Героïчний епос: Виклад сюжету Рамаяна. Книга сьома Остання

Пройшло час, роз'ïхалися з Кошали родичи й друзi пануючи, пiшли
доблеснi мавпи й ведмедi з багатими дарунками й словами вдячностi. Новий
цар правил мудро; пiдданi були щасливi, а дружина нiжно любила його. Але
до слуху Рами знову дiйшли худi толки про Сито i ïï мниму
невiрнiсть у полонi в Равани. Пiдданi нарiкали, що ïхнiй пан не
повинен був привозити Ситу в столицю, тому що до неï доторкався цар
ракш-сов i вона нечиста! I хоча Рама як i ранiше любив дружину, йому
довелося вiдправити Ситу у вигнання, у лiсову пустель
Пройшло багато рокiв. Кошала процвiтала, але ïï правитель не
почував себе щасливим: пам'ять про Сито мучила його серце, любов до
неï не проходила. А Ситатем часом жила в обителi мудрого Вальмики,
що твердо знав, що вона безневинна. У неï народилися близнюки
— Куша й Лава. Сита вела благочестиве життя; сини пiдростали.
Вальмики склав Рамаяну, навчив цiй великiй пiснi дiтей Рами й чекав
випадку стати перед царем Наступив бажаний день. Великий син Дашаратхи
влаштував жертвопринесення коня в знак того, що досяг вершини
могутностi. На свято прийшли Вальмики з Кушей i Лавою, якi проспiвали
царевi сказання про подвиги Рами. Зi слiзьми радостi цар обiйняв синiв i
велiв послати за Снтой. Вiрна дружина Рами з'явилася в палац, i всi
побачили, що вона так само прекрасна, як колись. Рама сказав ïй, що
нiколи не сумнiвався в ïï чистотi й випливав лише бажанню
народу. Так нехай народу й доведе вона свою безвиннiсть. Красуня Сита
викликнула: Клянуся, що завжди зберiгала вiрнiсть коханому чоловiковi.
Нехай на пiдтвердження цiєï клятви Мати-земля розкриє
обiйми й прийме дочка свою у своє лоно!
И чудо свершилось: Земля розкрилася. Прекрасна Сита пiшла в ïï
надра й з'єдналася зi своєю Матiр'ю для вiчного життя
Народ радiв, усi прославляли Раму й Ситу. Але Рама був сумний, тому що
знову втратив свою кохану. По його слову митецький скульптор вiдлив
золоте зображення Сити. Згодом Рама передав царство синам i став
подвижником. Так вiн жив, очiкуючи смертi, поки смерть не позбавила його
вiд тiлесного вигляду. Рама пiднiсся на небо, де зустрiвся з
божественноï Ситой i бiльш уже не розлучався з нею нiколи.