Образи жiнок-крiпачок у творi Марка Вовчка "Iнститутка"

Марко Вовчок у багатьох своïх творах показала тяжке пiдневiльне життя жiнок-крiпачок. Не стала винятком i повiсть "Iнститутка", де письменниця змалювала правдивi образи Устини, Катрi, бабусi.
Життєрадiсною вдачею, волелюбнiстю й оптимiзмом приваблює Устина. Вона рано залишилася сиротою, росла в чужих людей. В десять рокiв ïï забрали до панського двору та примусили працювати нарiвнi з дорослими. Важко ïй було у староï панi, i зовсiм нестерпним стало життя при панночцi. "Прийду було ïï вбирати, вже якоï наруги я од неï не натерплюся!.." А одного разу панночка мало не задушила свою покоïвку. Устина покiрна долi, мовчки зносить усi знущання. Хоч дiвчина й покоряється панам, але весь час мрiє про волю: "Коли б воля, заспiвав би так, щоб i на селi лунало..." Звiльнилася вона вiд крiпацькоï неволi, коли Прокопа вiддали в москалi. I хоча ïй i в мiстi доводилося тяжко працювати, але вона почувала себе щасливою. Устина була безмежно вдячною Прокопу за те, що вiн визволив ïï з крiпаччини.
На вiдмiну вiд Устини, Катря була вiльною козачкою. Вийшовши замiж за крiпака Назара, змушена була працювати на панiв. Спочатку вона годила ïм, намагалася працею заслужити подяку. А замiсть неï - дорiкання шматком хлiба, ïй не дозволили навiть побути бiля хвороï дитини. Пiсля смертi немовляти Катря перестає коритися панам. Вона смiливо заявляє: "Тепер я вже не боюся вас! Хоч мене живцем iз
Їïжте тепер!" Вона дуже побивається за дитиною, життя для неï стало беззмiстовним, безрадiсним. Катрi не вистачає сили волi, стiйкостi й наполегливостi. Вона "...не схотiла на свiтi жити", покiнчила життя самогубством.
Трохи в iншому планi змальована бабуся. Вона зовсiм примирилася iз своïм пiдневiльним становищем. На запитання Устини, чи залишиться бабуся в цьому пеклi й далi терпiтиме знущання, старенька вiдповiла: "I терпiтиму, пташко!" Хоча бабуся й покiрна панам, у неï не зникли такi людськi риси, як справедливiсть, чеснiсть, почуття власноï гiдностi. Вона завжди говорила спокiйно, ходила тихо, не метушилася, не звертала уваги на лайку панночки: "Як не лає, як не кричить на неï панi, - бабуся не лякається, не метушиться..."
Ось такi вони - чеснi i працелюбнi, щирi i вiльнолюбивi жiнки-крiпачки - героïнi повiстi "Iнститутка". Цими образами Марко Вовчок показала моральну перевагу крiпакiв над панами, пiдтвердила готовнiсть Катрi й Устини дорогою цiною заплатити за волю i незалежнiсть.