Лiтература рiдного краю: Григорiй Сковорода
Мальовничi роздоли щедрого талантами харкiвського краю. Земля, що виховала
Григорiя Сковороду, Квiтку-Основ'яненка, Василя Мисика, Олександру Ковальову,
Степана Сапеляка, Вiктора Бойка, Анатолiя Перерву та багатьох iнших письменникiв.
"Чим ширша своєю дiяльнiстю людина, - писав П. Тичина, - тим далi пiсля
ïï смертi шириться пам'ять про неï. Чим яснiший своєю моральнiстю й
правдивiший голос творця, тим чистiшим i звучнiшим стає цей голос з часом, у
вiках". Так i зi Сковородою. Понад два столiття минуло з того часу, як цей
самобутнiй письменник ходив по землi. Проте голос його не стихає, а все дужчає.
Його заповiдi справедливостi, добра, людяностi, працьовитостi знаходять вiдгук i у
наших серцях.
Ще за життя Сковороду називали "украïнським Сократом", "украïн-ським
Горацiєм", бо вiн значно розвинув на Украïнi фiлософiю, лiтературу,
педагогiку.
У своïх творах Сковорода оспiвав природу Украïни, ïï
працьовитих людей, прагнення до щастя й волi, висмiяв панiв за ïх паразитизм,
за знущання з народу. А ще вiн проголосив людину та ïï волю найвищою
цiннiстю.
Твори Сковороди вiдзначаються афористичнiстю. Не одна крилата фраза пiшла
мандрувати по свiту з його писань: "Любов виникає з любовi; коли хочу, щоб мене
любили, я сам перший люблю"; "Краще голий та правдивий, нiж багатий та
беззаконний"; "Нi про що не турбуватись - значить не жити, а бути мертвим".
Григорiй Сковорода є автором творiв повчального характеру.
У притчi "Вдячний Єродiй" вiн говорить про велику роль природних нахилiв людини:
"Не вчи яблуню родити яблука: вже сама природа ïï навчила. Загороди
ïï лише вiд свиней, зрiж будяки, почисть гусiнь".
Притча "Вбогий жайворонок" навчає нас оцiнювати людину не за обличчя, а за розум i
серце, жити чесно, пройматися горем ближнього. Щоб стати щасливим, не треба
багатства та влади. Гiднiсть людини визначають не грошi й знатне походження, а
чесне життя. Ось такi повчальнi оповiдi Сковороди.
А як гостро критикував Сковорода здирникiв, бюрократiв, пиякiв, розпусникiв,
ледарiв! Це пани, що стягають поля, купцi й лихварi, що обманюють трудящих,
чиновники та юристи, що зловживають своïм становищем, багачi, у яких "дiм, як
вулик, гуде вiд гуляк". "Живiть мудро i не заплямовуйте совiсть", - ось до чого
закликає великий фiлософ.
Жаль, що за життя не було надруковано жодного твору Сковороди. Хоча його
поезiï швидко поширювалися по Украïнi устами народу. Гостре непiдкупне
слово Сковороди в моторошнiй темрявi крiпосницькоï сваволi спалахувало чистим
вогнем i торувало стежку народному щастю. А його мандрiвне життя було предметом
оповiдань та легенд...
