Який я бачу формулу украïнського Вiдродження

20 рокiв пройшло вiдтодi, як наша Украïна з достоïнством
проголосила про свою незалежнiсть. Напевно, для держав з давно iснуючим
традицiйним пристроєм десять рокiв — це мить, незначна
частина ïхнього минулого. Iнша ж справа — десятилiття для
нашоï краïни, кiлька попереднiх сторiч пiсля Переяславского
ради виснажили, розтрощили нацiональний потенцiал украïнцiв.
Згадаємо заборону нашоï iсторiï, мови, культури, науки!
Згадаємо, як святе право на власну державнiсть було зведено до
рiвня кримiнального злочину!
Двiчi iсторiя давала украïнцям можливiсть пiдняти й вiдстояти
iдею державностi. Уперше, вiсiмдесят рокiв тому, ця спроба виявилася
невдалою. Десять рокiв тому iсторiя подарувала наших нацiй ще один,
напевно, останнiй шанс. Тепер, я думаю, все залежить лише вiд нас самих.
Перед украïнцями з'явилося питання: як зробити Украïну раз i
назавжди незалежноï в повнiм значеннi цього слова? Як довести
усьому свiту, що ми здатнi не тiльки героико-романтично проголошувати
своя суверенна держава, а тодi, пересварившись з'ясовуючи, хто бiльший
герой, втратити ïï знову? У чому полягає та єдина
формула, загальна й безпомилкова, що допоможе зробити Украïну
навiки незалежноï, демократичноï, багатоï й сильноï?
Украïну, що будуть поважати всi провiднi краïни миру, що буде
мати право голосу у свiтовiй iсторiï.
На мою думку, сьогоднi украïнцi кожною клiтинкою повиннi
усвiдомити нашу провiдну нацiональну iдею — iдею єдностi
нацiй i соборностi. Наш народ прийшов до проголошення своєï
незалежностi розрiзненим, роздертим на ворогуючi сегменти: за рiвнем
нацiональноï свiдомостi, за релiгiйними переконаннями, за
полiтичними поглядами, за мовою й т.п.. Тiльки роздiливши, посiявши
ворожнечу, нас можна було й можна буде надалi тримати в покiрностi.
…Пригадується притча, за якоï богатиревi
запропонували розiрвати грубий канат, скручений з декiлькох тонких
мотузок. Вiн цього не змiг зробити. Тодi мала дитина розкрутила той
канат i легко перервала кожну мотузку… От чому кожний з нас
повинен усвiдомити: поодинцi нам не вижити! Боротьба за незалежнiсть
почалася з вiдомого живого ланцюга, утвореноï вiд Києва до
Львова людьми, якi узялися за руки. Цим ланцюгом потекла енергiя
вiдродження держави й консолiдацiï нацiй. Цей ланцюг простягнувся
потiм вiд Києва до Лупенска й Харкова, Одеси й Криму. Ми
зрозумiли, що станемо хазяями на нашiй i своïй землi, лише
об'єднавшись. I iншого шляху в нас немає!
А ще менi хочеться привести слова нашого земляка Григорiя Сковороди,
що сказав про наш народ: Не вчите яблуню народити яблука. Краще
вiдженете вiд ïï шкiдникiв. Це була вiдповiдь недругам i
ворогам Украïни, якi намагалися довести, що украïнськi
нацiï є недержавноï, приреченоï на другоряднi
iсторичнi ролi. Так, на шляху до самовiдродження й щироï величi в
нас ще чимало перешкод. Вони заважають, реалiзувати необхiднi полiтичнi,
економiчнi й соцiальнi реформи, створити ринкову систему й звести на
ноги сучасну законотворчу владу на європейський лад.
И менi подумалося: незабаром, закiнчивши школу, ми ввiйдемо в доросле
життя. Тому, напевно, на нас, на нашi знання, енергiю, свiдомiсть,
завзятiсть повинна обпертися Украïна. Наскiльки ж це важливо й
вiдповiдально! Я знаю, що часто нас називають сникерсним поколiнням, що
виросло в епоху суцiльних експериментiв у комп'ютерних променях. Але, я
впевнений, ми зумiємо залишити по собi гiдний слiд у нашiй
украïнськiй iсторiï, виправдати призначення. А покажчиком нам
буде формула украïнського Вiдродження: єднiсть плюс
патрiотизм.