Герой епосу Овiдiя Назона Метаморфози

Фаетон син Гелиоса й Климени, дружини пануючи Меропса. Гордовитий Эпаф,
син Ио i Юпiтера, висловив сумнiв у божественному походженнi Фаетон.
Той, скривджений, сповiстив про це Климене; вона клятвено пiдтвердила
батькiвство Гелиоса, але цього синовi здалося недостатньо, i вiн
вiдправився в чертоги батька, щоб довiдатися правду безпосередньо вiд
нього. Гелиос ласкаво зустрiв сина й дав страшну клятву богiв —
Стигийской вологою — виконати будь-яке його бажання; син захотiв
на день одержати батькiвську запряжку Батько був уражений цим
божевiльним прагненням — ти просиш про стратi, син, замiсть
дарунка — i описав всi труднощi шляху. Син залишився непохитний, i
не осмелившийся вiдмовити батько пояснив йому шлях, дав останнi
наставляння й випустив запряжку. Ф. не впорався з перекiрливими кiньми,
злякався небезпек, що пiдстерiгали його на крутому небесному шляху, i
покаявся у своєму божевiльному вчинку. Точна деталь — уже
бажаючи зватися Меропсовим сином — показує порожнє
марнославство, подвигшее Ф. на його розпачливий учинок. Позбавленi
твердоï руки, конi понесли колiсницю по власнiй сваволi, несучи
всюди спустошення (опис його досить докладно i яскраво); Земля заблагала
перед Юпiтером, i той, не маючи iншого виходу, убив невдачливого вiзника
перуном. Упалий у води Додана, Ф. був похований сестрами-гелиадами, що
перетворилися вiд скорботи втополя.
Мiф про Фаетон вiдомий нам насамперед у викладi Овiдiя; однак вiн був
популярний в античностi, йому були присвяченi Гелиади Эсхила й Фаетон
Еврипида. Вiд останньоï трагедiï збереглися досить значнi
фрагменти, що дозволяють судити про сюжет; з них стає очевидним,
що мотивування вчинку у Ф. зовсiм iнша: батько вирiшив видати його за
дочку Киприди, i Ф., не схвалюючи нерiвного шлюбу, захотiв перевiрити
своє божественне походження. Образ Ф. в Овiдiя зовсiм позбавлений
тих романтичних рис, якi властивi йому в новiтнiй лiтературi: головний
мотив оповiдання — розплата за гординю