Антична лiтература: виклад легенди Прикутий Прометей

Дiя вiдбувається в гiрськiй мiсцевостi далекоï Скифии. Бог
вогню, коваль Гефест, божества Влада й Сила, виконавцi волi Зевса,
ведуть до стрiмчака Прометея, щоб прикувати його до скелi. Прометей
розповiдає вiтрам швидкокрилим, рiкам, морським незлiчимим хвилям,
всiй землi й сонцю про своï страждання, про долю своєï
Прометей говорить, що вiддається стражданням за тi благодiяння,
якi вiн принiс смертним — людям. Для них вiн украв у богiв вогонь,
сховав його в стовбурi порожнього очерету. З тих пор вогонь став людям
помiчником у всехделах, навчив ïх рiзним мистецтвам
Коли Прометей говорить останнi слова, до нього доноситься шум колiсницi,
що несеться по небу. Прометей стривожений. Вiн не чекає нiчого
гарного вiд можливих прибульцiв. I боги, i героï тепер його вороги.
Шум колiсницi нагадує Прометею звуки, якi видають птахи, що
несуться по небу, що розсiкають крильми ефiр. З'являються дочки титана
Океану — Океаниди,якi заспокоюють Прометея. Вони примчалися на
швидкокрилiй колiсницi, тiльки-но вмовивши свого батька й не встигнувши
надягти сандалiй. Океаниди побачили Прометея висячоï на скелi й
закованим у ланцюзi. Виконуючi в трагедiï роль Хору, вони журяться
про долю героя, говорять йому, що всi, крiм Зевса, спiвчувають йому.
Гнiв Океанид спрямований на Зевса, що ненаситний у своïй злостi й
ненавистi
Незважаючи на жорстокi страждання, Прометей сповнений рiшучостi
протистояти Зевсу. Вiн нагадує, що ще може знадобитися грiзному
Зевсу, тому що знає велику таємницю швидкого падiння його
могутностi й влади. Хор захоплюється смiливiстю й мужнiстю
Прометея, але попереджає його про небезпецi вiльних мовлень:
страта може бути болiсний i довгоï, а гнiв Зевса невигубний. Хор
запитує в Прометея, за який злочин вiн несе таке борошно. Прометей
розповiдає Океанидам, що мiж безсмертними богами зайнявся заколот,
щоб скинути Крона й зробити верховним владикою Зевса. Прометей прийняв
сторону Зевса, з'єднавшись iз Землею-Фемiдою проти Крона i його
соратникiв. Але Зевс за цю допомогу вiддав Прометею жахливим покаранням:

• Адже всiм тиранам властива хвороба Злочинноï недовiрливостi до друга!..

