Конструктор винищувача З-16 И. И. Сикорский

Конструктор винищувача З-16 И. И. Сикорский ( 1889-1972) прославився в
роки першоï свiтовоï вiйни створенням флоту перших у свiтi
серiйних багатомоторних аеропланiв —i гiгантських
бомбардувальникiв Iлля Муромець . У цей час вiн побудував i ряд легких
лiтакiв рiзних типiв, переважно винищувального призначення. Однак першi
досвiдченi З-16 з'явилися на свiтло не як винищувачi. Своïм
створенням вони були зобов'язанi успiхам, досягнутим конструктором у
розробцi легких двомiсних розвiдникiв. Двомiснi бiплани З-6Б и С-10 И.
И. Сикорского вийшли переможцями на мiжнародних конкурсах вiйськових
аеропланiв, що проводилися росiянином вiйськовим вiдомством в 1912 i
1913 р. Друге мiсце в конкурсi 1913 р. зайняв також лiтак И. И.
Сикорского —i моноплан З-11А. Якщо через недостатньо розвинений И.
И. Сикорский (прз подання про потреби створюваноï вiйськовоï
авiацiï замовлення на З-6Б обмежився всього навсего двома машинами,
то ситуацiя iз закупiвлями лiтакiв-переможцiв конкурсу 1913 г. була вже
зовсiм iншоï. Росiйський уряд прийняло в 1913 р. Бiльшу програму
посилення армiï , вiдповiдно до якоï планувалося формування
десяткiв корпусних, крiпакiв, польових (армiйських) i особливого
призначення (для кавалерiйських корпусiв) авiацiйних загонiв. Головним
завданням загонiв передбачалася розвiдка Для маневрених корпусних
загонiв передбачалася будiвля легких i компактних монопланiв, а для
стацiонарних крiпосних i польових —i бiльше важких бiпланiв. У
червнi 1914 р. Акцiонерне товариство Росiйсько-Балтiйського вагонного
заводу (АТ РБВЗ) , де головним конструктором i керуючим
Повiтроплавального вiддiлення працював И. И. Сикорский, уклало контракт
iз Головним вiйськово-технiчним керуванням (ГВУ) Вiйськового
мiнiстерства на будiвлю до кiнця року 45 лiтакiв (14 бiпланiв-
розвiдникiв З-10А, 24 моно план а-розвiдника З-11А, 2 тренувальних
моноплани З-12 i 5 навчальних бiпланiв ) . Замовлення було досить
великим для того часу й мiг би 6бути ще бiльше, якби не завантаженiсть
вiддiлення серiйною будiвлею багатомоторних муромцев. У той же час свою
Бiльшу програму посилення вiйськового флоту прийняло й Морське
мiнiстерство Росiйськоï iмперiï, у якiй велика увага
придiлялася й розвитку авiацiï. Передбачалося створення ряду
авiацiйних станцiй (без гiдроавiацiï) , оснащених новими
гiдролiтаками, у тому числi й поплавковими З-10. Для нових апаратiв
необхiдно було пiдготувати нових льотчикiв, i морське вiдомство уклало 1
вересня 1914 р. контракт iз АТ РБВЗ на будiвлю легкого навчального
поплавкового бiплана Крихiтцi конструкцiï И. И. Сикорского. Ранiше
морська авiацiя в якостi навчального використовувала маленький
поплавковий лiтак З-5А
Для пiдготовки ж сухопутних льотчикiв И. И. Сикорский побудував бiплан
З-8 Крихiтка . Обидва лiтаки були iдентичнi в основному по
конструкцiï, вiдрiзняючись тiльки розташуванням крiсел пiлотiв. На
З-5А вони розмiщалися одне за iншим, а на З-8 минулого встановленi
поруч. За зразком цих, що добре зарекомендували себе, лiтакiв i
передбачалося будувати як п'ять навчальних бiпланiв , замовлених ГВУ,
так i навчальну Крихiтку для флоту. Однак обоє прототипу були
побудованi ще в 1912 р. i вже встигли морально застарiти. Була потрiбна
розробка принципово нового одне-двомiсного швидкiсного учбово-
тренувального пробного бiплана. Правлiння АТ РБВЗ, у першу чергу його
голова —i видатний органiзатор вiтчизняного машинобудування
Михайло Володимирович Шидловский, вирiшило доручити И. И. Сикорскому
розробку легкого лiтака, що вiдповiдає новим вимогам. Тому що
головний конструктор був в основному зайнятий створенням важких
багатомоторних гiгантiв, спостереження за будiвлею й випробуваннями
легких лiтакiв звичайно довiряли кому-небудь iз його найближчих
соратникiв, тобто, по сучаснiй термiнологiï, призначали провiдних
конструкторiв, якi одночасно минулого й льотчиками-випробувачами
пiдопiчних машин. Таким хресним батьком З-16 став лейтенант
Iмператорського Росiйського Вiйськово-Морського Флоту Георгiй Iванович
Лаврiв, друг дитинства й вiрний соратник И. И. Сикорского. Досвiдчений i
вiдважний льотчик, вiн був i талановитим винахiдником, що добре
розбирався в авiацiйнiй технiцi. Головним помiчником И. И. Сикорского в
проектуваннi лiтакiв був його соратник по киïвському суспiльству
повiтроплавання Анатолiй Анатолiйович Серебренников. Вiн завiдував
технiчним бюро Повiтроплавального вiддiлення АТ РБВЗ, Сикорский готовив
тiльки ескiзи загального виду, компонування, ваговий розрахунок i ескiзи
деяких основних частин нового апарата, вiдповiдно до яких спiвробiтники,
як правило креслярi iз середнiм технiчним утворенням, робили докладне
конструкторське пророблення цих частин i деталей. Дослiдження з
аеродинамiки новоï машини проводилися самим И. И. Сикорским у
невеликiй досвiдченiй лабораторiï заводу, так i по його замовленнях
пiд керiвництвом Василя Адрiановича Слесарева в найбiльшiй у Росiï
аеродинамiчноï лабораторiï Петербурзького полiтехнiчного
iнституту