Героïчний епос: Виклад сюжету Рамаяна. Книга сьома Остання

Пройшло час, роз'ïхалися з Кошали родичи й друзi пануючи, пiшли доблеснi мавпи й ведмедi з багатими дарунками й словами вдячностi. Новий цар правил мудро; пiдданi були щасливi, а дружина нiжно любила його. Але до слуху Рами знову дiйшли худi толки про Сито i ïï мниму невiрнiсть у полонi в Равани. Пiдданi нарiкали, що ïхнiй пан не повинен був привозити Ситу в столицю, тому що до неï доторкався цар ракш-сов i вона нечиста! I хоча Рама як i ранiше любив дружину, йому довелося вiдправити Ситу у вигнання, у лiсову пустель
Пройшло багато рокiв. Кошала процвiтала, але ïï правитель не почував себе щасливим: пам'ять про Сито мучила його серце, любов до неï не проходила. А Ситатем часом жила в обителi мудрого Вальмики, що твердо знав, що вона безневинна. У неï народилися близнюки — Куша й Лава. Сита вела благочестиве життя; сини пiдростали. Вальмики склав Рамаяну, навчив цiй великiй пiснi дiтей Рами й чекав випадку стати перед царем Наступив бажаний день. Великий син Дашаратхи влаштував жертвопринесення коня в знак того, що досяг вершини могутностi. На свято прийшли Вальмики з Кушей i Лавою, якi проспiвали царевi сказання про подвиги Рами. Зi слiзьми радостi цар обiйняв синiв i велiв послати за Снтой. Вiрна дружина Рами з'явилася в палац, i всi побачили, що вона так само прекрасна, як колись. Рама сказав ïй, що нiколи не сумнiвався в ïï чистотi й випливав лише бажанню народу. Так нехай народу й доведе вона свою безвиннiсть. Красуня Сита викликнула: Клянуся, що завжди зберiгала вiрнiсть коханому чоловiковi. Нехай на пiдтвердження цiєï клятви Мати-земля розкриє обiйми й прийме дочка свою у своє лоно!
И чудо свершилось: Земля розкрилася. Прекрасна Сита пiшла в ïï надра й з'єдналася зi своєю Матiр'ю для вiчного життя
Народ радiв, усi прославляли Раму й Ситу. Але Рама був сумний, тому що знову втратив свою кохану. По його слову митецький скульптор вiдлив золоте зображення Сити. Згодом Рама передав царство синам i став подвижником. Так вiн жив, очiкуючи смертi, поки смерть не позбавила його вiд тiлесного вигляду. Рама пiднiсся на небо, де зустрiвся з божественноï Ситой i бiльш уже не розлучався з нею нiколи.