Прометей, якому боляче говорити, але й мовчати не легше, продовжує оповiдання. Зевс сiл на отчий трон i став розподiляти пошана й влада мiж новими богами, але зовсiм забув про людей, нещасних смертних. Потiм задумав Зевс щось ще бiльш страшне: винищити людей. I за рiд людськоï нiхто не заступився. Єдиним ïхнiм захисником вiд вiрноï смертi виявився Прометей. Вiн пошкодував ïх, але жорстоко за це покарано. Прометей уважає, що його страта — ганьба для могутнього й владного Зевса.
Хор розпитує Прометея про його допомогу людям. Прометей докладно
перераховує своï милостi до смертного. Спочатку вiн звiльнив
людство вiд умiння передбачати майбутнє . Це дало людям надiю на
краще. Потiм вiн подарував смертним вогонь, i це зовсiм змiнило
ïхнє життя. Хор говорить, що за це свавiлля Прометей i
покараний. Прометей не заперечує, що заздалегiдь розумiв все
значення свого вчинку. Але вiн свiдомо йшов рятуйте!, готовив страту для
самого себе. Правда, вiн не знав, що покарання буде таким болiсним
Прометей просить хор зiйти з небесноï колiсницi й помучитися
небагато з тим, хто зараз страждає. Адже лихо те до одному
приходить, то до iншому. Хор сходить сколесници. Раптом у повiтрi
з'являється крилатий кiнь, що несе бога Океану. Океан
умовляє Прометея упокоритися, щоб покарання не стало ще страшнее.
Вiн береться сам вимолити в Зевса прощення Прометею, але Прометей
непохитний. Вiн пояснює Океану, що не гордiсть заважає йому
покаятися перед Зевсом. Йому соромно за свою ганьбу, адже саме вiн
допомiг нинiшнiм богам одержати ïхню безмiрну владу. Але Прометей
не хоче знову розповiдати про свою участь у боротьбi за владу, вiн
говорить про те, яке значення мала його допомога людству. Вiн навчив
людей думати й розумiти закони розвитку природи; потiм розповiв ïм
про те, як будувати з дерева й цегли. Завдяки допомозi Прометея люди
вийшли з печер, де вони до цього животiли
Хор спiвчуває Прометею. Вiн журиться, що вiдважний юнак вiд
розпачу втрачає свiй розум, але Прометей прагне закiнчити
оповiдання. Вiн не сказав ще про головний; завдяки його допомозi люди
навчилися мистецтву лiкування хвороб. Прометей пiдказав ïм, як
робити лiкувальнi мазi, як виготовляти лiки. Потiм вiн навчив ïхнiм
прикметам природи; дав умiння розпiзнавати пророчi сни й розумiти
ïхнiй змiст; дав знання про вiщi голоси. Допомога Прометея
придалася й тодi, коли людинi треба було зрозумiти закони навколишнього
свiту: прикмети дорожнi, життя тварин i птахiв, пристрiй нутрощiв
тварин. Прометей розповiв смертним i про те, яких тварин можна приносити
в жертву богам i як зрозумiти знаменья вогню. До Прометея нiхто не
пiдказав людям, як ïм добувати кориснi копалини, як ïх
використати. Вiд Прометея в людства й всi знання про мистецтва й науку
Хор пророкує героєвi звiльнення вiд оковiв i могутнiсть,
рiвна Зевсу. Вiн заперечує, що верховна Доля поки цього не
вирiшила. Прометей приховує таємну таємницю про
майбутнє Зевса, i, якщо вiн збереже неï, йому вдасться
звiльнитися вiд цих ганебних уз.
Незабаром з'являється божевiльна И6, дочка бога рiки Инаха. На
скитания ïï прирекла ревнива Гера, дружина Зевса, за любов
свого чоловiка до Ио. Щоб утiшити Ио, Прометей розповiдає ïй
про рятування вiд божевiлля й про швидке падiння Зевса: престолу й влади
його позбавить нова дружина. Тринадцятий нащадок Ио, син Зевса,
звiльнить Прометея, якщо на той час вiн буде ще у своïх оковах. Хор
оплакує долю Ио.
Прометей трiумфально говорить про те, що жоден з могутнiх богiв не
знає таємницi падiння Зевса й способу порятунку вiд лиха, що
загрожує йому. Це вiдомо тiльки Прометею, що смiється над
Зевсом, поки ще, що загрожує всiм, своïми блискавками й
гнiвом. Випробовуючи борошна страти, Прометей загартовується
встраданиях.
Хор розпитує Прометея про майбутнє Зевса, але ïхнiй
дiалог перериває зненацька, що з'явився Гермес, посланець Зевса.
Гермес вимагає в Прометея сказати правду про нову дружину Зевса,
весiлля з якоï вiднiме в Зевса влада. Гермес нагадує
Прометею, що його зухвалiсть уже привела до страшноï страти на
скелi, однак Прометей непохитний. Вiн вiдмовляється перемiнити
своï мучення на принизливу роль раба Зевса. Гермес не розумiє
завзятостi Прометея й не вважає себе дiєприкметниковим до
його страждань. Але Прометей повiдомляє, що випробовує
ненависть до всiх богiв, що предали його й так що несправедливо
отплатили йому за допомогу. Якоï би страти не зрадили його вороги,
до якоï би хитростi вони не вдалися, вiн буде мужньо зберiгати свою
таємницю. Прометей шле виклик блискавки й грому — вони не
можуть зломити його рiшучостi. Вiн вiдмовляється далi розмовляти з
жалюгiдним Гермесом.
Гермес бачить, що таке серце проханнями не торкнути i обiцяє
Прометею за впертiсть страшну страту. Зевс придумав, скинувши грiм i
блискавку, роздрiбнити стрiмчак, на якому висить Прометей. Упала скеля
покриє собою нещасного, а лахмiття його тiла й печiнка буде щодня
рвати орел, жорстокий i кровожерливий посланник Зевса. Мучення Прометея
нiколи не окончатся й будуть вiчними, тому що кентавр Хирон, умираючи,
подарував Прометею безсмертя. Гермес знову призиває Прометея
кблагоразумию.
Прометей непохитний. Вiн завжди розумiв, що його очiкує, i
новина, що повiдомив йому Гермес про майбутнi страждання, не лякає
його. Але смерть вiд руки ворога мужньому героєвi не ганебна.
Гермес попереджає Хор, що Зевс має намiр виконати свiй вирок
i всiм варто вiдiйти вiд Прометея. Але Хор готовий разом з героєм
долю перетерпiти, тому що так само, як i Прометей, ненавидить зрадникiв.
Прометей почуває, як затремтiла земля, чує глухi гуркоти
грому, бачить полум'янi звоï блискавок i порох, що здiймає
вихрами. Вiн призиває Ефiр пiдтримати його дух, щоб вистачило сил
перенести несправедливi страждання. Ударяє грiм, блищить
блискавка. Прометей разом зi скелею провалюється пiд землю