Сенс назви новели Г. Тютюнника "Три зозулi з поклоном"

Символiчним втiленням добра, людяностi, мудростi постають героï новели
Григора Тютюнника "Три зозулi з поклоном".
Цей трагiчний, щемливо лiричний твiр має присвяту: "Любовi Всевишнiй
присвячується". Епiтет "Всевишнiй", який в украïнськiй мовi вживається лише у
сполученнi зi словом Бог, пiдкреслює велич найбiльшого людського почуття - кохання.
Золотоволоса Марфа сильно, пристрасно, жагуче любила Михайла, серцем вгадувала
день, коли приходив лист вiд нього. Випросивши листа, "пригортає його до грудей,
цiлує в зворотну адресу...". От тiльки листи були адресованi Софiï. В одному
з листiв Михайло просив дружину: "Соню, сходи до неï i скажи, що я послав
ïй, як спiвав на ярмарках зiнькiвських бандуристочка слiпенький, послав три
зозулi з поклоном..."
Михайло, як i бiльшiсть украïнцiв, вiрив не лише у приворотне зiлля й
приворотнi замовляння, а й у вiдворотнi зiлля та замовляння. Щоб позбавити мук
палко закохану людину, якiй не могли вiдповiсти взаємнiстю, передавали своєрiдне
привiтання: "Три зозулi з поклоном". Таке привiтання означало: забудь, покинь,
залиш мене, вiдпусти. Вiдомо, зозуля гнiзда не мостить, тож людина повинна була
зрозумiти, що ïï кохання приречене, не матиме у вiдповiдь такого ж
почуття.
Михайло хоче хоча б у снi побачити дружину i малого сина, тому i просить Софiю
сходити до Марфи. Хай не ходить бiля нього ïï нещасна душа: "Може, вона
покличе свою душу назад i тодi до мене прийде забуття хоч на хвильку", - сподiвається
Михайло, краючись серцем у далекому Сибiру. Новела "Три зозулi з поклоном" - згадка
про батька, якого як ворога народу було заарештовано 1937 року.
Заарештовано i героя новели Михайла. I Марфа, яка кохала чужого чоловiка, i Софiя,
яка чекала на повернення чоловiка iз заслання, i Михайло, який бажав повернутися
до родини, думаю, сподiвалися на щастя i кохання марно. До всiх них линули зозулi
з поклонами.