Марко Вовчок i Тарас Шевченко

Є в Тараса Шевченка теплi, щирi слова, присвяченi жiнцi:
...Господь послав Тебе нам, кроткого пророка, обличителя жестоких
людей неситих. Свiте мiй!
Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая! Свiти на мене, i огрiй, I оживи моє побите Убоге серце, неукрите...
Цi рядки створенi у 1859 роцi, коли Т. Шевченко повернувся до Петербурга пiсля заслання. Вони написанi на честь чарiвноï жiнки-письменницi Марко Вовчок. У художника С. Кириченка є картина "Зустрiч I. Тургенєва i Марка Вовчка з Т. Шевченком", на нiй зображено цю зустрiч 1859 року. Процитована поезiя Т. Шевченка є своєрiдним благословенням письменницi, вiрш так i називається "Марку Вовчку". Чому так тепло вiдзивався великий поет про письменницю, твори якоï лише почали друкуватись?
У 1857 роцi в Петербурзi вийшли "Народнi оповiдання" Марка Вовчка, якi знайшли широкий вiдгук у колi лiтераторiв. Про письменницю, росiянку за походженням, яка писала украïнською мовою, говорив весь Петербург. А в 1859 роцi Марковичi переïжджають до Петербурга. Марко Вовчок стала вiдвiдувати гурт дiячiв культури мiста, на якому й познайомились Великий Кобзар i вона. Т. Шевченко вбачав у творах Марка Вовчка ту викривальну силу, яка звучала i в його поетичних творах. У письменницi звучав заклик до волi, вiльного життя, бо неволя не може зробити людину щасливою. А вiльна людина може здолати будь-якi перешкоди, чому є свiдчення i життя Кобзаря, i творчiсть обох митцiв. Оповiдання Марка Вовчка здобули високу оцiнку поета, у вiршi, присвяченому письменницi, вiн писав:
...I думу вольную на волю Iз домовини воззову. I думу вольную... О доле! Пророче наш! Моя ти доне! Твоєю думу назову.
Пророком i "своєю донею" назвав поет Марка Вовчка - i це чи не найвища оцiнка творчостi письменницi.
У 1859 роцi Марко Вовчок ïде на лiкування до Нiмеччини, потiм у Париж. Там до неï дiйшла звiстка про смерть Т. Шевченка. У листi до чоловiка Марко Вовчок пише: "Боже мiй! Нема Шевченка... у мене душа болить, болить i нiколи не перестане..." Нема Шевченка! А здається, тiльки вчора одержала письменниця "Кобзар" - третю прижиттєву збiрку видання творiв Т. Шевченка. Цей "Кобзар" був особливо цiнний для письменницi, бо мав присвяту ïй, Марко Вовчок, вiд великого поета Украïни: "Моïй єдинiй донi Марусi Маркович i рiдний, i хрещений батько Тарас Шевченко".
Пiд впливом "Кобзаря" Т. Шевченка Марко Вовчок пише про тяжку жiночу недолю, продовживши тему жiнки-страдницi, розпочату поетом. Твори ïï - це твори, у яких звучить заклик до волi, до боротьби проти царату.