Центральний персонаж добутку Н. Г. Чернишевського Що робити?

Рахметов вiдрiзняється вiд iнших героïв роману так само, як
сам роман Чернишевського — вiд тради ционних психологiчних
романiв. У журналi Епоха, що издавались М.М. i Ф.М. Достоєвськими,
про Рахметове писали як про якийсь кабiнетний мiф, що подорожує
так само легко по факультетах, як i по Європi (Н.Соловйов). У
художнiй iєрархiï роману вiн займає вищий щабель,
будучи єдиним представником особливих людей — пропорцiйно
тому, як у життi автор, за його словами, зустрiв дотепер тiльки вiсiм
зразкiв цiєï породи. Деяка риса уже з'єднувала ïх
в одну породу й вiдокремлювала вiд всiх iнших людей, попросту говорячи
— участь у пiдпiльнiй революцiйнiй роботi. Не знаючи езоповоï
мови Чернишевського, неможливо зрозумiти, навiщо Р. вiв найсуворiший
спосiб життя, займався чужими справами або нiчиïми особливо
справами, в збiрних пунктах приятелiв знайомив тiльки з людьми, що мають
вплив на iнших, мало бував будинку, усе ходив i роз'ïжджав.
Вiд нових людей особлива людина вiдрiзняється многим. По
походженню вiн не рiзночинець, а дворянин, iз прiзвища, вiдомоï з
XIII столiття; не обставини, а тiльки сила переконань змушує його
йти проти свого Середовища. Вiн переробляє як розумову, так i
фiзичну свою природу, пiдтримує у собi непомiрну силу, тому що це
дає повагу й любов простих людей. Вiн начисто вiдмовляється
вiд особистих благ i iнтимного життя, щоб боротьба за повну насолоду
життям була боротьбою тiльки за принципом, а не по пристрастi, по
переконанню, а не по особистiй потребi. Звiдси й прiзвисько Рахметов
— ригорист (вiд панцира. rigore — жорстокiсть, твердiсть),
пiд яким вiн уперше з'являється в VI роздiлi третього роздiлу
книги. Ригоризм життєвий випливає з ригоризму розумового:
Всi великi теоретики були людьми крайнiх думок, — писав
Чернишевський у статтi Граф Кавур. Р. служить живим втiленням
теорiï розрахунку взаємних вигiд, реалiзуючи потенцiï,
закладенi в нових людях. Важливо й те, що найближчим лiтературним
попередником Р. є Базарiв з роману Тургенєва Батьки й дiти.
Зберiгаючи деяку стилiстичну наступнiсть, Чернишевський у той же час
показав, що Рахметов вiдрiзняється вiд Базарова наявнiстю
позитивноï крапки додатка своïх сил i має можливiсть
дiяти серед однодумцiв Образ Рахметова побудований на парадоксальному
сполученнi що не сполучить. Гранична хронологiчна конкретнiсть його
бiографiï, що служить крапкою вiдлiку й для багатьох iнших подiй
книги, сусiдить зi значними собитийними лакунами; другорядна дiюча
особа, вона виявляється поважнее всiх … узятих разом;
крайнiй матерiалiст у поглядах, вiн живе й бореться тiльки за iдею.
Однак ця суперечливiсть обертається стилiстичною розмаïтiстю,
характерним для жанру мениппеи, до якого близький роман
При всiєï видимоï побудова образа Рахметова основному
сюжету книги вiн займає в ньому осьове положення, виконуючи
функцiï посередника: мiж вiдкритоï (сiмейноï) i
схованоï (полiтико-революцiйноï) частинами сюжету, тобто мiж
видимому й невидимим звичайному читачевi мирами: тим часом свiтлом i цим
(коли передає Вiрi Павлiвнi записки вiд уехавшего в Америку
Лопухова); мiж минулим, сьогоденням i майбутнiм (коли з звичайного
доброго й чесного юнака~дворянина, людини минулого, стає особливою
людиною майбутнього й знає настання цього майбутнього з точнiстю
до року); мiж рiзними частинами цього миру (коли подорожує по
Росiï й за кордоном). Вищим проявом месiанських властивостей Р.
є очiкування його приïзду напередоднi змiни декорацiй. Явний
мiфологiчний пiдтекст цього образа зв'язаний зi структурою роману,
органiзованоï за принципом свiтового древа: Р. i iншi нечисленнi
особливi люди спускаються з його верхнього, небесного ярусу на грiшну
землю для ïï очищення. Житiйно-легендарнi риси бiографiï
Р., що вiдсилають до Житiя Алексiя, людини Божия, до билин про богатирiв
i до новiтнiх легенд про бурлаку Никитушке Ломове, до романтичних
образiв сверхлюдей, у сполученнi з побутовою деталiзацiєю,
покликанi пiдкреслити його унiверсальнiсть i абсолютна реальнiсть
Серед прототипiв Рахметов найчастiше називають П.А. Бахметева (зi слiв
самого Чернишевського), що вчився в Чернишевського в Саратовской
гiмназiï й пiсля незакiнченого навчання в землеробському iнститутi
виïхав у Європу, а потiм в Океанiю, щоб створити там новий
соцiальний лад. Образ Р., як i годиться всякому житiйному образу,
породив безлiч наслiдувань. Вiн став еталоном професiйного
революцiонера, на що вказував Д.И.Писарєв у статтi Мислячий
пролетарiат (1865), назвавши Р. iсторичним дiячем: У загальному русi
подiй бувають такi хвилини, коли люди, подiбнi Рахметову, необхiднi й
незамiннi…