбах радить Каспару
зайнятися верхiвковою ïздою й частiше бувати на повiтрi. При
черговiй зустрiчi Фейєрбах дарує юнаковi прекрасний зошит, у
якiй той починає вести щоденник. Увага суспiльства до Каспару не
слабшає, його часто запрошують у гостi в знатнi сiм'ï. Один
раз Даумер, що супроводжував Каспара, знайомить iз важливим iноземцем по
iменi Стэнхоп, якому вдається заронити сумнiв у душу опiкуна щодо
його пiдопiчного. Даумер пiсля цiєï розмови починає
уважно стежити за Каспаром, намагається викрити його в нещиростi
або в неправдi. Особливо неприємний опiкуновi категорична вiдмова
Каспара прочитати йому запису iз щоденника. Каспара не залишає
почуття занепокоєння, вiн перебуває в глибокiй замисленостi.
Один раз, гуляючи в саду бiля будинку, вiн бачить незнайомця iз закритим
тканиною особою. Незнайомець пiдходить до Каспару й ударяє його
ножем у голову. Злочинця, що ранив Каспара, полiцiя не знаходить Радник
Фейєрбах, зiбравши воєдино всi вiдомi йому факти, пише
доповiдну записку королевi, де затверджує, що Каспар Хаузер
є нащадком якогось знатного роду й що його дитиною усунули з
палацу батькiв, щоб у правах спадщини затвердився хтось iншоï. У
цьому прямолiнiйному викриттi Фейєрбах прямо вказує на
конкретну династiю й на деякi iншi подробицi. У вiдповiдi, присланiй з
канцелярiï короля, Фейєрбаховi пропонується мовчати до
повного з'ясування обставин. Даумер, наляканий замахом на Каспара,
домагається дозволу помiняти мiсце проживання юнака
Опiкункою Каспара стає панi Бехольд. Химерна й надто енергiйна,
вона намагається спокусити парубка. Коли ж наляканий Каспар
ухиляється вiд ïï ласк, вона обвинувачує його в
безтактному поводженнi стосовно ïï дочки. Змучений Каспар
мрiє покинути цей будинок. Пан фон Тухер, оцiнивши обстановку й
пошкодувавши Каспара, погоджується стати його черговим опiкуном. У
будинку Тухера панують тиша й нудьга, опiкун, будучи людиною строг i
небалакучим, спiлкується з Каспаром рiдко. Каспар сумує,
його душу шукає бiльше щироï прихильностi, його знову
терзають дурнi передчуття
Один раз юнаковi приносять лист, а разом з ним — подарунок у
виглядi персня з дiамантом. Автор листа лорд Генрi Стэнхоп незабаром
прибуває в мiсто власною персоною й вiдвiдує Каспара.
Стэнхоп здивований привiтнiстю Каспара й готовнiстю вести з ним довгi й
вiдвертi бесiди. Каспар радий тому, що Стэнхоп обiцяє взяти його
iз собою й показати мир. Той обiцяє також вiдвезти Каспара в
далеку краïну до його матерi. Тепер вони часто бачаться, разом
гуляють, розмовляють. Стэнхоп подає прохання в магiстрат про
опiкунство над Каспаром. У вiдповiдь його просять надати свiдчення про
його добробут. Мiськi влада постiйно за ним стежать, Фейєрбах
наказує навести про нього довiдки. Стає вiдомо яскраве, але
небездоганне минуле лорда: вiн був посередником у темних справах,
досвiдченим ловцем людських душ. Не одержавши дозволу на опiкунство,
Стэнхоп ïде, обiцяючи Каспару повернутися. Вiн уже встиг заронити в
душу юнака надiю на його прийдешнє велич
Через якийсь час Стэнхоп приïжджає в Ансбах i майстерно
розташовує до себе як мiське суспiльство, так i Фейєрбаха.
Вiн одержує листа, що пропонує йому знищити якийсь документ,
попередньо знявши з його копiю. Стэнхоп починає хвилюватися, коли
якийсь лейтенант полiцiï Кинкель пропонує йому своï
послуги й поводиться так, немов йому все известно про таємну мiсiю
Стэнхопа. Лордовi вдається переконати Фейєрбаха перевезти
Каспара з Нюрнберга в Ансбах. Юнак черiд жити в будинку вчителя Кванта.
Вiн як i ранiше зустрiчається зi Стэнхопом, але не завжди йому
легко й приємно з ним:
часом у його присутностi Каспар почуває якийсь страх. Почуття
небезпеки зростає в нього й з появою Кинкеля, i пiд час моралей
агресивно настроєного Кванта, Фейєрбах же, що не втратив
iнтересу до Каспару, публiкує про нього брошуру, де прямо говорить
про кримiнальний характер iсторiï Каспара. Вiн планує
органiзувати таємну поïздку з метою вiдшукати винуватця цього
злочину. Кинкель, ведучи подвiйну гру, умiло розташовує до себе
радника й одержує розпорядження супроводжувати його в цiй
поïздцi
Каспар тепер часто буває в будинку фрау фон Имхоф, гарноï
знайомоï Фейєрбаха. Через якийсь час вiн знайомить там iз
Кларою Каннавурф, молодий, дуже гарною жiнкою iз драматичною долею. Пiд
час вiдсутностi Кинкеля за Каспаром повинен стежити новий наглядач.
Солдат виконує своï функцiï досить тактовно,
переймаючись симпатiєю до юнака. Цьому сприяє й те, що вiн
прочитав брошуру Фейєрбаха. Коли Каспар просить його знайти десь в
iншiм князiвствi графиню Стефанiю й передати ïй лист, солдат, не
коливаючись, погоджується. Тим часом в Ансбах приходить
повiдомлення про раптову смерть Фейєрбаха. Дочка радника впевнена,
що батька отруïли й що це безпосередньо пов'язане з його
розслiдуванням. Стэнхоп теж уже бiльше нiколи не повернеться до Каспару:
вiн покiнчив iз собою десь на чужинi. Спроби Клари фон Каннавурф хоч
якось розвеселити Каспара безуспiшнi. Почуваючи, що вона
закохується в парубка й що щастя з ним неможливо, вона ïде
Через деякий час у будинку суду до Каспару пiдходить незнайомий пан i
говорить йому, що вiн посланий його матiр'ю, i називає його мiй
принц. Незнайомець говорить, що завтра вiн буде чекати юнака в
палацовому саду з екiпажем i покаже йому знак вiд його матерi, що
доводить, що вiн — дiйсно посланник графинi. Сон, повний тривог i
символiв, що Каспар бачить уночi, не може похитнути його рiшення. У
призначений час вiн приходить у сад, де йому показують мiшечок,
сказавши, що там лежить знак вiд його матерi. Поки Каспар
розв'язує цей мiшечок, йому завдають удару ножем у груди.
Смертельно поранений Каспар живе ще кiлька днiв, але врятувати його не
вдається Я. В. Нiкiтiн
Джерело: Всi шедеври свiтовоï лiтератури в короткому викладi.
Сюжети й характери. Закордонна лiтература XX столiття. М.: Олiмп; ТОВ
Видавництво ACT.